Вікіпедія

Зондеркоманда

сторінка значень у проєкті Вікімедіа

Зондеркоманда (Німецька: [ˈzɔndɐkɔˌmando], спецпідрозділ) — робочі підрозділи, що складалися з в’язнів німецьких нацистських таборів смерті. Вони складалися з ув’язнених, як правило, євреїв, які під загрозою власної смерті були змушені допомагати в утилізації жертв газових камер під час Голокосту[1][2]. Зондеркоманди табору смерті, які завжди були в’язнями, не мали відношення до зондеркоманд СС, які були спеціальними підрозділами, сформованими з членів різних відділів СС між 1938 і 1945 роками.

Зондеркоманда
Ті, хто вижив із зондеркоманди 1005, позують біля машини для дроблення кісток в Янівському таборі смерті
Місцезнаходження К. Л. Яновської у Другій світовій війні, на південь від табору смерті Белжець
Опис
Розташування Лемберг, округ Галичина, генерал-губернаторство (колишній Львів, Друга Польська Республіка; сьогодні Львів, Україна)
Керувалась СС
Активність Вересень 1941 – листопад 1943
В'язні євреї
Кількість ув'язнених 100.000
Вбито 35 000–40 000
Визволені Червоною армією
Сайт https://encyclopedia.ushmm.org

Німецький термін був частиною нечіткої та евфемістичної мови, яку нацисти використовували для позначення аспектів остаточного рішення (наприклад, Einsatzkommando, «підрозділи розгортання»).

Робітники фабрики смерті

ред.
 
Крематорій у Дахау, травень 1945 року (фото зроблено після звільнення)

Члени зондеркоманд не брали безпосередньої участі у вбивствах; ця відповідальність була закріплена за СС, тоді як основним обов’язком[3] було знешкодження трупів[4]. У більшості випадків їх залучали відразу після прибуття до табору і змушували займати позиції під загрозою смерті. Їх не повідомляли заздалегідь про завдання, які вони мали виконувати. На свій жах, інколи солдати зондеркоманд виявляли серед тіл членів своєї родини[5]. У них не було іншого способу відмовитися або звільнитися, окрім як покінчити життя самогубством[6]. У деяких місцях і середовищах Зондеркоманду можна евфемістично називати Arbeitsjuden (Євреї для роботи)[7]. В інших випадках зондеркомандос називали Hilflinge (помічники)[8]. У Біркенау до 1943 року зондеркомандос нараховувала до 400 осіб, а коли угорських євреїв депортували туди в 1944 році, їхня кількість зросла до понад 900 осіб, щоб не відставати від почастішаючих вбивств і знищення[9].

Оскільки німцям потрібно було, щоб зондеркоманда залишалися фізично дієздатними, їм створювалися набагато менш жалюгідні умови життя, ніж іншим в’язням: вони спали у власних бараках і їм дозволялося зберігати та використовувати різноманітні речі, такі як їжа, ліки та сигарети, які ті приносили до табору, яких відправили в газові камери. На відміну від звичайних ув'язнених, їх зазвичай не вбивали охоронці. Їхні засоби до існування та корисність визначалися тим, наскільки ефективно вони могли підтримувати роботу нацистської фабрики смерті[10]. У результаті члени зондеркоманд вижили в таборах смерті довше, ніж інші в’язні – але мало хто пережив війну.

Повстання

ред.

В’язні зондеркоманд двічі брали участь у повстаннях.

Треблінка

ред.

Перше повстання відбулося в Треблінці 2 серпня 1943 року[11]. В’язні за допомогою дубліката ключа відкрили табірний арсенал і викрали від 20 до 25 гвинтівок, 20 ручних гранат і кілька пістолетів. О 3:45 вечора 700 євреїв розпочали атаку на табірну охорону СС і травників, яка тривала 30 хвилин[12]. Вони підпалили будівлі та цистерну з пальним. Озброєні євреї напали на головні ворота, а інші намагалися перелізти на паркан. Близько 200 євреїв втекли з табору[a][13][12], але добре озброєна охорона вбила сотні інших[14]. Вони викликали підкріплення СС із чотирьох міст, які встановили блокпости[12] та переслідували втікачів на машинах і на конях. Зрештою вдалося втекти лише близько 100 в’язнів.

