Толубинський Всеволод Іванович
| Всеволод Іванович Толубинський | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народився |
14 (27) березня 1904 Тартак | ||||
| Помер |
17 квітня 1988 (84 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||
| Країна |
 СРСР | ||||
| Діяльність | викладач університету, теплофізик | ||||
| Alma mater | Київський політехнічний інститут | ||||
| Галузь | технічна теплофізика, теплоенергетика | ||||
| Вчене звання | професор | ||||
| Науковий ступінь | доктор технічних наук | ||||
| Членство | НАН України | ||||
| Нагороди |
| ||||
Все́волод Іва́нович Толуби́нський (14 (27) березня 1904, Тартак — 17 квітня 1988) — український радянський вчений у галузі теплоенергетики, доктор технічних наук (з 1950 року), професор (з 1951 року), дійсний член АН УРСР (з 10 червня 1964 року)[1].
Біографія ред.
Народився 14 (27 березня) 1904 року в селі Тартаку (тепер Чечельницького району Вінницької області). У 1927 році закінчив Київський політехнічний інститут. У 1929–1964 роках викладав у ньому (у 1938–1941 і 1944–1964 роках завідував кафедрою котельних установок). Одночасно у 1939–1960 роках — завідувач відділу Інституту теплоенергетики АН Української РСР. З 1941 по 1944 рік — завідувач кафедри котельних установок і промислового використання тепла Середньоазіатського індустріального інституту. З 1963 по 1972 рік — директор Інституту технічної теплофізики АН УРСР.
Помер 17 квітня 1988 року. Похований в Києві на Байковомку кладовищі (ділянка № 52).
Відзнаки ред.
Нагороджений орденом Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора (1951, 1971), орденом «Знак Пошани», медалями. Заслужений діяч науки УРСР (з 1974 року), лауреат премії імені Г. Ф. Проскури АН УРСР (за 1981 рік).
Наукова діяльність ред.
Основні праці з питань теплообміну та гідродинаміки, теорії та конструкції топок, випарників і парогенераторів, спалювання і комплексного використання палива тощо. Створив методи розрахунку інтенсивності теплообміну і критичних теплових потоків, провів комплекс досліджень з теплофізики ядерних реакторів.
Автор понад 200 наукових праць, з-поміж яких 8 монографій та підручників, 70 праць видані за кордоном. Праці:
- Работа и расчет камерных топок. К., 1939;
- Комплексне енерготехнологічне використання палива. К., 1957;
- Теплотехника. К., 1976 [у співавторстві];
- Теплообмен при кипении. К., 1980.
Примітки ред.
- ↑ Сайт Національної академії наук України. Архів оригіналу за 19 березня 2013. Процитовано 30 липня 2012.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.