Відкрити головне меню

Слєповрон — родовий герб, яким користувалися понад 350 шляхетськіх родів в Польщі, Литві і в Російській імперії.

Слєповрон, Сліпворон
Slepowron.svg
Деталі
Ранні версії ХІІІ

Зміст

ІсторіяРедагувати

Герб сформувався при наступних обставинах: коли сім'я Корвіна (Wegier Korwin) мала намір поріднитися з родом Побогів (Pobog) шляхом шлюбу з єдиною дочкою цього роду, голова сім'ї Корвінів переробив компонування сімейного герба, додавши до підкови свій старовинний символ — ворона з золотим кільцем у дзьобі. Вважають також, що Корвін потрапив до Польщі з Угорщини, намагаючися зробити собі кар'єру на військовій службі. А в самій Угорщині сім'я Корвінів вела своє літочислення від римської сім'ї Корвіні (Corvini).

Достатньо відома в стародавньому Римі людина та воїн на ім'я Валеріус Корвініус (Corvinius) зумів у важкому двобої здолати воїна з армії франків, до того ж велику допомогу йому послужив чорний ворон, який, прилетівши невідомо звідки, сів на шолом Корвініуса й допомагав йому за допомогою дзьоба, кігтів і крил здолати супротивника. Саме з тієї доби за Валеріусом закріпилося друге, в подальшім родинне, ім'я Corvinus (від слова corvus — ворон — «raven»). Така легенда, якоюсь мірою підтверджується поряд з описами живоття почесних римлян, що збереглися. Є й інші дані, що доводять стародавніше використання ворона із золотим кільцем для гербів і печаток.

ОписРедагувати

На тлі синього щита розташовані срібна підкова у вертикальному положенні, на її верхній частині стоїть хрест, на якому сидить чорний ворон з розпрямленими для польоту крилами і тримає в дзьобі золоте кільце. Ворон дивиться в праву частину щита. На герцогському шоломі, увінчаному короною, сидить такий же ворон.

Гербовий рідРедагувати

Значна кількість сімей, зокрема: Богуславські, Городинські, Гутовські, Жуки, Завісловські, Каменські, Корвіни, Конявські, Крассовські, Купчинські, Кучинські, Марецькі, Мирошевські, Микуцкі, Милевські, Милковські, Мроковські, Новосельські, Ольшевські, Павлівські, Піотровські, Пулаські, Сарновські, Скібнєвські, Слєповронські, Соболевські, Суходольські, Фіялковські, Ціцерські, Чорномські, Шимановські, Ястржебські.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Фамильный клуб семей Марецких и Маржецких(рос.)
  • Bartosz Paprocki. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584.
  • Simon Okolski. Orbis Polonus. Krakow, 1642. T.1-3.
  • Ks. Kacper Niesiecki. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728.
  • Лакиер А. Б. Глава семнадцатая, § 90-1. Общие замечания о польских геральдических эмблемах или знаменах // Русская геральдика. — М.: Книга, 1990.
  • Лукомский В. К., Модзалевский В. Л. Малороссийский Гербовник. Издание Черниговского Дворянства. Спб., типография «Сириус», 1914.

ПосиланняРедагувати