Войцех Ярузельський
Во́йцех Ві́тольд Ярузе́льський (пол. Wojciech Witold Jaruzelski; 6 липня 1923, Курів, Польща — 25 травня 2014, Варшава, Польща[2]) — польський військовий і державний діяч, генерал армії (1973), міністр оборони Польщі (1969–1983), перший секретар ПОРП (1981–1989), прем'єр-міністр ПНР (1981–1985), Голова Державної Ради ПНР (1985–1989), другий Президент ПНР (1989) і перший Президент посткомуністичної Республіки Польща (1989–1990).
| Войцех Вітольд Ярузельський | |
|---|---|
| пол. Wojciech Witold Jaruzelski | |
 | |
 Президент Польщі (Польська Народна Республіка) | |
| 31 грудня 1989 — 21 грудня 1990 | |
| Попередник | посада відновлена |
| Наступник | Лех Валенса |
| Народився | 6 липня 1923 Курів, Польща |
| Помер | 25 травня 2014 (90 років) Варшава, Польща |
| Похований | Військові Повонзки |
| Відомий як | політик, військовослужбовець |
| Громадянство |  Польща |
| Національність | поляк |
| Alma mater | Akademia Sztabu Generalnegod |
| Політична партія | Польська об'єднана робітнича партія[1] і Польська робітнича партіяd |
| Батько | Władysław Jaruzelskid |
| Мати | Wanda Jaruzelskad |
| У шлюбі з | Barbara Jaruzelskad |
| Діти | Monika Jaruzelskad |
| Нагороди | |
| Підпис |  |
| wojciech-jaruzelski.pl | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився 1923 року. За походженням шляхтич гербу Сліповрон, коріння його роду прослідковується до XV століття. Його дід — учасник повстання 1863–1864 років — провів 10 років у сибірському засланні. Батько добровольцем пішов на польсько-радянську війну 1920 року.
Навчався в католицькій гімназії. Після початку Другої світової війни опинився разом з батьками на території Литви, яка незабаром була анексована СРСР.
14 червня 1941 родина Ярузельських, як і сотні тисяч інших поляків, була вислана до Сибіру. Батько помер від виснаження після звільнення з табору 1942-го. Щоб прогодувати родину (матір і сестру), Войцех працював вантажником та лісорубом в алтайській тайзі.
У травні 1943 записався добровольцем в організоване польськими комуністами Військо Польське (ВП). Навчався у військовому училищі в Рязані. Брав участь у воєнних операціях 1-ї армії ВП. Нагороджений вищим польським військовим орденом — Virtuti Militari. Після війни вчився в академіях Генерального штабу у Варшаві і Москві. У 33 роки став наймолодшим польським генералом. Швидко пройшов шлях від командира дивізії (1957) до начальника Головного політичного управління Війська Польського (1960), начальника Генерального штабу (1965) і міністра національної оборони (1968). У 1964-му став членом ЦК ПОРП, а у 1971 — членом його політбюро.
У лютому 1981 взяв на себе обов'язки голови польського уряду. У жовтні того ж року обраний першим секретарем ЦК ПОРП, зберігши посади голови уряду і міністра оборони. У ніч на 13 грудня 1981, після введення воєнного стану в країні, очолив Військову раду національного порятунку (воєнний стан був скасований 22 червня 1983). Під тиском обставин був змушений погодитись на проведення «круглого столу», за результатами якого була укладена угода з політичною опозицією (5 квітня 1989), згідно з якою Польща мирно вийшла із соціалістичного блоку[3]. Особисто Ярузельский не брав участі у роботі круглого столу.
19 липня 1989 на засіданні Національних зборів більшістю був обраний президентом ПНР.
У вересні 1990 добровільно подав у відставку і 12 грудня, після проведення президентських виборів, залишив президентський палац.
Помер 25 травня 2014 року у Варшаві.
Родина
ред.Був одружений, мав дочку.
Примітки
ред.- ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/301467/Wojciech-Witold-Jaruzelski
- ↑ Gen. Wojciech Jaruzelski nie żyje. Miał 91 lat. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 25 травня 2014.
- ↑ Obrady Okrągłego Stołu. dzieje.pl (пол.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 14 березня 2019.
Література
ред.- О. Гнатюк. Ярузельський Войцех // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.799 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання
ред.- Jaruzelski's official website
- Справа Ярузельського в ЦРУ [Архівовано 13 липня 2013 у Wayback Machine.]