Водопериця черговоквіткова
Водопериця черговоквіткова[1][2], водопериця черговоцвіта[3] (Myriophyllum alterniflorum) — вид трав'янистих рослин родини столисникові (Haloragaceae). Рослина є рідною для Європи, Азії та Північної Америки, де росте у водному середовищі, як-от ставках, річках і струмках. Етимологія: лат. alternus — «чергуватися», лат. i — сполучник слів, лат. florus — «розквітати»[4].
| Водопериця черговоквіткова | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Ломикаменецвіті (Saxifragales) |
| Родина: | Haloragaceae |
| Рід: | Водопериця (Myriophyllum) |
| Вид: | Водопериця черговоквіткова (M. alterniflorum)
|
| Біноміальна назва | |
| Myriophyllum alterniflorum | |
Опис
ред.Зимівна, зелена, трав'яниста, занурена рослина, довжиною від 30 см до, у рідкісних випадках, 2 метрів. Рослини в основному однодомні, рідше з двостатевими квітами. Стебла дещо розгалужені; міжвузля довжиною від 5 до 10 мм. Занурені листки 4- або 5-мутовчасті, широко ланцетні в загальних рисах, 1–4 × 0.5–1.2 см; сегментів 8–10 пар, ниткоподібні, 0.5–1.5 см. Суцвіття — верхівкові колоски 3–7(12) см, до цвітіння пониклі; приквітки яйцеподібні або лінійні, краї від цільних до зубчастих. Чоловічі квітки чергуються; приквітки коротше квітів; чашечки дзвонові, ≈0.3 мм, кінчик 3-зубчастий; пелюстки жовті з червоними прожилками, довгасто-оберненояйцевиді, 1.5–2 × 5–6 мм, завдовжки з чашечки; тичинок 8. Жіночі квітки супротивні або в мутовці; приквітки більше, ніж квіти; чашечки дзвонові, 0.7–1 мм, кінчик 3-зубчастий. Плоди 4-дольні, субциліндричні, 1.5–2 × ≈1.5 мм. 2n = 14.
Запилення відбувається за допомогою вітру. Поширення насіння здійснюється над водою. Плоди дозрівають із квітня по вересень.
Поширення
ред.Європа (Австрія, Бельгія, Люксембург, Велика Британія, Чехія, Данія, Естонія, Фарерські о-ви, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Швейцарія, Нідерланди, Іспанія, Ісландія, Італія, Латвія, Литва, Португалія (вкл. Азорські о-ви), Норвегія, Польща, Росія, Швеція, Україна); Північна Африка (Алжир, Марокко, Туніс); Азія (Китай); східна Північна Америка (Гренландія, Канада, США). Населяє нерухомі або повільні від близьконейтральних до основних води озер, річок, струмків.
В Україні зростає в стоячих і повільних водах — в Розточсько-Опільських лісах (наводиться для околиць Львова), рідко[1]. Рослина підлягає особливій охороні на території Харківської області[2].
Галерея
ред.
Джерела
ред.- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 212. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України. — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с.
- ↑ Myriophyllum alterniflorum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets [Архівовано 22 червня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Maiz-Tome L. 2016. Myriophyllum alterniflorum. The IUCN [Архівовано 2 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Euro+Med Plantbase (англ.)
- Flora of China [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Pan-arctic flora (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |