Прекурсор

Преку́рсор (лат. praecursor — попередник, чи англ. precursor) хімічна речовина, початковий компонент (реагент) або учасник проміжних реакцій при синтезі будь-якої речовини. Тобто з одного прекурсору за участі інших прекурсорів утворюється нова речовина.

Так, наприклад, бета-каротин є прекурсором для вітаміну А. Тобто, якщо людина споживає велику кількість каротину, частина його бере участь у реакції, утворюючи необхідну кількість вітаміну А, а решта, наприклад, діє у клітинах як антиоксидант.

Вживання поняття

• У хімічній кінетиці — кінетично значима молекулярна частинка, яка є попередником у реакційному процесі тієї, що зазнає перетворення.
• У радіоаналітичній хімії — для даного нукліда, це радіоактивний нуклід, що передує йому в ланцюзі розпаду.
• В органічній хімії — попередник у синтезі цільової сполуки.
• В екологічній хімії — речовина, яка є попередником полютанта в хімічних процесах, що відбуваються в довкіллі.
• У хімії ліків — речовина, яка використовується при одержанні субстанції для ліків.

У сьогоднішньому вжитку, в основному, прекурсори це:

1. Речовини, що використовуються при виготовленні, виробництві чи переробці наркотичних засобів і психотропних речовин.
2. Початкові речовини для контрольованого росту шарів монокристальних речовин при хімічному осадженні з парової фази.

Див. також

• Епітаксія (технологія)

Література

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

Посилання

• ПРЕКУРСОРИ // Фармацевтична енциклопедія
• Прекурсори // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 292. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.