Вікіпедія

Вощанці

село в Самбірському районі Львівської області, Україна

Во́щанці — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області.

село Вощанці
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Самбірський район
Громада Рудківська міська громада
Код КАТОТТГ UA46080110050096505
Основні дані
Засноване 1460
Населення 586
Площа 6,53 км²
Густота населення 89,74 осіб/км²
Поштовий індекс 81432
Телефонний код +380 3236
Географічні дані
Географічні координати 49°40′25″ пн. ш. 23°24′13″ сх. д. / 49.67361° пн. ш. 23.40361° сх. д. / 49.67361; 23.40361Координати: 49°40′25″ пн. ш. 23°24′13″ сх. д. / 49.67361° пн. ш. 23.40361° сх. д. / 49.67361; 23.40361
Середня висота
над рівнем моря 		280 м
Водойми Вишенька
Місцева влада
Адреса ради 81440, Львівська обл., Самбірський р-н, м.Рудки
Карта
Вощанці. Карта розташування: Україна
Вощанці
Вощанці
Вощанці. Карта розташування: Львівська область
Вощанці
Вощанці
Мапа
Мапа

CMNS: Вощанці у Вікісховищі

Село розташоване на відстані 8 кілометрів західніше від міста Рудки.

Населення становить 586 осіб. Орган місцевого самоврядування — Рудківська міська рада.

Тут знаходиться одна із найстаріших церков у Самбірському районі — дерев'яний храм Воздвиження Чесного Хреста. Офіційна дата заснування храму — 1734 рік, хоча є свідчення про те, що храм існував і раніше.

Історія ред.

Від заснування до кінця XIX століття ред.

Історія села Вощанці сягає корінням сивої давнини. Так, перші письмові згадки про село містяться ще в документах Галицько-Волинського князівства, виданих князем Левом: 1284 року своєю грамотою він дарував бояринові Ярославичу Юліяновичу Шептиці село Канафости й Онуфріївський монастир, а також підтверджує право власності на землі, що колись належали його предкам, для заснування сіл Шептичі і Вощанці у Самбірській волості. Щоправда, одностайності науковців про автентичність цих документів і досі немає.

Офіційною датою заснування Вощанців вважається 1436 рік.

У 1469 році польський король Казимир IV підтвердив на прохання «шляхетних Федора із Шептич та його братів і племінників Федора, Гліба і Сенька» згідно з наданими документами право власності на села Шептичі, Канафости з Онуфріївським монастирем у Самбірському повіті та село Вощанці у Перемишльському повіті. У 1556 році король Сиґизмунд ІІ підтвердив таку саму грамоту шляхетним Станіславові Броньовському і Кузьмі та Якову Шептицьким.

Усна традиція зберігає дотичність села до подій Козаччини, а також можливі королівські відвідини, що видно з місцевої топонімії — місцини біля села мають назви Козаччина, Золота гора, Королівська долина.

Славетним уродженцем села є Анастасій Шептицький (світське ім'я — Антоній; 1686 — 1746), український церковний діяч XVIII ст., Київський та Галицький митрополит української греко-католицької церкви. Саме його коштом у селі і були зведені у 1734 році церква Воздвиження Чесного Хреста та дзвіниця.

Вощанці за сучасності — кін. XIX — XXI століття ред.

 
Члени спілки «Сила», кін. XIX ст.

Наприкінці XIX — на початку ХХ ст.ст. церква у Вощанцях мала значне майно, у неї було три дочірні церкви — в селах Угерці Винявські (тепер Зелений Гай), Канафости і Шептичі. В цей період село вже мало свої міцні господарські та культурні традиції — так, посилено розвивалось економічне життя, чому сприяло гуртування односельців (напр. господарсько-споживча спілка «Сила», організована ще наприкінці XIX ст.); культурне життя було представлене осередком товариства «Просвіта», який виник одним з перших у повіті в 1901 році, працювала школа з викладанням українською. У читальні «Просвіти» були книжки з історії України, букварі та шкільні підручники, історичні календарі, сільськогосподарські видання. При читальнях діяли крамниці. «Просвітяни» проводили фестини, організовували вистави, з якими виступали і по навколишніх селах.

Велику роль у житті громади Вощанців цього періоду відігравали шановані люди — священики, вчителі, лікарі, які були своєрідним показником і мірилом духовності. У селі дотепер бережуть добру пам'ять про священика Семена Кульчицького, який на початку XX століття був у храмі парохом (з 1892 року). За його ініціативи в селі було засновано спортивно-культурне товариство «Луги», позичкову касу, товариство тверезості, згадувану господарсько-споживчу спілку «Сила». Панотець показав себе ще й добрим господарем — провів ремонт церкви, ініціював розширення центральної дороги в селі, обабіч шляху посадив фруктові дерева, декотрі з яких збереглися і плодоносять і зараз. У будинку отця Семена була велика бібліотека, діяла також аптека. Дочки священика Дарія і Люба працювали вчителями у сільській школі, надавали медичну допомогу.

У 1911 і 1914 роках Семен Кульчицький і вчитель Михайло Пилипчак організовували у Вощанцях Шевченкові роковини. У тому ж (1914) році за сприяння отця Семена вперше на теренах Рудківщини, а можливо, і в галицьких селах узагалі, було відкрито пам'ятник Тарасові Шевченку. За проукраїнську діяльність о. Семен перебував під контролем польських влад. Так, на посвяченні і коронації фігури Матері Божої у 1927 році в Самборі священик висловив на адресу польської влади критику за утиски українців у Галичині, після чого його було заарештовано і засуджено до шести місяців кари в концтаборі Береза Картузька.

З приходом совєтів, за свідченнями син отця Семена Богдана і відомостями внука Юрія Кульчицького, у домі священика було проведено обшук, бібліотеку спалено, а речі розграбовано. Члени родини Кульчицьких надалі перебували під пильним оком НКВС. Мешканців Вощанців залякували і чинили тиск, щоб ізолювати їх від родини Кульчицького. Однак громада не забула свого благодійника, який майже 40 років був їхнім духовним наставником. Вже у наш час у церкві встановлено пам'ятну дошку на знак вдячності отцю Семену «за великі труди около церкви, „Просвіти“ і добробуту народа в доказ найбільшого признання».

Після ІІ Світової війни церква Воздвиження Чесного Хреста у Вощанцях лишалась одним з небагатьох діючих храмів на всій довколишній місцевості, навіть зазнала реставраційних робіт у 1975 році — місцеві майстри Михайло Іванович та Михайло Федорович Полуліхи й Семен Канонік з'єднали церковні мури залізними прутами, щоб запобігти руйнуванню храму.

Зі здобуттям незалежності (1991 рік) за ініціативи місцевих рухівців на чолі з Іваном Полуліхом, активним громадським діячем, на початку 1990-х років місцеву школу назвали іменем отця Кульчицького, встановили барельєф із відповідним написом. Також удалося повернути до церкви унікальний різьблений хрест із розп'яттям. Однак невідомі вандали в цей же період викрали з храму давні церковні книги старослов'янською мовою, пам'ятну дошку на честь отця Кульчицького. Попри знецінення культури і економічні негаразди, у селі існують сподвижники, зокрема рід Полуліхів, яким не байдужа історія та сьогодення рідного села.

Люди ред.

Народилися ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вощанці&oldid=37897047