Векслер Володимир Йосипович
Володимир Йосипович Векслер (рос. Влади́мир Ио́сифович Ве́кслер; 4 березня 1907, Житомир, УРСР — 22 вересня 1966, Москва (РРФСР) — радянський фізик.
| Векслер Володимир Йосипович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 19 лютого (4 березня) 1907 Житомир, Волинська губернія, Російська імперія[1] |
| Помер | 22 вересня 1966[1][2] (59 років) Москва, СРСР[1] |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | фізик, фізик-ядерник |
| Alma mater | Московський енергетичний інститут |
| Галузь | фізика елементарних частинок |
| Заклад | Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва ОІЯД |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Yakov Umanskiyd |
| Аспіранти, докторанти | Andrey Kolomenskiyd Vladislav Sarantsevd Q28500382? |
| Членство | Російська академія наук Академія наук СРСР |
| Партія | КПРС |
| У шлюбі з | Q97317054? |
| Нагороди | |
 Векслер Володимир Йосипович у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Навчався в Московському інституті народного господарства імені Плеханова, Московському енергетичному інституті (доктор наук (1940).
Фундатор прискорювальної техніки (фазотрони, синхрофазотрони, синхротрони) у СРСР.
1944 року сформулював принцип автофазування, що мало вирішальну роль для розвитку прискорювальної техніки й дало початок виникнення нової галузі — фізики високих енергій.
1947 — під керівництвом В.Векслера створений перший у СРСР синхрофазотрон.
1956 — В.Векслер став директором Лабораторії фізики високих енергій Об'єднаного інституту ядерних досліджень.
1958 — дійсний член АН СРСР.
1963 — створив в АН СРСР нове відділення — Відділення ядерної фізики.
1963 — присуджена премія "Атом для миру".
Примітки
ред.- ↑ а б в Векслер Владимир Иосифович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
Література
ред.- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.