Данило Виговський (мінський каштелян)
Даніель Костянтинович Виговський (?—1740)(Конюший великий литовський) Маршалок, граф, Імперський , політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник українського православного шляхетського роду Виговських гербу Абданк, Деякі представники з часом перейшли в католицтво.
| Даніель Виговський | |
|---|---|
| Псевдо | Daniel Wyhowski |
| Помер | 1740 |
| Громадянство |
Річ Посполита .svg){kind=small} |
| Діяльність | урядник, політичний діяч |
| Суспільний стан | шляхтич Імперський граф |
| Посада | мінський каштелян,Несвіжський, раканциський, лаварийський староста Конюший великий литовський Маршалок |
| Термін | 1713—1740 (мінський каштелян) |
| Попередник | Ян Фридерик Сапіга |
| Наступник | Олександр Юзефович-Глябицький |
| Рід | Виговські |
| Родичі | Piotr Wyhowski Hrabia S.I.R 1667-1697 |
| Брати, сестри | Юрій Виговськийd |
| У шлюбі з | Тереза Друцька-Соколинськаd |
| Діти | Рахель (Рахеля) Тереза |
 | |
Життєпис ред.
Даніель Виговський — представник давнього українського шляхетського роду Виговських гербу Абданк, родове прізвище якого походить від поселення Вигів (тоді Овруцького повіту Київського воєводства, нині Коростенського району Житомирської області).[1] Батько — Костянтин Виговський, київський[2] войський[джерело?], пан на Лисянці.[2] Раїна[3] Матір — дружина батька[2] Раїна[3] (Регіна) Мещерська (Мещерина). Данило мав шість братів та одну сестру.[2]
Посол на конвокаційний сейм 1696 року від Вількомирського повіту.[4] 1720 року продав Станіславові Любомирському Соколівку.[5]
Уряди (посади): Останній конюший великий литовський,[2] Призначений Станіславом Лещинським Маршалок двору найсвітлішоіі королеви Катажини мінський каштелян[4][6] з 1713 року[7], староста Нєсвезький, Візненський, Севежський і Шиманський, Неборовський,[4] (Віленське воєводство), посади отримав «цесією» від Казимира Яна Сапеги 16 червня 1701 року.[8]
Дружина —Княжна Тереза Друцька-Любецька[2] або Тереза Друцька-Соколинська[джерело?]. Мав доньку Рахель Терезу (Рахелю; 15 лютого 1694, Мінськ — 23 листопада 1739, Вільно), яка 1712 року в Мінську стала дружиною[9] дорсунського старости Кароля Огінського[4] (бл.1690—1716[10]) а після його смерті стала в 1717 році дружиною троцького каштеляна Антонія Казимира Сап
Текст напису з латини має такий переклад: «Зупинися, перехожий, і подивись! Тут покоїться Петро з Вигова Виговський, граф Священної Римської імперії, походження якого дало йому славу та гідність, а природа наділила його найвідповіднішим характером. Але що ж?! Найблагороднішій здатності не дали розвинутися так, як вона могла. Бо коли він користується прихильністю Казимири, найпрекраснішої королеви Польщі, і керує її конюшнею та двором, обіймаючи послідовні посади в розквіті сил, він помирає в Ґданську через передчасний ірон долі та той, хто завдячував своїм початком місцевості на Чорній Мочі в Київській губернії знаходить могилу біля моря Балтійського 15 серпня 1697 року у віці 30 років. Його найлюбіший брат, його величність, граф Данило Виговський, останній конюший Великого Князівства Литовського, маршалок двору найсвітлішої королеви польської Катаржини, староста Нєсвезький, Візненський, Севежський і Шиманський, на свідоцтво невмирущої братерської любові і з поваги до праху поставив скорботний цей мармуровий надгробок. Геть, перехожий! І пам'ятаючи, що ти смертний, помолися над прахом покійного»
Примітки ред.
- ↑ Мицик Ю. А. Виговські [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 503. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- ↑ а б в г д е Сенютович-Бережний В. Рід і родина Виговських [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]. — С. 164.
- ↑ а б Lisianka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 304. (пол.) — S. 304. (пол.)
- ↑ а б в г Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.]… — T. 4. — S. 614.
- ↑ Sokołówka (11) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 34. (пол.) — S. 34—35. (пол.)
- ↑ у першій частині першого тому свого гербівника Каспер Несецький вказує, що після 1691 року мінським каштеляном був Виговський гербу Абданк невідомого імені → Див.: Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi…[недоступне посилання] — Lwów, 1728. — T. 1. — Cz. 1. — S. 246—247
- ↑ Ураднікі (пасади, тытулы) Менскага ваяводства XVI—XVIII стагоддзяȳ (Біяграфічны даведнік) [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.]. — Мінск : Олдеран, 2007. — С. 54. (біл.)
- ↑ Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 46. (пол.)
- ↑ Rachela Teresa Wyhowska h. Wychowski (ID: dw.16117). Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 15 травня 2017.
- ↑ Karol ks. Ogiński h. Oginiec (ID: dw.4902) [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
Джерела ред.
- Сенютович-Бережний В. Рід і родина Виговських. — С. 149—167.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 614. (пол.)