Вулиця Марка Черемшини (Львів)

Вулиця Марка Черемшини — вулиця у Личаківському районі міста Львова, в місцевості Цетнерівка. Прямує від вулиці Личаківської до Ботанічного саду Львівського університету, що розташований на вул. Марка Черемшини, 44.

Вулиця Марка Черемшини
Львів
Вулиця Марка Черемшини
Вулиця Марка Черемшини
Місцевість Цетнерівка
Район Личаківський
Назва на честь Марка Черемшини
Колишні назви
Цетнерівка, Личаківська бічна, Піски на Личакові, Цетнерівська, Дунін-Вонсовіча, Дорошенкоґассе, Дунін-Вонсовича, Хорольська, Дунін-Вонсовича
польського періоду (польською) Cetnarówka (cz.), Łyczakowska boczna (cz.), Piaski na Łyczakowie, Cetnarówska, Dunin-Wąsowicza
радянського періоду (українською) Дунін-Вонсовича, Хорольська, Дунін-Вонсовича
радянського періоду (російською) Дунин-Вонсовича, Хорольская, Дунин-Вонсовича
Загальні відомості
Протяжність 960 м
Координати початку 49°50′12″ пн. ш. 24°03′44″ сх. д. / 49.8366944° пн. ш. 24.0624417° сх. д. / 49.8366944; 24.0624417Координати: 49°50′12″ пн. ш. 24°03′44″ сх. д. / 49.8366944° пн. ш. 24.0624417° сх. д. / 49.8366944; 24.0624417
Координати кінця 49°49′48″ пн. ш. 24°03′55″ сх. д. / 49.8301056° пн. ш. 24.0652944° сх. д. / 49.8301056; 24.0652944
Поштові індекси 79014, 79038[1]
Транспорт
Рух двосторонній[2]
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 3[3]
Навчальні заклади комплексна навчально-спортивна база ЛДУФК, спорткомплекс ЛНУ імені Івана Франка
Поштові відділення ВПЗ № 14 (вул. Личаківська, 119), ВПЗ № 38 (вул. Пасічна, 43)[1]
Забудова класицизм, конструктивізм 1930-х1970-х років, віденська сецесія, одноповерхова садибна
Парки Ботанічний сад Львівського університету, Погулянка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2563803
Мапа
CMNS: Вулиця Марка Черемшини у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Некрасова, Кутова, Цетнерівка, Кобзарська, Банаха.

НазваРедагувати

До 1871 року вулиця мала назви: Цетнерівка — на честь колишнього власника маєтку — белзького воєводи Ігнація Цетнера, який наприкінці XVIII століття створив тут парк з екзотичними рослинами; Личаківська бічна, Піски на Личакові. Від 1871 року — вулиця Цетнерівська, від 1936 року — вулиця Дунін-Вонсовіча, на честь офіцера Війська Польського, учасника польсько-української війни Болеслава Дунін-Вонсовіча (1894–1919). Під час німецької окупації, а саме від 1943 року — Дорошенкоґассе, на честь визначного українського військового, політичного та державного діяча, Гетьмана Війська Запорозького Правобережної України Петра Дорошенка. У липні 1944 року на короткий час було повернена довоєнна назва — вулиця Дунін-Вонсовіча. У жовтні 1945 року — вулиця Хорольська, на честь міста Хорол, що на Полтавщині. У грудні того року вдруге повернена довоєнна назва вулиці. У 1946 року вулиця отримала свою сучасну назву — вулиця Марка Черемшини, на честь видатного українського письменника та громадського діяча[4].

ЗабудоваРедагувати

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм, конструктивізм 1930-х1970-х років, віденська сецесія, а також типова одноповерхова садибна забудова. Серед будинків на вулиці Марка Черемшини є пам'ятки архітектури місцевого значення м. Львова[3]:

№ 3: один із небагатьох передміських одноповерхових будинків епохи класицизму, що тривалий час зберігав первісний вигляд. У ніші на фасаді уміщено фігуру покровителя пожежників святого Флоріана, що ймовірно походить із майстерні Шімзерів[5]. Мистецтвознавець Юрій Бірюльов припускає, що фігура виконана Франциском Щудловським у 1874 році[6]. 2004 року проведена реконструкція будинку. Від 1993 року вілла є пам'яткою архітектури місцевого значення під № 2496-м[3].