Аушвіц

ред.

У жовтні 1944 року Зондеркоманда повстала в Крематорії IV в Освенцімі II. Місяцями молоді єврейські робітниці вивозили невеликі пакунки пороху з Weichsel-Union-Metallwerke, фабрики боєприпасів у промисловій зоні між головними таборами Аушвіц I і Аушвіц II. Порох передавали по ланцюжку контрабанди до Зондеркоманди в Крематорії IV. План полягав у знищенні газових камер і крематоріїв і піднятті повстання[15].

Зображення в ЗМІ

ред.

Найперші зображення Зондеркомандо були загалом невтішними. Міклош Нішлі в книзі « Аушвіц: розповідь лікаря» описує зондеркоманду, яка насолоджувалася віртуальним бенкетом із люстрами та світлом свічок, оскільки інші в’язні помирали від голоду. Нішлі, визнаний колабораціоніст, який допомагав Йозефу Менгеле в його медичних експериментах над в’язнями Освенціма, здавалося б, мав хорошу позицію, щоб спостерігати за зондеркомандою в дії, оскільки він мав офіс у Крематорії II. Але деякі з його неточних фізичних описів крематоріїв зменшують його довіру в цьому відношенні. Історик Гідеон Ґрайф охарактеризував твори Нішлі як «міфи та інші неправильні та наклепницькі звіти» про зондеркоманду, яка процвітала через відсутність свідчень з перших рук членів зондеркоманд, які вижили. [16]

Галерея

ред.
 
«Зондеркоманда» в Аушвіц-Біркенау,
Серпень 1944 р. Спалення трупів
«Зондеркоманда» в Аушвіц-Біркенау,
Серпень 1944 р. Спалення трупів 
 
Зондеркоманда в Аушвіц-Біркенау,
серпень 1944 р.
Зондеркоманда в Аушвіц-Біркенау,
серпень 1944 р. 
 
Зондеркоманда в Аушвіц-Біркенау,
серпень 1944 р. Марш до «душів»
Зондеркоманда в Аушвіц-Біркенау,
серпень 1944 р. Марш до «душів» 

Примітки

ред.
  1. ↑ Friedländer, 2009, с. 355—356.
  2. ↑ Shirer, 1990, с. 970.
  3. ↑ Langbein, Hermann (15 грудня 2005). People in Auschwitz. Univ of North Carolina Press. с. 193. ISBN 978-0-8078-6363-3.
  4. ↑ Sofsky, 2013, с. 267.
  5. ↑ Sofsky, 2013, с. 269.
  6. ↑ Sofsky, 2013, с. 271.
  7. ↑ Sofsky, 2013, с. 283.
  8. ↑ Michael та Doerr, 2002, с. 209.
  9. ↑ Caplan та Wachsmann, 2010, с. 73.
  10. ↑ Sofsky, 2013, с. 271—273.
  11. ↑ Chrostowski, Witold (2004). Extermination camp Treblinka. London Portland, OR: Vallentine Mitchell. с. 94. ISBN 0-85303-457-5. OCLC 51810769.
  12. ↑ а б в Kopówka та Rytel-Andrianik, 2011, с. 110.
  13. ↑ Weinfeld, 2013, с. 43.
  14. ↑ Smith, 2010.
  15. ↑ Auschwitz Revolt (United States Holocaust Memorial Museum). Ushmm.org. Процитовано 8 лютого 2016.
  16. ↑ Greif, Gideon; Kilian, Andreas (25 вересня 2011). Forschung: Significance, responsibility, challenge: Interviewing the Sonderkommando survivors. sonderkommando-studien.de. Архів оригіналу за 25 September 2011. Процитовано 31 березня 2020.

Посилання

ред.


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «lower-alpha», але не знайдено відповідного тегу <references group="lower-alpha"/>

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зондеркоманда&oldid=39604352