Вербка (Чортківський район)
Ве́рбка — село в Україні, у Коропецькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець (притока Дністра), на півдні району. До 2015 центр сільради, якій було підпорядковане село Діброва.
село Вербка | |
---|---|
Церква Воскресіння Господнього | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Тер. громада | Коропецька селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61060270020097891 |
Облікова картка | Вербка |
Основні дані | |
Засноване | 1485 року |
Населення | 467 осіб |
Територія | 2.545 км² |
Густота населення | 183.5 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48305 |
Телефонний код | +380 3555 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°59′15″ пн. ш. 25°8′53″ сх. д. / 48.98750° пн. ш. 25.14806° сх. д. |
Водойми | р. Коропець |
Відстань до районного центру |
18 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48370, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт Коропець, вул. Марка Каганця, 10 |
Карта | |
Мапа | |
|
За радянських часів було перейменоване на Прогрес.
Від вересня 2015 року ввійшло у склад Коропецької селищної громади.
Населення — 497 осіб (2003).
Історія
ред.Село згадується 25 лютого 1485 р.[1]
Ще одна писемна згадка — 1864 року як власність Масловського. Правдоподібно, село постало на місці фільварку «Вербки Коропецькі».
1929 року в селі утворено парафію РКЦ, яка входила до Бучацького деканату.[2]
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[3].
Політика
ред.Парламентські вибори, 2019
ред.На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610672, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстровано 304 виборці, явка 44,74%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 32,35%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 24,26%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 13,97%.[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 31,85%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 20,00%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 14,07%[5].
Релігія
ред.- Церква Вознесіння Господнього та Святого Димитрія (1990, кам'яна, ПЦУ та УГКЦ),
- парафіяльний костел Найсвятішого Серця Ісуса (перебудований з каплиці в 1920—1930-х рр.)[6]
Пам'ятки
ред.- Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Теребіш.
У Вербці споруджено пам'ятники:
Соціальна сфера
ред.Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, бібліотека.
Відомі люди
ред.- Гончар Іван Ярославович — голова Хмельницької обласної ради
- Мужів Степан Олексійович — головний інженер «Нафтопромгазу» (РФ)[7].
Галерея
ред.Примітки
ред.- ↑ Грамота суддів Подільської землі про підтвердження запису передачі шляхтичем Пясецьким Яном маєтків в с. Вербка своїй сестрі Журавській Анні. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ Katarzyna Brzezina. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa w Werbce… S. 313
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Katarzyna Brzezina. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa w Werbce… S. 314
- ↑ Вспомним добрым словом Степана Мужива.
Література
ред.- М.Ониськів. Вербка / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.— С. 245-246
- Katarzyna Brzezina. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa w Werbce / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.— Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.— Cz. I.— tom 18.— 386 s.— 509 il.— S. 313-317. ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.)