Вуєхович-Височинський Михайло

Вуєхо́вич-Височи́нський (Вуяхе́вич) Миха́йло Васи́льович (бл.1625 — 1697) — український державний діяч, військовий писар за гетьманства Якима Сомка (1660 — 1663).

Кілька років перебував на засланні в Московщині. Генеральний писар в гетьманів Дорошенка і Самойловича (1668 — 1683). До 1691 року був генеральним суддею. У 1687 році разом з Кочубеєм, Гамалією та Лизогубом брав участь у усуненні від влади І. Самойловича.

З 1691 року — архимандрит Києво-Печерської лаври.

ЖиттєписРедагувати

Закінчив шкільний курс, можливо, у Києво-Могилянському колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). Кілька років служив писарем у Лаврі. Протягом 1661–63 займав посаду генерального писаря при гетьмані Я.Сомку. 1663 вів переговори з рос. посланцем Є.Лодиженським. У цьому ж році Я.Сомко доручив йому посольство до князя Г.Ромодановського у справі протистояння Ю.Хмельницькому. Після падіння Я.Сомка В.-В. був засланий до Москви, а потім до Сибіру. 1667 його звільнено за клопотанням П.Дорошенка. Від 1668 В.-В. – генеральний писар у П.Дорошенка. 1672, 1675 відвідав Туреччину, брав участь у переговорах з представниками Московської держави, Лівобережної України, Пруссії та Польщі, 1670 очолив українську делегацію у м. Острог на переговорах з представниками польського уряду, де ставилося питання про відновлення Гадяцького договору 1658. Після Бучацького миру 1672 В.-В. поїхав з посольською місією до Стамбула. Після зречення П.Дорошенком гетьманства 1676 перейшов на Лівобережжя, став значним військовим товаришем. На початку 1678 від гетьмана I.Самойловича отримав перші офіційні завдання; 1683 обійняв посаду генерального судді, на якій перебував до початку 1691; 1687 взяв участь у змові старшини проти I.Самойловича. Новий гетьман I.Мазепа надав йому значні маєтності, а від'їжджаючи до Москви (1689), залишив його гетьманом наказним.

1690 В.-В. їздив до Москви, де отримав чин стольника. Того ж року після обраннння настоятеля Варлаама Ясинського митрополитом Київським, Вуєхович-Височинський обирається архімандритом Києво-Печерської лаври, а в лютому 1691 внаслідок політичних суперечностей з I.Мазепою щодо участі Гетьманщини в антитурецькій коаліції "Священна ліга" залишив посаду генерального судді. Ставлену грамоту від московського патріарха Адріана отримав у лютому 1693. Перебуваючи архімандритом, значну увагу приділив господарським справам Лаври, а також діяльності Києво-Печерської друкарні.

Помер у м. Київ.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001.
  • Коваленко Сергій. Вуяхевич-Височинський Михайло-Мелетій//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 2. - Київ: Видавництво "Стікс", 2008