Верхня Липиця
Ве́рхня Ли́пиця — село в Україні, у Рогатинській міській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
| село Верхня Липиця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район/міськрада | Івано-Франківський район |
| Рада | Рогатинська міська громада |
| Код КОАТУУ | 2624481001 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1447 |
| Населення | 1473 |
| Площа | 15,238 км² |
| Густота населення | 96,67 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77043 |
| Телефонний код | +380 03435 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°21′23″ пн. ш. 24°46′41″ сх. д. / 49.35639° пн. ш. 24.77806° сх. д.Координати: 49°21′23″ пн. ш. 24°46′41″ сх. д. / 49.35639° пн. ш. 24.77806° сх. д. |
| Водойми | Нараївка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77043 Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Верхня Липиця, вул. Центральна, 1 |
| Карта | |
  Верхня Липиця | |
 Верхня Липиця | |
| Мапа | |
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської области» увійшло до складу Рогатинської міської громади [1]
НазваРедагувати
7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Липиця Горішня Більшівцівського району перейменовано на Верхня Липиця і Липицько-Горішнянська сільська Рада — на Верхньолипицька.[2][3]
РозташуванняРедагувати
Село розкинулось на березі річки Нараївки, притоки Гнилої Липи, за 16 км від райцентру, за 3 км від залізничної станції Підвисоке.
Населення села — 1 473 особи (2001).
Орган місцевого самоврядування — Верхньолипицька сільська рада.
АрхеологіяРедагувати
На околиці Верхньої Липиці виявлено:
- стоянку доби пізнього палеоліту,
- рештки поселення та могильник II ст. до н. е. — III ст. н. е., що дали назву липицькій археологічній культурі.
ІсторіяРедагувати
Перша письмова згадка про село датується 12 березня 1436 року[4]. У процесі росту село Липиця поділилося на Липицю Горішню та Липицю Долішню[5]
У 1887 році коштом громади збудовано Церкву Різдва Пресвятої Богородиці.[6]
У липні 1906 року місцеві жителі взяли участь в аграрному страйку.
У 1939 році в селі проживало 2740 мешканців (2490 українців, 50 поляків, 120 латинників, 80 євреїв)[7].
За СРСР Верхня Липиця була газифікована, на території села діяла центральна садиба колгоспу ім. Кірова.
І дотепер місцеві жителі спеціалізуються на виробництві молока та вівчарстві. У селі є тартак та млин.
Попередні настоятелі священики: Юліан Барановський (1898-1901), Григорій Сапрука (1904), Іван Мащак (1904-1942), Петро Каблак (помічник, 1914), Микола Мулярчук (помічник, 1934-1935), Тома Бариляк (помічник, 1938), Іван Чикало (1942-1944), Адам Яновський (1944-1960), Павло Соколовський (1960-1973), Іван Макулович (1982-1990), Михаїл Ковалюк (1990-2015).[6]
НаселенняРедагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1647 осіб, з яких 748 чоловіків та 899 жінок.[8]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1467 осіб.[9]
МоваРедагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,86 % |
| російська | 0,14 % |
Соціальна сфераРедагувати
У Верхній Липиці працює ліцей, бібліотека, магазини.
Пам'яткиРедагувати
В центрі села споруджено обеліск Невідомому солдату. І памятник Т. Г. Шевченкові.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Станіславської області»
- ↑ Івано-Франківська область. Адміністративно-територіальний поділ. — Львів: Видавництво «Каменяр», 1965. — 84 с.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.7, № 72
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.58, № 534 (лат.)
- ↑ а б » с. Верхня Липиця (укр.). Процитовано 28 квітня 2021.
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 67 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
Джерела та посиланняРедагувати
- Л. В. Вакуленко. Верхня Липиця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 488. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Л. В. Вакуленко. Верхня Липиця // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Верхня Липиця // Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. — Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. — К.: Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. — С. 474
- Smiszko M. Kultury wczesnego okresu epoki cezarstwa rzymskiego w Malopolsce Wschodniej. Lwów, 1932.
- електронне посилання на www.history.iv-fr.net («Історичне Прикарпаття»)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |