Викриття Ісусом Христом фарисеїв
Викриття́ Ісу́сом Христо́м фарисе́їв — це Біблійна історія яка описується у Мф. 12:22-37,12:46-50, Мк. 3:20—35 і Лк. 11:14—23,8:19—21.
У Євангелії
ред.Фарисеї — зібралися на раду, як би погубити Ісуса Христа. Але Спаситель, дізнавшись про це, пішов звідти. За Ним пішло багато людей, і Він, з милосердя Свого, зцілив усіх хворих.
Коли Спаситель і учні Його зайшли в один дім, то там зібралось стільки народу, що неможливо було нагодувати стількох людей.
Тоді привели до Спасителя біснуватого — сліпого і німого. Господь зцілив його, так що сліпий і німий став говорити і бачити.
Всі дивувалися і казали: «Чи не Цей є Христос, син Давидів?»
Почувши такі слова у народі, фарисеї озлоблено стали казати: «Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула (диявола, сатани), князя бісівського».
Тоді Ісус Христос почав говорити притчами: «Як може сатана виганяти сатану? Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те. Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв'яже сильного, і тоді розграбує дім його. І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, прийшов кінець його. Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
Тому істинно кажу вам: усякий гріх і хула[1] простяться людям, але на Духа (Святого) хула не проститься людям… ні в цьому житті, ні в майбутньому».
Боже милосердя безмежне, і, якщо людина усвідомлює свій гріх та кається, то нема такого гріха, який переміг би милосердя Боже. Часто бувають гріхи і хула від помилкових думок, які легко омиваються покаянням.
Але хто свідомо, вперто відкидає саме милосердя Боже, що спасає (яке є благодать Святого Духа), той свідомо діла всемогутності Божої називає ділами диявола, у того немає звідки взятися покаянню, а без покаяння нема і не може бути спасіння.
Свята Церква так і визначає: хула на Духа Святого є свідомий, озлоблений спротив істині. «Дух же Святий наставляє на всяку істину»[2] Він є «Дух Істини»[3] — так іменує Його Сам Господь.
Під час цієї бесіди прийшли до Спасителя, Матір Його та брати[4] і стояли за дверима, бо не могли підійти до Нього через велику кількість народу.
Побачивши це фарисеї скористалися з такої нагоди, щоб перервати Його проповідь і викликати недовір'я в народі до Його небесного походження. Вони сказали: «Он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі, і бажають говорити з Тобою».
Тоді Ісус Христос захотів ще раз нагадати людям, що Він Син Пресвятої Марії тільки стосовно людської природи, але в той же час Він, од вічності, є Син Божий і прийшов у світ для того, щоб спасти грішний людський рід — виконати волю Отця Свого Небесного. Тому як Йому Самому, так і Його Пречистій Матері і всім віруючим треба передусім чинити волю Отця Небесного. Для цього необхідно вищі вічні духовні обов'язки поставити вище тимчасових, земних.
Господь знав, що Мати Його зберігає в серці Своїм усі Його слова. Вона найуважніша слухачка і виконавиця Його Божественної волі, і ставлячи Її усім за приклад, Він сказав: «Хто Мати Моя і хто брати Мої?» І, показавши рукою на учеників Своїх, сказав: «Ось мати Моя і брати Мої; бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного (як чинить її Матір Моя), той брат Мій, і сестра, і мати Моя».
Текст У Євангелії
ред.Євангеліє | Цитата | |||
---|---|---|---|---|
Від Марка (Мр. 3:20-35) |
| |||
Від Луки (Лк. 11:14-23,8:19—21) |
| |||
Від Матвія (Мт. 12:22-37,12:46-50) |
|
Пояснення
ред.Так Господь підніс гідність Своєї Пречистої Матері, Яка блаженна (щаслива) не тільки тому, що Вона народила Боголюдину, а ще більше блаженна тому, що Вона стала першою і досконалою виконавицею Його Божественної волі.
Він як Син Божий знав, що Його Мати і зараз прийшла до Нього не для того, щоб перешкодити Йому проповідувати Євангеліє Царства Божого, але для того, щоб разом з Ним страждати.
Воістину жорстокий внутрішній біль пронизував Її серце: з любові до Божественного Сина Свого Вона боялася бачити Його страждання; але упокорення волі Божій та любов до грішників, для звільнення яких від вічної смерті приносив Себе Її Син і Бог у жертву визволення, спонукали Її приймати без ремствувань усе, що було визначено наперед Троїчною Радою Божою від створення світу.
