Всесвітня ліга сексуальних реформ

Історична ЛГБТ-організація

Всесвітня ліга сексуальних реформ (англ. World League for Sexual Reform (WLSR) нім. Weltliga für Sexualreform) – організація, що існувала з 1921 по 1935 рік і ставила перед собою за мету «проведення реформ в питаннях сексу» та покращення знань в цій галузі. [1]

Тао Лі і Магнус Гіршфельд на конференції WLSR 1932 року у Брно

Організація виступала за рівноправність жінок, свободу укладення шлюбу і розлучення, розповсюдження нешкідливих протизаплідних засобів (на противагу абортам), декриміналізацію абортів, захист позашлюбних дітей, терпимість до геїв і лесбійок і реформування існуючого законодавства по відношенню до сексуальних меншин (декриміналізацію всіх добровільних статевих відносин дорослих людей). [2]

ІсторіяРедагувати

Перший конгресРедагувати

У 1921 році Магнус Гіршфельд разом із заснованим ним Інститутом сексуальних наук організував «Першу наукову конференцію реформування в питаннях сексу на основі досліджень сексології», що призвело до утворення Ліги. Ральфом Доузом був написаний огляд Ліги. [3] Доповідачами конгресу були: Магнус Гіршфельд, Норман Хайр, Віра Брітінт, Дора Расселл, [4] Чарльз Вікері Дрісдейл (від Мальтузійської ліги, Стелла Броун, Ернст Графенберг, Марі Стопс, М. Д. Едер (психіатр), Лоуренс Хоусман, Джордж Сесил Івес, Еден Павло, Фелікс Абрахам (який з доктором Леві-Ленц здійснив першу в світі операцію по зміні статі в 1931 році в Institut für Sexualwissenschaft в Берліні), Бернард Шоу, Бертран Расселл, Етель Маннін[4], Гаррі Бенджамін, Пітер Шмідт, Вільям Дж. Робінсон та Джек Флюгель психолог-послідовник фрейдизму, який допомагав Норману Хайре і Дора Рассел організувати з'їзд, а також очолив Партію реформ у чоловічому вбранні (головними інтересамии учасників якої були вплив одягу на здоров'я та гігієну чоловіків, а їхня місія полягала у збільшенні різноманітності та вибору чоловічого одягу). [5] Незважаючи на те, що він не був оратором, Альберт Ейнштейн щільно контактував з конгресом. [6]

Другий конгресРедагувати

Другий конгрес було проведено Лігою в Копенгагені в 1928 році. Того року Francis Turville-Petre, британський археолог і друг Кристофера Ішервуда, зупинився в Інституті сексуальних наук в Берліні. Перебуваючи в Берліні, Turville-Petre, будучи активним членом Науково-гуманітарного комітету, виступав за реформу легітимізації та толерантність, і взяв участь у Другому конгресі Ліги.

Третій конгресРедагувати

У 1929 році Гіршфельд очолював третій міжнародний конгрес, що проходив в лондонському концертному залі Уїгмор-Холл. Англійський сексолог Норман Хейер був секретарем і організатором заходу. Промова Гіршфельда була високо оцінена присутніми, як «мова видатного піонера євгеніки». [7] Багато британських феміністок відвідало конгрес 1929 року, у тому числі Наомі Мітчісон (зі статтею " Деякі коментарі щодо використання контрацептивів інтелектуальними особами", Дора Рассел ("Шлюб і свобода"), Джанет Шанс, піонер реформи за правове визнання абортів ("Центр освіти шлюбу в Лондоні"), Віра Бріттен, письменниця і пацифіст ("Помилка моногамії") та Стелла Браун ("Право на аборт"). [8]

Подальша історіяРедагувати

Наступні конгреси було проведено у Відні (1930) та Брно (1932). У 1932 році четверта міжнародна конференція WLSR була організована та прийнята Hugo Iltis у Брно. Плани на п'яту конференцію в Москві були очищені через політичні події, викликані зростаючою силою Гітлера та Сталіна [9]

Завершення існування ЛігиРедагувати

У травні 1933 року нацисти розгромили Інститут сексуальних наук в Берліні, колишній головний осередок Ліги, через ненависть до відкритих гомосексуалів Гіршфельда і його колег. Багато книжок та записів WLSR були знищені нацистами під час нальоту. [9][10] У 1935 році Гіршфельд помер в еміграції у Франції, а організація через переслідування в Німеччині була розпущена. Англійське відділення продовжувало свою роботу ще деякий час.

У культуріРедагувати

  – Віддайте мені мої гроші, – шепелявив він, – я зовсім бідний! Я рік не був у лазні. Я старий. Мене дівчата не люблять.

– Зверніться до Світової організації Ліги сексуальних реформ, – сказав Бендер. – Може бути, там допоможуть.

 

ПриміткиРедагувати

  1. Archive for Sexology. Humboldt-Universität zu Berlin. Архів оригіналу за 15 січня 2011. Процитовано 28 травня 2018. 
  2. Вольфсон С. Соціологія шлюбу і сім’ї. Мінськ, 1929. С. 337-338.
  3. Ralf Dose, "The World League for Sexual Reform: Some Possible Approaches", Journal for the History of Sexuality 12:1, pp. 1–15.
  4. а б Jonathan Croall, Neill of Summerhill: The Permanent Rebel. Taylor & Francis, 1983 ISBN 0710093004, (p. 173).
  5. Barbara Burman, "Better and Brighter Clothes; The Men's Dress Reform Party, 1929–1940". Journal of Design History, vol 8, no 4, 1995, pp. 275–290.
  6. Alice Calaprice, The Ultimate Quotable Einstein. Princeton University Press, 2011, (p. 413) ISBN 0691138176.
  7. The Times, League For Sexual Reform International Congress Opened, 9 September 1929.
  8. Lesley A. Hall, The Life and Times of Stella Browne: Feminist and Free Spirit. I. B. Tauris, 2011, ISBN 1848855834, (p. 153, 173–74).
  9. а б Britta McEwen, Sexual Knowledge: Feeling, Fact, and Social Reform in Vienna, 1900–1934. Berghahn Books, 2012, ISBN 0857453386, (pp. 175–177, 193).
  10. Alison Blunt, Jane Wills Dissident Geographies: An Introduction to Radical Ideas and Practice. Pearson Education, 2000 ISBN 0582294894, (pp. 140–141).
  11. Ільф, Ілля Арнольдович; Петров, Євген Петрович (1972). Первое свидание [Перше побачення]. У Єрьоменко, Г. П. Золотой телёнок [Золоте теля] (рос.). Дніпро. с. 91.