Вікіпедія

Вергун Наталія Іванівна

українська художниця
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вергун.

Наталія Іванівна Вергун (* 2 липня 1938 м. Охтирка, нині Сумської області) — українська художниця. Народний художник України (1997). Член Національної спілки художників України (1971). Донька Івана Виргана.

Наталія Іванівна Вергун
Народження 2 липня 1938(1938-07-02) (85 років)
м. Охтирка, Сумської області
Національність українка
Країна СРСР СРСР, Україна Україна
Жанр живопис
Навчання Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1968)
Діяльність художниця
Член Спілка радянських художників України
Батько Вирган Іван Оникійович
Нагороди
Народний художник України

Життєпис ред.

Наталія Іванівна Вергун народилася 2 липня 1938 року в місті Охтирка. Батьком майбутньої художниці був Іван Оникійович Верган — український поет і перекладач, жертва сталінських репресій, учасник Другої світової війни.

У 1953—1958 рр. Наталія Вергун навчалась у Харківському художньому училищі (викладач М. С. Сліпченко).

1964 року закінчила Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (педагог з фаху А. А. Мильников). Продовжила навчання у творчій майстерні Академії мистецтв СРСР (1966—1968; керівник А. А. Мильников).

Працювала викладачем у Київському художньому інституті (1964—1966) та Харківському художньо-промисловому інституті (1968—1978). Від 1978 року — на творчій роботі.

Член Харківського організації Національної спілки художників України з 1971 року.

Учасниця численних колективних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок.

Персональні виставки — у Харкові (1984—1985, 1998—1999, 2008[1], 2018), Києві (1987, 1999), Краснограді (Харківська обл., 1987).

У вересні 2018 року в Харківському художньому музеї, де зберігається понад сто творів художниці, відбулася її ювілейна персональна виставка «Серце, серце, ти не можеш зрадить, помилитись у своїх піснях»[2].

Картини Наталії Вергун зберігаються також у Національному художньому музеї України, Чернігівському обласному художньому музеї, Кременецькому (Тернопільська обл.) та Красноградському краєзнавчих музеях, Ізмаїльській картинній галереї (Одеська обл.).

Творча діяльність ред.

У доробку художниці — жанрове малярство, натюрморти, автопортрети, етюди, малюнки. Провідна тематика робіт — життя українського села[2].

Основні твори ред.

  • цикл «Рідна земля» (1969)
  • «Автопортрет з батьком» (1969)
  • цикл «Пори року. Натюрморти» (1970—1983)
  • «Вечеря хліборобів» (1984)
  • цикл «Поетична Україна» (1993—1996)

Відзнаки ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Макаренко, Анна (16.10. 2008). Выставка народной художницы Украины Н. Вергун открылась в Харькове (рос.) . Процитовано 6 січня 2024.
  2. ↑ а б Сердце, сердце, ты не можешь предать, ошибиться в своих песнях ... 057 : сайт міста Харкова (рос.) . 2018. Процитовано 17 січня 2024.
  3. ↑ Розпорядження Президента України Про призначення державних стипендій видатним діячам культури. Верховна Рада України. 31 жовтня 2000. Процитовано 6 січня 2024.
  4. ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №12/2005-рп Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва. Процитовано 6 січня 2024.
  5. ↑ Художньо-мистецька спадщина Сумщини: від давнини до сьогодення / авт.-упоряд. Валентина Єфремова. — Київ : Хрещатик, 2007. — С. 136.

Джерела ред.

  • Наталя Вергун. Виставка творів. Живопис, малюнок : каталог / Харківський художній музей, Харківська організація Національної спілки художників України ; авт. передм. В. В. Мизгіна. — Харків,1998. — 11 с.
  • Вергун Наталія Іванівна // Мистецтво України : енциклопедія. Т. 1 : А— В. — Київ, 1995. — С. 304.
  • Вергун Наталія Іванівна // Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. — 2–ге вид., перероб. та доп. — Суми : РВО «АС-Медіа», 2004. — С. 69.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вергун_Наталія_Іванівна&oldid=41580825