Відкрити головне меню

Величківка — село в Україні, в Менському районі Чернігівської області, на річці Мені.

село Величківка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Менський район
Рада/громада Величківська сільська рада
Код КОАТУУ 7423081801
Основні дані
Засноване 1660
Населення 787
Площа 1,58 км²
Густота населення 498,1 осіб/км²
Поштовий індекс 15641
Телефонний код +380 4644
Географічні дані
Географічні координати 51°34′01″ пн. ш. 32°13′46″ сх. д. / 51.56694° пн. ш. 32.22944° сх. д. / 51.56694; 32.22944Координати: 51°34′01″ пн. ш. 32°13′46″ сх. д. / 51.56694° пн. ш. 32.22944° сх. д. / 51.56694; 32.22944
Середня висота
над рівнем моря
127 м
Водойми Мена
Місцева влада
Адреса ради 15641, Чернігівська обл., Менський р-н, с. Величківка, вул. Миру, 25 б , тел. 4-45-23
Карта
Величківка. Карта розташування: Україна
Величківка
Величківка
Величківка. Карта розташування: Чернігівська область
Величківка
Величківка
Мапа

Населення становить 787 осіб. Орган місцевого самоврядування — Величківська сільська рада, якій підпорядковане також село Вільне.

Зміст

Походження назвиРедагувати

Село Величківка вперше згадується в документах середини XVII століття. Засноване було представником козацького роду Величків. Звідси і пішла його назва.

ІсторіяРедагувати

В кінці XVII — на початку XVIII століть село було вільним козацьким і входило до складу Менської сотні.

На початку XVIII століття, в період війни зі шведами, Менський сотник І. В. Сахновський за особливі заслуги (за те, що зрадив гетьмана І. Мазепу) був нагороджений грамотою московського царя Петра І, згідно з якою йому у володіння було надано село Величківка.

Сотник І. Сахновський привіз із собою до села селян-кріпаків і поступово закріпачив також козацькі сім'ї, що проживали по вулиці Городок.

Мешканці Величківки займалися в основному вирощуванням тютюну (бакуну), торгівлею.

У другій половині XIX століття кількість жителів села швидко зростає: в 50-х роках у Величківці було 104 двори і 690 жителів, а в 1897 році — вже 170 дворів і 984 жителі.

У селі була православна церква Преображення Христового, біля якої росте віковий дуб.

Утворення СРСРРедагувати

Радянську владу в селі встановлено в грудні 1917 року.

У 1925—1926 роках у Величківці плідно працювала школа-лікнеп, яка внесла вагомий внесок у ліквідацію неписьменності.

Однак комуністична влада зруйнувала Преображенську церкву, до сьогодні вцілів лише віковий дуб, що ріс біля храму.

У 1929 році у Величківці було організовано ТСОЗ і промислову артіль імені Якіра з видобутку торфу. Ініціаторами її створення вважаються Григорій Вахненко, Володимир Харченко, Парфен Макиша. У 1930 році ці двоє господарств були об'єднані в колгосп «Маяк».

У період проведення суцільної колективізації (1930—1934 роки) в селі декого «розкуркулили», їх виселили до Булигівки, яка знаходиться за 7 км від Величківки.

У 1937 році на землях колгоспу «Маяк» була створена зерносортова дільниця, яка стала відомою в районі і за його межами.

У Величківці працювала метеорологічна станція, якою завідувала вчителька Ю. С. Федіна.

Друга світова війнаРедагувати

З 6 вересня 1941 року по 18 вересня 1943 року село було тимчасово окуповано німецько-нацистськими загарбниками. Гітлерівці розстріляли 8 жителів села, 20 осіб було вивезено на каторжні роботи до Німеччини в статусі «остарбайтерів».

Допомогу партизанам, які переховувались у довколишніх лісах, надавали житель села Іван Реп'ях і його дочка Мотрона.

На фронтах Другої світової війни боролися з німецькими нацистами 370 жителів Величківки, 89 із них за проявлені мужність і героїзм нагороджені орденами і медалями, 149 — загинули. На честь полеглих односельців споруджено пам'ятник і, згідно з давньою українською традицією, посаджено дерева коло школи.

Післявоєнний періодРедагувати

У 1981 році було утворено Величківську сільську раду. За високі виробничі показники 57 працівників сільського господарства були нагороджені орденами і медалями.

У 1985 році колгосп «Маяк» було перейменовано в колгосп «Перемога».

У незалежній УкраїніРедагувати

У 1992 році колгосп реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Перемога». У лютому 2000 року господарство увійшло до складу сільськогосподарського кооперативу «Промінь», центральний офіс якого знаходиться в місті Мені. Станом на сьогодні в селі функціонує виробничий підрозділ цього господарства. В його користуванні перебуває 2200 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1360 га орної землі.

Крім того, у Величківці діють 3 селянсько-фермерських господарства, за якими закріплено 96 га землі.

У селі діє загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (12 учителів і 130 учнів), будинок культури на 120 місць, дві бібліотеки (книжковий фонд — 9 тисяч примірників), фельдшерсько-акушерський пункт, їдальня, кафе, магазин, відділення зв'язку.

Наприкінці 90-х років XX століття у Величківці спостерігалося значне збільшення поголів'я худоби в особистих господарствах громадян. Так, станом на 01.01.2000 року в населення нараховувалося 200 корів, 300 свиней, п'ять тисяч птиці, 20 коней, жителі села мають у приватній власності майже 200 га землі.

На 01.01.2000 року у Величківці налічувалось 320 дворів і 800 жителів. Майже всі вулиці села заасфальтовано, до садиб жителів підведено водогін, 130 будинків газифіковано.

Видатні землякиРедагувати

Уродженцями Величківки є:

  • Н. П. Богданенко (1935 р.н.) — заслужена вчителька України;
  • І. М. Вахненко (1931—1983 рр.) — нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР за багаторічну активну роботу по охороні природи і раціональне використання природних ресурсів;
  • Горовий Григорій Романович (1921—1992 рр.) — учасник Параду Перемоги на Червоній площі в Москві 24.06.1945 р. Пройшов усю Другу світову війну до Берліна, жодного разу не був поранений;
  • П. Ф. Вахненко (1931—2001 рр.) — доктор технічних наук, дійсний член Академії будівельників України, професор Полтавського технічного університету.

У Величківці пройшло дитинство О. М. Лопухова (1925 р.н.) українського художника, заслуженого діяча мистецтв УРСР.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати