Вулиця Марка Черемшини (Львів)
Вулиця Марка Черемшини — вулиця у Личаківському районі міста Львова, в місцевості Цетнерівка. Прямує від вулиці Личаківської до Ботанічного саду Львівського університету, що розташований на вул. Марка Черемшини, 44.
| Вулиця Марка Черемшини Львів | |
|---|---|
.JPG) Вулиця Марка Черемшини | |
| Місцевість | Цетнерівка |
| Район | Личаківський |
| Назва на честь | Марка Черемшини |
| Колишні назви | |
| Цетнерівка, Личаківська бічна, Піски на Личакові, Цетнерівська, Дунін-Вонсовіча, Дорошенкоґассе, Дунін-Вонсовича, Хорольська, Дунін-Вонсовича | |
| польського періоду (польською) | Cetnarówka (cz.), Łyczakowska boczna (cz.), Piaski na Łyczakowie, Cetnarówska, Dunin-Wąsowicza |
| радянського періоду (українською) | Дунін-Вонсовича, Хорольська, Дунін-Вонсовича |
| радянського періоду (російською) | Дунин-Вонсовича, Хорольская, Дунин-Вонсовича |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 960 м |
| Координати початку | 49°50′12.10″ пн. ш. 24°03′44.79″ сх. д. / 49.8366944° пн. ш. 24.0624417° сх. д. |
| Координати кінця | 49°49′48.38″ пн. ш. 24°03′55.06″ сх. д. / 49.8301056° пн. ш. 24.0652944° сх. д. |
| поштові індекси | 79014, 79038[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній[2] |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | № 3[3] |
| Навчальні заклади | комплексна навчально-спортивна база ЛДУФК, спорткомплекс ЛНУ імені Івана Франка |
| Поштові відділення | ВПЗ № 14 (вул. Личаківська, 119), ВПЗ № 38 (вул. Пасічна, 43)[1] |
| Забудова | класицизм, конструктивізм 1930-х—1970-х років, віденська сецесія, одноповерхова садибна |
| Парки | Ботанічний сад Львівського університету, Погулянка |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2563803 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Марка Черемшини у Вікісховищі | |
Прилучаються вулиці Некрасова, Кутова, Цетнерівка, Кобзарська, Банаха.
Назва
ред.До 1871 року вулиця мала назви: Цетнерівка — на честь колишнього власника маєтку — белзького воєводи Ігнація Цетнера, який наприкінці XVIII століття створив тут парк з екзотичними рослинами; Личаківська бічна, Піски на Личакові. Від 1871 року — вулиця Цетнерівська, від 1936 року — вулиця Дунін-Вонсовіча, на честь офіцера Війська Польського, учасника польсько-української війни Болеслава Дунін-Вонсовіча (1894–1919). Під час німецької окупації, а саме від 1943 року — Дорошенкоґассе, на честь визначного українського військового, політичного та державного діяча, Гетьмана Війська Запорозького Правобережної України Петра Дорошенка. У липні 1944 року на короткий час було повернена довоєнна назва — вулиця Дунін-Вонсовіча. У жовтні 1945 року — вулиця Хорольська, на честь міста Хорол, що на Полтавщині. У грудні того року вдруге повернена довоєнна назва вулиці. У 1946 року вулиця отримала свою сучасну назву — вулиця Марка Черемшини, на честь видатного українського письменника та громадського діяча[4].
Забудова
ред.У забудові вулиці Марка Черемшини переважають архітектурні стилі — класицизм, конструктивізм 1930-х—1970-х років, віденська сецесія, а також типова одноповерхова садибна забудова. Декілька будинків внесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
Будинки
ред.№ 3 — один із небагатьох передміських одноповерхових будинків епохи класицизму, що тривалий час зберігав первісний вигляд. У ніші на фасаді уміщено фігуру покровителя пожежників святого Флоріана, що ймовірно походить із майстерні Шімзерів[5]. Мистецтвознавець Юрій Бірюльов припускає, що фігура виконана Франциском Щудловським у 1874 році[6]. 2004 року проведена реконструкція будинку. Від 1993 року вілла внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2496-м[3].
№ 17. Комплексна навчально-спортивна база ЛДУФК (стадіон Скіф)
Стадіон споруджений у 1897 році для потреб польського гімнастичного товариства «Сокіл» фірмою Івана Левинського, ймовірно за проєктом Казимира Мокловського[7]. Це був найбільший стадіон тогочасного Львова[8]. Біля стадіону стояв критий дерев'яний кінний манеж споруджений 1898 року у закопанському стилі і також за проєктом Івана Левинського[9], на місці якого у міжвоєнний період був споруджений мурований цегляний будинок для спортивних вправ.