Через смуток Своєї Матері Ісус Христос як Син Людський сумував, а як Бог дав Їй силу для перенесення цього важкого випробування. Страждала Мати за улюбленого Сина Свого, оточеного глумом і нечестям, але як Мати Боголюдини бажала Йому сподобитися перенести ці надприродні страждання, і, у всьому поклавшись на Нього, Вона з твердістю чекала тієї години.
Пресвята Богородиця великий подвиг на землі здійснила — подвиг найдосконалішого смирення, який є любов. Вона або говорила слова Божі, або мовчала. «І за життя Сина Вона була в глибокій тіні[5], — і після вознесіння Його залишилася в непоміченості». Однак, маючи тепер єдину Заступницю в Пресвятій Богородиці, ми знаємо, що життя Її було найкращим з усіх, які тільки були в історії людства. Вона, після успіння Свого, піднесена Богом не тільки вище всіх святих угодників Божих, але й вище усіх сил небесних: «чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів».
Так в особі Пречистої Божої Матері здійснені непорушні слова Господа: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди його, і все це додасться вам[6]»
Хто називався в Євангелії Братами Ісуса Христа
ред.«Брати і сестри» Господа, часто згадується в Євангелії. Але це зовсім не означає, що вони були рідними братами і сестрами Господа в нашому теперішньому розумінні. За звичаєм східних народів того часу[7] «братами» називаються не тільки рідні брати, але й двоюрідні та троюрідні, і взагалі близькі родичі.
У Господа рідних братів не могло бути, через те що Мати Божа мала єдиного Сина, Господа Ісуса Христа й іменується Святою Церквою Приснодівою, бо Вона до народження Христового була Дівою, і в різдві, і після різдва (народження) Христового залишилася такою, бо Вона дала обітницю (обіцянку) Богу ніколи не брати шлюбу. Святий Йосиф був начебто Її чоловіком, та насправді він був лише обручником — охоронцем Її дівоцтва. Отже, «братами і сестрами» Господа за плоттю можуть доводитися Йому брати двоюрідні чи троюрідні, і то лише по жіночій лінії, тобто по лінії Його Пречистої Матері; адже кровних (за плоттю) зв'язків по чоловічій лінії ні з ким Спаситель мати не може, бо у Нього не було батька за плоттю. В самому Євангелії не дається ніяких пояснень, в яких родинних зв'язках перебувають «брати Ісуса», хоча деякі з них навіть згадуються за іменами: Яків, Іосія, Симон та Юда[8]. Багато писалося про «братів Господніх», пропонувалося багато теорій і гіпотез, але всі вони мали в собі суперечності і неточності.
Якщо «брати» Господа є в буквальному розумінні дійсними родичами за плоттю, то в такому разі вони можуть бути троюрідними братами Спасителя: апостол Матвій називає їхньою матір'ю Марію Яковову (вона ж і Клеопова), яка, кажуть дослідники, була двоюрідною сестрою Пресвятої Діви Марії. Апостол Іоан так і називає її «сестрою Матері Його»[9].
Але ці «брати» Господа можуть бути і «зведеними», братами по лінії мнимого батька Йосифа Обручника, тобто вони могли бути синами святого Йосифа від його першого шлюбу (тобто від справжнього шлюбу, який передував зарученню його з Пресвятою Дівою Марією). В цьому нема нічого дивного, так, наприклад, апостол Матфей родовід Спасителя веде по лінії Йосифа Обручника, згідно з єврейськими законами. На це також можуть вказувати і слова юдеїв, сказані про Спасителя: «Звідки у Нього премудрість ця і сили? Чи Він не Син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, і Юда (Фадей)? І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у нього це все?[10]». «Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси (з Галілеї, з дому Свого) і піди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш[11]». Відомо також, що вказівка на те, що «брати» Господа є діти Йосифа від його першого шлюбу — найдавніше передання.
Це давнє передання не викликало б ніяких заперечень, якби ап. Матфей не згадав, що матір'ю Якова та Іосії була Марія, яку ап. Іоан називає Марією Клеоповою, сестрою Матері Його[12]; тому деякі дослідники доходять висновку, що «брати» Господа були Йому троюрідними братами за плоттю.Православна Церква не відкидає наведене вище давнє передання.
