Векслер Володимир Йосипович

Володимир Йосипович Векслер (рос. Влади́мир Ио́сифович Ве́кслер; 4 березня 1907, Житомир, Україна — 22 вересня 1966, Москва (РФ) — фізик (СРСР).

Векслер Володимир Йосипович
Russia stamp 2000 № 599.jpg
Народився 19 лютого (4 березня) 1907
Житомир, Волинська губернія, Російська імперія[1]
Помер 22 вересня 1966(1966-09-22)[1][2] (59 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Діяльність фізик, фізик-ядерник
Alma mater Московський енергетичний інститут
Сфера інтересів фізика елементарних частинок
Заклад Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва і Об'єднаний інститут ядерних досліджень
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Yakov Umanskiyd
Аспіранти, докторанти Q4228332?, Vladislav Sarantsevd і Q28500382?
Член Російська академія наук і Академія наук СРСР
Нагороди

CMNS: Векслер Володимир Йосипович на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Навчався в Московському інституті народного господарства імені Плеханова, Московському енергетичному інституті (доктор наук (1940).

Фундатор прискорювальної техніки (фазотрони, синхрофазотрони, синхротрони) у СРСР.

1944 року сформулював принцип автофазування, що мало вирішальну роль для розвитку прискорювальної техніки й дало початок виникнення нової галузі — фізики високих енергій.

1947 — під керівництвом В.Векслера створений перший у СРСР синхрофазотрон.

1956 — В.Векслер став директором Лабораторії фізики високих енергій Об'єднаного інституту ядерних досліджень.

1958 — дійсний член АН СРСР.

1963 — створив в АН СРСР нове відділення — Відділення ядерної фізики.

1963 — присуджена премія "Атом для миру".

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.