Вікіпедія

Вулиця Івана Нечуя-Левицького (Дніпро)

вулиця у Нижньодніпровському районі міста Дніпро

Вулиця Івана Нечуя-Левицького (до 26 липня 2024 року — вулиця Каруни) — вулиця у Нижньодніпровському районі міста Дніпро. Довжина до Старого моста — 3,8 км, до Мануйлівського проспекту — 3,1 км.

Вулиця Івана Нечуя-Левицького
Дніпро
Пам'ятник Комунарам
Пам'ятник Комунарам
Пам'ятник Комунарам
МісцевістьМануйлівка, Кирилівка, Барафа
РайонНижньодніпровський район
Назва на честьукраїнського письменника, етнографа, фольклориста, педагога Івана Нечуя-Левицького
Колишні назви
Залізнична вулиця, вулиця Каруни
Транспорт
Автобуси36, 51, 207, 208, 212, 236, 237, 239, 240, 242, 243, 266, 267, 268, 739, 11519
Трамваї6, 9
Тролейбуси3, 15
Маршрутні таксі4, 7, 23, 27, 31, 41, 48, 59, 70, 79, 82, 149, 158, 204
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа

Опис

ред.

Вулиця Нечуя-Левицького починається від шляхопроводу Слобожанського проспекту через залізницю з осі вулиці Вільхового Лісу, що розташована по іншу, східну сторону шляхопроводу. Половину своєї довжини вулиця пролягає на північний захід, після чого повертає на південний захід і закінчується Старим мостом, на правому березі річки Дніпро. Вулицею прокладено трамвайну лінію, якою курсують маршрути № 6 та 9 з правого берега міста.

Вулиця забудована переважно 5-поверховою забудовою, наближена до місцевості Кирилівки біля пасажирського залізничного зупинного пункту Платформа 193 км (Кирилівка). У 2016 році, в ході декомунізації, перейменовано парк імені Кірова в Кирилівський парк.

Після шляхопроводу через залізницю у напрямку Янтарної вулиці, вулиця забудована двоповерховими (наразі пошарпаними) житловими багатоквартирними будинками часів ранньої радянської індустріалізації. Вулицею пролягає автошлях територіального значення Т 0401.

Історія

ред.

Вулиця утворена, коли на західному й північному краї Мануйлівки у 1873 році було закінчено будівництво дільниці Катерининської залізниці Синельникове — Катеринослав, з кінцевою станцією Катеринослав (нині — Нижньодніпровськ) та Катеринослав-Пристань. Вулицю було прокладено вздовж південної та східної сторони Катерининської залізниці.

На початку вулиці, де вона починалася від перехрестя з Новомосковським шосе на початку радянської окупації розвивався адміністративний центр міста Амур-Нижньодніпровська з будівлею виконкому (вул. Нечуя-Левицького, 1), залізничним вокзалом станції Нижньодніпровськ та двоповерховими будівлями.

У 1954 році перехрестя з Новомосковським шосе зникло після побудови віадуку через залізницю. До цього перед переїздом через залізницю існували багатогодинні затори, в один із яких потрапив нарком Серго Орджонікідзе, після чого почалося будівництво віадука[1].

До перейменування вулиця мала назву Залізнична. Наприкінці 1940-х років перейменована на честь генерал-майора Василя Каруни (1899—1943), який загинув на острові Зеленому при звільненні міста[2].

На початку 1960-х років побудований шляхопровід через Новомосковське шосе та залізницю, тоді ж вулиця втратила прямий перехресний зв'язок з сучасним Слобожанським проспектом.