№ 17. Комплексна навчально-спортивна база ЛДУФК (стадіон Скіф)
Стадіон споруджений у 1897 році для потреб польського гімнастичного товариства «Сокіл» фірмою Івана Левинського, ймовірно за проєктом Казимира Мокловського[7]. Це був найбільший стадіон тогочасного Львова[8]. Біля стадіону стояв критий дерев'яний кінний манеж споруджений 1898 року також за проєктом Івана Левинського у закопанському стилі[9], на місці якого у міжвоєнний період був споруджений мурований цегляний будинок для спортивних вправ.

Постановою від 1 червня 1946 року Львівському державному інституту фізичної культури було передано стадіон зі спортивним манежем загальною площею 3 га, що до того належав спортивній спілці «Спартак»[10]. Пізніше там проводила тренування та офіційні матчі львівська міні-футбольна команда «Україна 1903» (тренер Роман Мелех). Один з вихованців Р. Мелеха — Роман Ковальчик залучався до лав збірної України, у складі якої став срібним призером Чемпіонату Європи з футзалу. Наприкінці 1990-х— початку 2000-х років головним полем університетського стадіону послуговувався реґбійний клуб «Сокіл». На початку 2000-х років на паркеті палацової зали проводила поєдинки національної першості України з гандболу львівська жіноча гандбольна команда «Галичанка». Нині в будівлі Палацу спорту міститься один із корпусів ЛДУФК, де розташовано практичні та медико-біологічні кафедри, легкоатлетичний манеж для фехтування, боксу та єдиноборства, а сам стадіон під назвою «Скіф» є спортивною ареною цього вишу[11]. 2012 року відбулася реконструкція стадіону «Скіф» у рамках підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року[12].

№ 31. Спорткомплекс львівського національного університету імені Івана Франка
Закладення сучасного комплексу започаткували студенти університету за участі викладачів кафедри фізичного виховання львівського університету у 19571959 роках, коли розчистили частину давнього фільварку Цетнерівка від будівельного сміття, яке сюди зсипали під час будівництва меморіалу Пагорб Слави[13]. Спочатку було облаштоване футбольне поле та легкоатлетичні доріжки і сектори, згодом — комплексний майданчик для спортивних ігор площею 6,2 га. У травні 1977 року розбудова майбутнього спорткомплексу продовжилася. Тоді за проєктом архітектора Б. Кузнєцова розпочали спорудження навчально-спортивного комплексу Львівського державного університету ім. І. Франка, котрий у 1980 році був введений в експлуатацію[14].

№ 44. Ботанічний сад львівського національного університету імені Івана Франка
Наприкінці XVIII століття власником давнього маєтку Ігнатієм Цетнером був створений великий парк з екзотичними рослинами. У 1911 році територію парку Цетнерівка загальною площею 4,5 га було придбано Львівським університетом і того ж року на основі парку був створений Ботанічний сад Львівського університету.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021. 
  2. Корнійчук Є. (29 листопада 2017). На вулицю Черемшини повернуть двосторонній рух. portal.lviv.ua. Львівський портал. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020. 
  3. а б в Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 10 жовтня 2020. 
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 38.
  5. Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX-XX wieku… — S. 54.
  6. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 52.
  7. Архітектура Львова, 2008, с. 315, 408.
  8. Medyński… — S. 186.
  9. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 191.
  10. Комплексна навчально-спортивна база /стадіон СКІФ (вул. Черемшини, 17). ldufk.edu.ua. Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 10 жовтня 2020. 
  11. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Марка Черемшини, 17 — спортивний комплекс. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 жовтня 2020. 
  12. Реконструкція КСБ «Скіф». ldufk.edu.ua. Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020. 
  13. Зустріч зі Львовом: Путівник, 1987, с. 154.
  14. Львів: Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 243.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати