Вікіпедія:Проєкт:Адміністративні одиниці країн світу/Польща/Передача українською мовою географічних назв і термінів Польщі
Таблиця транслітерації
ред.Загальні правила траслітерації мають виключення, подані для зручності окремо у наступному розділі.
| Літера/буквосполучення | Позиція в слові | Передача |
|---|---|---|
| a | а[1] | |
| після l | я[1] | |
| ą | он[2] | |
| перед b, p | ом[2] | |
| після l | ьон[1] | |
| після l і перед b, p | ьом[1] | |
| b | б[1] | |
| c | ц[1] | |
| ch | х[1] | |
| cz | ч[1] | |
| ć | ць[1] | |
| d | д[1] | |
| dz | дз[1] | |
| dź | дзь[1] | |
| dż | дж[1] | |
| e | е[2] | |
| ę | ен[2] | |
| перед b, p | ем[2] | |
| f | ф[1] | |
| g | ґ[1] | |
| h | г[1] | |
| i | в кінці слова/перед приголосними | і[1] |
| в кінці слова/перед приголосними та після ш, ч, ж, щ, ц | и[2] | |
| ia | я[1] | |
| після b, p, w | ’я[1] | |
| ią | ьон[1] | |
| після b, p, w | йон[1] | |
| перед b, p | йом[1] | |
| ie | е[2] | |
| ię | на початку слова/після голосних | єн[1] |
| після b, p, m | ’єн[1] | |
| після решти приголосних | ен[1] | |
| на початку слова/після голосних та перед b, p | єм[1] | |
| після b, p, m та перед b, p | ’єм[1] | |
| після решти приголосних та перед b, p | ем[1] | |
| io | на початку слова/після голосних/після б, п, в, м, ф | йо[2] |
| для решти випадків | ьо[2] | |
| ió | ю[1] | |
| після b, p, w | ’ю[1] | |
| iu | ю[1] | |
| j | в кінці слова/перед приголосними | й[1] |
| ja | на початку слова/після голосних | я[1] |
| після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: | ья[1][2] | |
| після решти приголосних | ’я[1] | |
| ją | на початку слова/після голосних | йон[1] |
| на початку слова/після голосних та перед b, p | йом[1] | |
| після приголосних | ьон[1] | |
| після приголосних та перед b, p | ьом[1] | |
| je | на початку слова/після голосних | є[1] |
| після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: | ьє[1] | |
| після решти приголосних | ’є[1] | |
| ję | на початку слова/після голосних | єн[1] |
| на початку слова/після голосних і перед b, p | єм[1] | |
| після приголосних | ’єн[1] | |
| після приголосних та перед b, p | ’єм[1] | |
| jo | на початку слова/після голосних | йо[1] |
| після приголосних | ьо[1] | |
| jó | на початку слова/після голосних | ю[1] |
| після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: | ью[1] | |
| після решти приголосних | ’ю[1] | |
| ju | на початку слова/після голосних | ю[1] |
| після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: | ью[1] | |
| після решти приголосних | ’ю[1] | |
| k | к[1] | |
| l | перед голосними | л[1] |
| в кінці слова/перед приголосними | ль[1] | |
| ł | л[1] | |
| m | м[1] | |
| n | н[1] | |
| ń | нь[1] | |
| o | о[1] | |
| після l | ьо[1] | |
| ó | у[1] | |
| після l | ю[1] | |
| p | п[1] | |
| r | р[1] | |
| rz | ж[1] | |
| перед/після ch, k, p, t | ш[1] | |
| s | с[1] | |
| sz | ш[1] | |
| szcz | щ[1] | |
| ś | сь[3] | |
| t | т[1] | |
| u | у[1] | |
| після l | ю[1] | |
| w | в[1] | |
| y | и[1] | |
| z | з[1] | |
| ź | зь[3] | |
| ż | ж[1] |
Окремі правила
ред.- У географічних назвах, що мають у польській мові форму, спільну з відповідною українською, польське ia передається через і: Біла Підляська, Білосток тощо.[2]
- Польське i передається як и в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, -ович) (§104, п. 5, б), географічних назвах із суфіксом -иця (§109, п. 9, б), у географічних назвах із кінцевими -ида, -ика (§90, п. 5, в, 2) та у географічних назвах із звукосполученням ри перед приголосним (крім j)(§90, п. 5, в, 4)[2]
- Прикметникові закінчення, що входять до складу слов'янських географічних назв, передаються відповідними українськими: Стальова Воля.[2]
- Твердий кінцевий приголосний основи ц пом'якшується в усіх слов'янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я): Дембиця, Ломниця.[2]
- Суфікси географічних назв -ski, -ska, -skie, -skie передаються відповідно українськими суфіксами -ський, -ська, -ське, -ські; -cki, -сkа, -сkіе, -сkіе передаються відповідно як -цький, -цька, -цьке, -цькі, а -dzki, -dzka, -dzkie, -dzkie - як -дзький, -дзька, -дзьке, -дзькі[2]
- При творенні прикметника за допомогою суфікса -sk- від географічної назви, що закінчується на приголосний g, ż, або z, суфікс –ськ- змінюється на –зьк-: Tarnobrzeski (від Tarnobrzeg) – Тарнобжезький (§ 113, п. 2, а)[2]
- М'якість польських приголосних n´, s´, с´ (dz´) у прізвищах перед суфіксами -ський, -цький і м'якими приголосними не позначається м'яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом'якшуються: Виспянський, Яблонський; Свядек, Цвік (§ 104, п. 9) [2]
- Польські назви, які складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, передаються українською мовою через дефіс, при цьому кожне слово складеної назви пишеться з великої букви: Кадлуб-Туравський, Новогруд-Бобжанський. (§114, п. 3, а) [2] Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника пишуться окремо Стальова Воля, Зелена Гура, Біла Підляська (§114, п. 1, а) [2]
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк бл бм бн бп бр бс бт бу бф бх бц бш бщ бю бя ва вб вв вг вд ве вж ви Інструкція з передачі українською мовою географічних назв і термінів Польщі. Міністерство екології та природних ресурсів України. 2001. Процитовано 30 квітня 2013.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Український правопис. НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. 2012.
- ↑ а б За свідченнями очевидців справжньої польської вимови.