Вернер Брауне
Карл Рудольф Вернер Брауне, (нім. Karl Rudolf Werner Braune; 11 квітня 1909, Мерштедт — 7 червня 1951, Ландсберг-ам-Лех) — оберштурмбаннфюрер СС. Командир Зондеркоманди 11b (Айнзацгруппа «D»)[2]. На Нюрнберзькому процесі був визнаний військовим злочинцем і засуджений до смертної кари через повішення[3].
| Вернер Брауне | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| нім. Karl Rudolf Werner Braune | |||||
 | |||||
| Народився |
11 квітня 1909[1] Mehrstedtd, Шварцбург-Рудольштадт, Німецька імперія | ||||
| Помер |
7 червня 1951[1] (42 роки) Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, ФРН ·повішення | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія.svg){kind=small} Веймарська республіка.svg){kind=small} Третій Рейх | ||||
| Діяльність | правник, Gestapo employee | ||||
| Заклад | Гестапо | ||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||
| Членство | СС і СА | ||||
| Військове звання | Оберштурмбаннфюрер | ||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||||
| Нагороди |
| ||||
Біографія ред.
Вернер Брауне народився 11 квітня 1909 року в місті Мерштедт в сім'ї співробітника торгової фірми[4]. Після закінчення середньої школи вивчав юриспруденцію в університеті. У листопаді 1931 року був прийнятий до лав штурмових загонів. В липні 1932 році закінчив навчання і отримав ступінь юриста. У 1933 році йому присвоєно ступінь доктора юридичних наук.
У листопаді 1934 року Брауне вступив до СС. У 1940 році працював на посаді начальника гестапо (Бремерхафен)[5]. У жовтні 1941 року був призначений командиром Зондеркоманди 11b, що входила до складу Айнзацгрупи «D». В квітні/травні 1941 року переведений на посаду начальника гестапо спершу в Галле, а після в Осло[6][7].
В кінці війни був заарештований і постав перед судом американського військового трибуналу. Суд виніс вирок 10 квітня 1948 року та призначив Брауне смертну кару через повішення. Брауне подав прохання про помилування, але його було відхилено 31 січня 1951 року[8].
Нагороди ред.
- Почесний кут старих бійців
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Кільце «Мертва голова»
- Офіцер ордена Зірки Румунії (15 січня 1943)[9]
- Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами[9]
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #124447244 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Cimino A. The Story of the SS: Hitler's Infamous Legions of Death. — Arcturus Publishing, 2017. — 184 с. — BookSources/9781788882828 ISBN 9781788882828. Архивировано 2 января 2018 года.
- ↑ Hofmann T. Benjamin Ferencz, Nuremberg Prosecutor and Peace Advocate. — McFarland, 2013. — С. 145. — 283 с. — BookSources/9781476603636 ISBN 9781476603636. Архивировано 7 января 2018 года.
- ↑ Ulrich Herbert[de]: Best. Biographische Studien über Radikalismus, Weltanschauung und Vernunft 1903—1989. Dietz, Bonn 1996, S. 194, BookSources/3801250199 ISBN 3-8012-5019-9
- ↑ Lewis K. NMT II CASE 9 - Individual Judgements. www.nizkor.org. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
- ↑ Круглов А. И. Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941—1944 годах. — Институт Юдаики, 2002. — С. 135. — 492 с.
- ↑ Wikipediaseiten und publziert von DrGoogelberg. Die Massaker der Wehrmacht. — 2012. — С. 299. — 434 с. — BookSources/9781291210675 ISBN 9781291210675. Архивировано 6 января 2018 года.
- ↑ Braune, Dr. Werner - WW2 Gravestone. WW2 Gravestone (амер.). Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
- ↑ а б Braune, Karl Rudolf Werner - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 10 травня 2019.
Література ред.
- Hilary Earl: The Nuremberg SS-Einsatzgruppen Trial, 1945—1958: Atrocity, Law, and History. Cambridge University Press, Cambridge 2009, ISBN 978-0-521-45608-1.
- Norbert Frei[de]: Vergangenheitspolitik: die Anfänge der Bundesrepublik und die NS-Vergangenheit. Beck, München 1996, ISBN 3-406-41310-2.
- Ernst Klee[de]: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16048-8. (Aktualisierte 2. Auflage)
- Trials of War Criminals Before the Nuernberg Military Tribunals Under Control Council Law No. 10, Vol. 4: United States of America vs. Otto Ohlendorf, et al. (Case 9: «Einsatzgruppen Case»). US Government Printing Office, District of Columbia 1950. In: «National Archives Microfilm Publications», NM Series 1874—1946, Microfilm Publication M936. National Archives and Service Record, Washington 1973. (Auszüge aus der Urteilsbegründung zu Werner Braune: S. 545–547.)