Гнат Височан
Гнат (Ігнат) Височан — один з ватажків козацько-селянського руху в Галичині у 20—30-х pp. XVII століття, осадчий, батько козацького полковника Семена Височана.
| Гнат Височан | |
|---|---|
| Народився |
с. Вікторів |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | українець |
| Діяльність | військовослужбовець |
Біографія ред.
Гнат Височан був уродженцем села Вікторів, роки його життя невідомі.
Існує дискусія в колах істориків з приводу соціального статусу Височанів. Зокрема, польський дослідник Владислав Лозинський виводив коріння Гната від заможних селян, проте, з іншого боку, відомий український історик В'ячеслав Липинський переконував, що родина Височанів походить від покозаченої гілки шляхетського роду Височанських[1]. В радянській історіографії переважно вказується, що він походив із селянської сім'ї[2].
Можливо, він є нащадком одного з дрібних українських шляхтичів Височанських з Турківщини, маєток якого конфіскували комісари королеви Бони Сфорци, під час розмежування королівських та шляхетських земельних володінь у 1538 р.[3], який згодом покозачився, давши початок скороченому прізвищу[4].
Вперше про Гната Височана було з галицьких міських актів, датованих 1609 роком. Він заснував село Слобода Височанська (тепер с. Височанка Галицького району Івано-Франківської області), але прожив він там недовго і з неясних причин (можливо, через конфлікт зі старостою Галича) наказав селянам розійтись, а сам оселився поблизу села Боднарів[5]. Осівши під Боднаровом, Височан самовільно побудував броварню, корчму та укріплений двір[6]. Тут згодом ним було організовано селянський загін з метою боротьби з татарськими нападами[7].
Є гіпотеза, що Височан, будучи козаком, воював з турками у битві під Цецорою 1620 року[4].
В 1621–1625 роках на чолі свого загону Гнат Височан неодноразово розбивав ватаги татар, які поверталися з ясиром по шляху з Калуша на Тисменицю, звільняючи бранців та відбираючи награбоване[8].
1626 р. Гнат разом зі своїм сином Семеном Височаном організував збройний виступ селян села Боднарева проти шляхтичів Сулятицьких і Боднарівських[2]. Останні, вочевидь, спробували помститися, скориставшись правом кадука, яке, згідно з тогочасними польськими законами, дозволяло шляхтичам конфісковувати маєток того пана, який би не зміг в суді довести документально свій шляхетський титул (шляхтичам, які походили з інших територій та втратили свої грамоти про привілеї, це було важко довести)[3]. Деякі дослідники трактують документи про ті події як доказ селянського походження Височанів[2].
Нащадки Гната й Семена Височанів називали себе Височанськими. Найвідомішим серед них був Павло Височанський[9].
Примітки ред.
- ↑ Липинський В. Твори. Т. 2: Участь шляхти у Великому Українському Повстанні під проводом Богдана Хмельницького. — Філадельфія, Пенсильванія: Східноєвропейський Дослідний Інститут ім. В. Липинського, 1980. — С. 459-460.
- ↑ а б в Грабовецький В. В. Височан Гнат // Енциклопедія Історії України. — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1. — С. 513. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ а б Воронко Б. Історія шляхетського роду Височанських (XV–XVII ст.) // Збірник наукових праць студентів історичного факультету. — Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. Франка. — Випуск ІІ. — С.14-15.
- ↑ а б Височанський В. Ванчо Волох: хто він в історії і хто його нащадки? // Бойківщина — 2003. — 4 січня. — С. 4.
- ↑ Володимир Грабовецький. «Семен Височан. До 400-х роковин Богдана Хмельницького. на допомогу вчителю історії, студенту і краєзнавцю.» — Івано-Франківськ, 1995. цит. за [1] [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Історія села Височанка [Архівовано 18 березня 2016 у Wayback Machine.] // Історичне Прикарпаття.
- ↑ Сергій Леп'явко. Проблема захисту українських земель від татарських нападів і становлення козацтва[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Когут М. Підгірки: минуле і сучасне. — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2000. — С.8.
- ↑ Височанський Павло Федорович [Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Катеринопільська ЦБС.
Джерела ред.
- Грабовецький В. В. Височан Гнат // Енциклопедія Історії України. — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1. — С. 513. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Липинський В. Твори. Т. 2: Участь шляхти у Великому Українському Повстанні під проводом Богдана Хмельницького. — Філадельфія, Пенсильванія: Східноєвропейський Дослідний Інститут ім. В. Липинського, 1980. — 637с.