Відкрити головне меню

Во́лох Петро́ Васи́льович (нар. 30 грудня 1896 — пом. 25 серпня 1943) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант танкових військ.

Волох Петро Васильович
Народження 30 грудня 1896(1896-12-30)
слобода Покровська
Смерть 25 серпня 1943(1943-08-25) (46 років)
південніше Ізюма
Поховання Новодівочий цвинтар
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Роки служби 19151943
Звання CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант танкових військ
Командування 18-й механізований корпус
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Радянсько-польська війна 1939
Радянсько-німецька війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня
Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Зміст

БіографіяРедагувати

Петро Васильович Волох народився 30 грудня 1896 року в слободі Покровській (тепер місто Енгельс Саратовської області) в селянській родині. Росіянин. Після закінчення 4-х класів працював в залізничних майстернях.

У серпні 1915 року призваний до війська. В складі 1-го Туркестанського полку на Південно-Західному фронті брав участь в Першій світовій війні, старший унтер-офіцер.

З грудня 1917 року — в Червоній Гвардії, з серпня 1918 року — в Червоній Армії. Під час Громадянської війни у складі 4-ї кавалерійськї дивізії 1-ї кінної армії брав участь в боях на Північному Кавказі, Єгорлицькій битві, боях проти військ Врангеля та Махна. Учасник Радянсько-польської війни 1919 — 1921 років.

У жовтні 1924 року закінчив Ленінградську військово-політичну школу, призначений помічником воєнкома 94-го Селянського полку.

У вересні 1926 року закінчив кавалерійські КУКС РСЧА в Новочеркаську. Командував кавалерійським ескадроном, полковою школою в 76-му кавалерійському полку.

У 1931 році закінчив академічні курси при Військово-технічній академії імені Ф. Е. Дзержинського, призначений командиром 1-го окремого танкового батальйону Північно-Кавказького ВО.

З березня 1934 року — командир 12-го механізованого полку 12-ї Кубанської казачої кавалерійської дивізії.

З серпня 1937 року — командир 38-ї танкової бригади, з липня 1940 року — командир 11-ї танкової дивізії.

У березні 1941 року призначений командиром 18-го механізованого корпусу.

З початком Радянсько-німецької війни 18-й механізований корпус під командуванням генерал-майора Волоха П. В. у складі 9-ї і 18-ї армій Південного фронту брав участь в оборонних боях на півдні України.

У жовтні 1941 року призначений начальником управління, згодом. — заступником начальника Головного автобронетанкового управління з формування і комплектування РСЧА. В січні 1943 року призначений начальником Головного управління формування і бойової підготовки бронетанкових і механізованих військ Червоної Армії.

З червня 1943 року — командуючий бронетанковими і механізованими військами Південно-Західного фронту.

У ході Донбаської наступальної операції військ Південно-Західного фронту 25 серпня 1943 року південніше міста Ізюм Харківської області під час авіаційного нальоту генерал-лейтенант танкових військ Волох П. В. загинув.

Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

НагородиРедагувати

Пам'ятьРедагувати

В місті Ізюм Харківської області в 1950 році встановлено пам'ятник генерал-лейтенантові Волоху П. В. (скульптор Мотовилов Г. І., архітектор Поляков Л. М.).

В місті Енгельс Саратовської області рішенням міськвиконкому від 27 серпня 1943 року вулиця Скучна перейменована на вулицю Волоха.

У 1997 році П. В. Волох був посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Енгельс».

ПосиланняРедагувати