Відкрити головне меню

Казимир Ян Павло Сапега (біл. Казімер Ян Павал Сапега, пол. Kazimierz Jan Paweł Sapieha; 1637 / 1638 / бл. 1642 — 13 березня 1720, Городня) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського, герба Лис.

Казимир Ян Павло Сапега
Казимир Ян Павло Сапега
Казимир Ян, невідомий худ. XVIII століття
POL COA Lis.svg
Герб династії Лис та Сапіги

Гетьман польний литовський
Час на посаді:
1681 — 1682
ПопередникМихайло Казимир Радзівілл
НаступникЯн Самуйлович Огінський

Час на посаді:
1682 — 1703 та 17071708
ПопередникМихайло Казимир Пац
НаступникМихайло Сервацій Вишневецький

Народився1637 або 1638
Помер13 березня 1720(1720-03-13)
Гродно
БатькоПавло Ян Сапєга
МатиАнна Барбара Копеч
Дружина1) Христина Глібович
2) Тереза Корвін-Госевська
3) Антонія
ДітиЄжи Станіслав, Міхал Францішек, Олександр Павло, Катаржина Схоластика

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

 
Казимир Ян невідомий худ. XVII—XVIII століття

Найстарший син великого гетьмана литовського Павла Яна Сапєги (бл. 16101665) і його другої дружини Анни Барбари Копець (? —1707). За версією ПСБ, дата народження бл. 1638 року — хибна, бо батьки уклали шлюб на межі 1641-42 років. Хресним батьком був Казимир Леон Сапега. В 1648 році батько брав його на виборний сейм, поставив його підпис від Вітебського воєводства.

У вересні 1657 року виїхав для навчання до Ґрацу. Тут 1658 року був публічно ображений цісарським офіцером, через це стосунки батька з віденським двором охололи. 20 липня 1661 року Ян ІІ надав йому посаду підстолія литовського, бо хотів отримати підтримку батька — опозиціонера щодо двору короля. Наприкінці 1660 виїхав для подальшого навчання, 9 січня 1661 року записався з титулом старости Берестя.

Під час виборів короля 1674 року критикував Михайла Казимира Паца за зловживання та дефродацію громадських фундушів, погрожуавав покинути службу у війську ВКЛ, перейти на службу до коронного війська. Віддав голос за кандидатуру Яна Собеського. За це отримав з французької каси 13000 ліврів та підтримку нового короля в суперечці Сапіг з Пацами. Брав участь в осінній кампанії 1674 року в Україні, після відходу частини війська ВКЛ на чолі з М. К. Пацом залишився з власними коругвами в таборі під Брацлавом.

З 1684 року в опозиції до Яна ІІІ Собеського через отримання гегемонії Сапіг у ВКЛ, різне бачення політики. На раді сенату 29 вересня 1684 року між Жванцем та Хотином запропонував сейму розглянути питання, чи має король прияйняти запропоноване цісарем посередництво в конфлікті між Францією та Іспанією-Австрією. 11 жовтня 1684 брав участь у битві під Кам'янцем. Брав участь в радах сенату 1684 року: 22 жовтня — під Чортковом, 26-27 жовтня — під Незбродами. Планував особисто взяти участь в молдавській кампанії 1686 року, потім відмовився, вислав загін на чолі з Юзефом Богуславом Слушкою, через що був розкритикований королем на раді сенату у Львові в грудні 1686 року. Брав участь в переможній битві з татарами 18 серпня 1688 року біля Кам'янця, де командував лівим крилом. 13 вересня на військовій раді[1] в таборі під Бучачем[2] не підтримав плановану королем виправу на Молдавію.

Королю була необхідною підтримка Сапігів в справі відбирання маєтків Людвіки Кароліни Радзивіллівної (†20.03.1695), яка, розірвавши зашлюбини з королевичем Якубом, 10 серпня 1688 року уклала шлюб з Карлом Філіпом Нойбурзьким. Для цього він вислав до Бучача Станіслава Антонія Щуку, але К. Я. Сапега віддав перевагу заочним перемовинам з королем. Остаточно став на сторону Карла Філіпа Нойбурзького, за що отримав 60000 талерів. На сеймі 1688-89 років його люди протидіяли будь-яким планам короля, зокрема, взяти нойбурзькі фортеці силою військ.

Під час Громадянської війни 16961702 років у Великому князівстві Литовському став на чолі роду Сапігів, за їх домінуюче панування в країні. Після смерті короля був одним з претендентів на руку Марії Казимири. 18 листопада 1700 зазнав поразки у битві під Алкеніками від великолитовської шляхти, якою командував Михайло Сервацій Вишневецький.

Помер близько опівночі 13—14 березня 1720 року в Городні під час зворотньої дороги з сейму. Був похований 3 квітня 1720 у княжій усипальниці в Березі-Картузькій.

Уряди (посади)Редагувати

Посідав важливі уряди (посади) та державні пости у Великому князівстві Литовському:

Маєтності, фундаціїРедагувати

Хресний батько записав йому значну частину своїх величезних маєтків, зокрема, Бяроза, Чорнобиль та ін.[4]

РодинаРедагувати

Був одружений тричі: 1) Христина Барбара Глібович, з 1667 року (1647 −1695, дочка Юрія Глібовича), під його впливом в 1668 році перейшла з кальвінського обряду на католицький; разом з нею в 1676 році фундували кляштор домініканців в Заславі . Діти:

2) Тереза Корвін-Госевська, з 1702/03 року (? −1708) 3) Антонія Сибілла Вальдштейна-Арнау, до 1711 року (? −1779) графиня

ПриміткиРедагувати

  1. Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720)… — S. 40.
  2. Palkij H. Szczuka Stanasław Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654—1710) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2011. — T. XLVII/3, z. 194. — S. 471. (пол.)
  3. Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720)… — S. 39.
  4. Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720)… — S. 46.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати