Викрадення
Ви́крадення означає протиправне таємне або відкрите вилучення чужого майна, а також протиправне таємне або відкрите захоплення і утримання людини. Словом «викрадення» позначають групу корисливих злочинів, пов'язаних з протиправним оберненням чужого майна на користь злочинця чи інших осіб.
Загальна характеристика викрадення як корисливого злочину
ред.Загальними ознаками, що об'єднують різні злочини цієї групи, є:
- незаконне, безоплатне обертання чужого майна на користь винного або інших осіб;
- корисливі мотив та мета — прагнення, спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна.
Обертання як обов'язкова ознака об'єктивної сторони злочинів цієї групи передбачає активну поведінку (дію) — вилучення чужого майна з володіння, розпорядження, користування власника або особи, якій його ввірено на законній підставі, на користь винного або інших осіб і збагачення його або інших осіб за рахунок цього майна.
Обертання має бути незаконним. Це означає, що суб'єкт немає права на це майно, оскільки воно для нього є чужим. Обертання майна має бути безоплатним, тобто воно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власникові еквівалент його вартості.
З об'єктивної сторони викрадення належить до злочинів із матеріальним складом: крім діяння необхідною ознакою їх об'єктивної сторони є наслідки — матеріальна шкода: власник позбавляється майна, можливості володіти, користуватися, розпоряджатися ним за своєю волею. Тому закінченими ці злочини визнаються з моменту фактичного заподіяння матеріальної шкоди у певному розмірі.
Суб'єктивна сторона всіх цих злочинів характеризується прямим умислом, корисливими мотивом і метою: особа усвідомлює, що вона посягає на чужу власність, не маючи права на неї, передбачає матеріальну шкоду власникові та бажає настання цього наслідку, переслідуючи мету незаконного збагачення. Мотив корисливий — прагнення одержати матеріальну вигоду для себе або інших осіб, спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна[1].
Окремі форми викрадення
ред.- Крадіжка — таємне викрадення чужого майна (стаття 185 Кримінального кодексу України);
- Грабіж — відкрите викрадення чужого майна (стаття 186 КК);
- Розбій — напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства (стаття 187 КК). Є найнебезпечнішим злочином проти власності;
- Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (стаття 1881 КК);
- Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 КК).
- Шахрайство (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою) не є викраденням, оскільки передбачає безпосередню участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій[2].
- Вимагання (вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства) вважається закінченим із моменту пред'явлення вимог, тобто з моменту погрози (а не передачі майна), а отже не є викраденням.
Поняття викрадення також застосовується в наступних контекстах:
- Викрадення людини — ст. 146 Кримінального кодексу України
- Викрадення осіб, які мають міжнародний захист[3] — ст. 444;
- Погроза викраденням щодо державного чи громадського діяча[4], а також щодо їх близьких родичів, вчинена у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю — ст. 346;
- Викрадення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями — ст. 158;
- Викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів — ст. 262;
- Незаконне заволодіння транспортним засобом — ст. 289;
- Викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — ст. 308;
- Викрадення прекурсорів — ст. 312;
- Викрадення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — ст. 313;
- Викрадення документів, штампів, печаток — ст. 357;
- Викрадення військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна — ст. 410;
- Мародерство, тобто викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених — ст. 432.
- Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (вартість майна не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) — ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Примітки
ред.- ↑ Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і допов. — Київ : Юрінком Інтер, 2005. — С. 133-135. — ISBN 966-667-159-Х.
- ↑ Чумаченко Т. А. Відмежування викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання від суміжних злочинів // Вісник Верховного Суду України. — 2007. — № 10 (86); Чумаченко Т. А. Предмет викрадення електричної та теплової енергії шляхом її самовільного використання: проблема визначення // Вісник Верховного Суду України. — 2007. — № 8 (84)
- ↑ Див.: Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів: ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 14.12.1973
- ↑ Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії України
Посилання
ред.- Кримінальний кодекс України: Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III [Архівовано 5 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- Кодекс України про адміністративні правопорушення: Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 07.12.1984 № 8073-X [Архівовано 31 серпня 2012 у Wayback Machine.]
Судова практика:
- Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Практика розгляду судами справ про злочини проти власності [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Відповідно до ст. 51 КпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо його вартість на момент учинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При визнанні діяння, вчиненого після 1 січня 2004 р., таким, яке тягне кримінальну відповідальність, — у разі, коли настання відповідальності зумовлене певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — необхідно виходити з того, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, встановленої для відповідного року. Неврахування судом зазначених обставин потягло скасування постанови // Вісник Верховного Суду України. — 2008. — № 5 (93) [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Викрадення майна слід вважати закінченим з моменту, коли винна особа вилучила чуже майно і має реальну (хоча б початкову) можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо такої можливості немає, дії винної особи треба розглядати як замах на вчинення даного злочину // Рішення Верховного Суду України. — 2002 [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]