У «Житіях Святих» (Четьї Мінеї) на 26 грудня говориться, що Йосиф Обручник був сином Якова. Яків же був сином Матфата. Але Яків був одруженим, за законом діверства, з дружиною свого брата Іллі, який помер бездітним. Закон діверства приписував, що коли хтось помре, не маючи дітей, то нехай брат його одружиться з його жінкою і «відновить сім'я (потомство) братові своєму»[13]. За цим законом Йосиф був сином Іллі, хоча насправді він був сином Якова. Ось чому св. євангеліст Лука, викладаючи родовід Христа, називав батьком Йосифа Іллю, кажучи про Христа так: «Ісус, починаючи своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, Син Йосифів, Іліїв, Матфатів…»[14].
Церковне передання вказує, що св. Йосиф мав дружину і дітей. Так, Никифор, давній грецький історик, йдучи за св. Іполітом, передає, що св. Йосиф одружився із Саломією; та не думай (додає він), що це та Саломія, яка знаходилась у Вифлеємі і була нареченою бабкою Господа; це була інша Саломія. Бо та була родичка Єлизавети і Пресвятої Богородиці, а це була дочка Аггея, брата Захарії, батька Предтечі. Аггей і Захарія були синами священика Варахії. У шлюбі зі Саломією, дочкою Аггея, святий Йосиф породив чотирьох синів: Якова, Симона, Юду, Іосію і двох дочок, Есфір і Фомар, чи, як кажуть інші, Марфу; а синаксар[15] Неділі мироносиць додає ще й третю дочку, на ім'я Саломія, одружену із Зеведеєм. А Георгій Кедрін, згадавши двох дочок Йосифа, говорить, що одна з них, Марія, була видана заміж за Клеопу, брата Йосифа, вже після повернення Йосифа з Єгипту; але та Марія, як здається, та сама особа, що й Марфа і Фомар[16]. Яка б вона не була дочка, і скільки б у Йосифа не було дочок, — у всякому разі безсумнівно те, що Йосиф був одруженим і мав синів та дочок.
Після смерті дружини своєї Саломії Йосиф тривалий час жив удівцем, проводячи дні свої у чистоті.
У Свяирму Євангелії його святе і непорочне життя засвідчено такими, хоч і стислими, але дуже схвальними словами: «Йосиф же, чоловік Її, будучи праведником…»[17]. І що може бути переконливіше за таке свідчення? Він був настільки праведний, що своєю святістю перевершив інших праведних праотців і патріархів. Бо хто був гідний стати обручником і начебто чоловіком Пречистої Діви, Матері Божої? І кому дана була така честь — зробитися нареченим батьком Христовим? Воістину він був гідний такої честі і такого служіння, завдяки досконалим чеснотам у житті своїм. Коли він був уже в похилому віці, років вісімдесяти, заручена була з ним Пречиста Діва Марія, яка була дана йому для збереження Її Дівства. І він з усіляким благоговінням і страхом служив Їй, як Матері Божій, і як своїй і всього світу Господині і Владичиці (впевнившись у цім від ангела, який явився йому уві сні), також і народженому Нею Богонемовляті, здобуваючи Їм їжу своєю працею. Помер св. Йосиф, маючи сто десять років.
Примітки
ред.- ↑ осуд, наклеп
- ↑ Див.: Ів. 14:26,15:26,16,13
- ↑ Див.: Ів. 14:17
- ↑ «Братами» в той час, як за єврейським, так і взагалі за східним звичаєм, називались усі близькі родичі.
- ↑ Смирення у Христі.
- ↑ Мф. 6:33 і Лк. 12:31.
- ↑ Як це й тепер ще зберігається в арабського народу, що живе в Палестині і Малій Азії
- ↑ Мф 13:54-56
- ↑ Ів. 19:25
- ↑ Мт 13:54-56
- ↑ Ів. 7:3
- ↑ Див.:Мф 27:56; Ів. 19;25
- ↑ 5 М. 25:5-6
- ↑ Лк. 3:23
- ↑ Церковне повчання в богослужбових книгах, що пояснює святкову подію
- ↑ у грузинських святках в числі св. жон-мироносиць вшановується і св. Фомар, під іменем Тамари
- ↑ Мф. 1:19
Джерела
ред.- Прот. Серафим Слобідський. «Закон Божий» (Підручник для сім'ї та школи). — 3. — Київ : УПЦ КП, 2004. — С. 254-256. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.