Постановою від 1 червня 1946 року Львівському державному інституту фізичної культури було передано стадіон зі спортивним манежем загальною площею 3 га, що до того належав спортивній спілці «Спартак»[10]. Пізніше там проводила тренування та офіційні матчі львівська міні-футбольна команда «Україна 1903» (тренер Роман Мелех). Один з вихованців Р. Мелеха — Роман Ковальчик залучався до лав збірної України, у складі якої став срібним призером Чемпіонату Європи з футзалу. Наприкінці 1990-х— початку 2000-х років головним полем університетського стадіону послуговувався реґбійний клуб «Сокіл». На початку 2000-х років на паркеті палацової зали проводила поєдинки національної першості України з гандболу львівська жіноча гандбольна команда «Галичанка». Нині в будівлі Палацу спорту міститься один із корпусів ЛДУФК, де розташовано практичні та медико-біологічні кафедри, легкоатлетичний манеж для фехтування, боксу та єдиноборства, а сам стадіон під назвою «Скіф» є спортивною ареною цього вишу[11]. 2012 року відбулася реконструкція стадіону «Скіф» у рамках підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року[12].
№ 31. Спорткомплекс львівського національного університету імені Івана Франка
Закладення сучасного комплексу започаткували студенти університету за участі викладачів кафедри фізичного виховання львівського університету у 1957—1959 роках, коли розчистили частину давнього фільварку Цетнерівка від будівельного сміття, яке сюди зсипали під час будівництва меморіалу Пагорб Слави[13]. Спочатку було облаштоване футбольне поле та легкоатлетичні доріжки і сектори, згодом — комплексний майданчик для спортивних ігор площею 6,2 га. У травні 1977 року розбудова майбутнього спорткомплексу продовжилася. Тоді за проєктом архітектора Б. Кузнєцова розпочали спорудження навчально-спортивного комплексу Львівського державного університету ім. І. Франка, котрий у 1980 році був введений в експлуатацію[14].
№ 44. Ботанічний сад львівського національного університету імені Івана Франка
Наприкінці XVIII століття власником давнього маєтку Ігнатієм Цетнером був створений великий парк з екзотичними рослинами. У 1911 році територію парку Цетнерівка загальною площею 4,5 га було придбано Львівським університетом і того ж року на основі парку був створений Ботанічний сад Львівського університету.
-
Вілла
(вул. Марка Черемшини, 3) -
Стадіон «СКІФ»
(вул. Марка Черемшини, 17) -
Адмінбудівля спорткомплексу ЛДУФК
(вул. Марка Черемшини, 17) -
Кам'яниця
(вул. Марка Черемшини, 24)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки
ред.- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
- ↑ Корнійчук Є. (29 листопада 2017). На вулицю Черемшини повернуть двосторонній рух. portal.lviv.ua. Львівський портал. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.
- ↑ а б Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 10 жовтня 2020.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001.
- ↑ Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX-XX wieku… — S. 54.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 52.
- ↑ Архітектура Львова, 2008.
- ↑ Medyński… — S. 186.
- ↑ Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 191.
- ↑ Комплексна навчально-спортивна база /стадіон СКІФ (вул. Черемшини, 17). ldufk.edu.ua. Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 10 жовтня 2020.
- ↑ Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Марка Черемшини, 17 — спортивний комплекс. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 жовтня 2020.
- ↑ Реконструкція КСБ «Скіф». ldufk.edu.ua. Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- ↑ Зустріч зі Львовом: Путівник, 1987.
- ↑ Львів: Архітектурно-історичний нарис, 1989.
Джерела
ред.- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 315, 408. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 138. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Зустріч зі Львовом: Путівник / Вуйцик В., Липка Р. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 154.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Черемшини вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 199—200. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 38, 80, 100, 102, 103, 111. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 474, 491. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Трегубова Т., Мих Р. Львів: Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 243—244. — ISBN 5-7705-0178-2.
- Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 52. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX-XX wieku. — Gdańsk: Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — S. 54. — ISBN 83-197748-4-8. (пол.)
- Medyński A. Lwów. Ilustrowany przewodnik dla zwiedzających miasto [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]. — Lwów: Nakładem autora, 1937. — S. 186. (пол.)
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 191. (пол.)
Посилання
ред.- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Марка Черемшини. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 10 жовтня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)