26 липня 2024 року рішенням Дніпропетровської обласної військової адміністрації вулиця Каруни перейменована на вулицю Івана Нечуя-Левицького[3]

Перехресні вулиці

ред.
  • вулиця Вільхового Лісу,
  • Слобожанський проспект,
  • Смарагдова вулиця,
  • вулиця Полонської-Василенко,
  • вулиця Енеїди,
  • шляхоперехід через залізницю на Янтарну вулицю,
  • Луговська вулиця,
  • вулиця Заплавна,
  • Саперна вулиця,
  • Конотопський провулок,
  • Конотопська вулиця,
  • провулок Вирового (колишній — провулок революціонера Кочкіна),
  • вулиця Миколи Сумцова,
  • Трамвайна вулиця,
  • вулиця Софії Русової (колишня — вул. Сиворонова),
  • вулиця Задніпровська Гавань
  • Мануйлівський проспект,
  • Старий міст.

Будівлі

ред.
  • № 1 — Дніпропетровське відділення Українського державного інституту мінеральних ресурсів ДП (УкрДГРІ), колишня Амур-Нижньодніпровська міська рада, згодом Нижньодніпровська районна рада; будинок зведено у 1923—1925 роках за проєктом архітектора Дмитра Скоробогатова[4]; бомбосховище громадянської оборони;
  • № 3 — служба кур'єрської доставки «Автолюкс»;
  • № 14В — аптека;
  • № 14 — вокзал станції Нижньодніпровськ;
  • № 22 — Дніпровська ремонтно-реставраційна майстерня;
  • № 62 — громадська організація «Шанс+»;
  • № 69А — дитячий садок № 45 «Барвінок»;
  • залізничний зупинний пункт Платформа 193 км;
  • № 75/1 — TIR-стоянка;
  • № 93Г — АГЗС «СхідГаз»;
  • № 95 — підстанція швидкої медичної допомоги;
  • № 101А — магазин «Продукти»;
  • № 127 — філія № 1 Дніпровської Центральної міської бібліотеки[5][6]; гуртожиток № 2 заводу імені Комінтерну;
  • № 129 — загальноосвітня середня школа № 26;
  • пам'ятник комунарам — був відкритий у 1958 році та реконструйований у 1975 році. Статуяу у заввишки 8,5 метрів у голові з робітничим з пистолетом, справа — російським селянином з рушницею й зліва — студентом з свитком; встановлено на честь Задніпровських революціонерів Амуру, Мануйлівки, Сахалину й Султанівки; тут поховано: П. П. Артошенко, Ф. П. Васильєв, А. І. Волович, С. І. Журавльов, С. Зінаков, В. В. Козлов, М. Є. Конотопець, П. Кочкін, І. Кукса, С. Кукса, В. М. Логаш, А. К. Манкевич, П. Панус, В. Тульський, С. Шукаїн, Яманницький;[7]
  • № 131 м — АТБ-Маркет № 289;
  • № 135А — СТО «911»;
  • № 137 — СТО «Гугуце».

Світлини

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Шоссейка. gorod.dp.ua. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 27 квітня 2019.
  2. ↑ Сацута, Валентина. Визволення м. Дніпропетровська. Жовтень 1943 року. gorod.dp.ua. Процитовано 25 квітня 2019.
  3. ↑ В рамках процесу деколонізації Дніпропетровська облдержадміністрація перейменувала 292 об'єкта топонімії населених пунктів області. Дніпропетровська ОВДА (ua) . Архів оригіналу за 3 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  4. ↑ Кавун, Максим. Архитектор «золотого века» Екатеринослава. gorod.dp.ua. Процитовано 25 квітня 2019.
  5. ↑ Бібліотека № 1 | Дніпровська Центральна міська бібліотека. library.dp.ua. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  6. ↑ Контакти | Дніпровська центральна міська бібліотека. www.library.dp.ua. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  7. ↑ Шукач | «Пам'ятник комунарам» на вул. Каруни у Дніпрі. www.shukach.com. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  8. ↑ Архітектори представили проєкт реконструкції гуртожитку для переселенців у Дніпрі. Хмарочос. 21 квітня 2023.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Івана_Нечуя-Левицького_(Дніпро)&oldid=43504702