Відкрити головне меню

Ме́на — річка в Чернігівській області, права притока Десни, басейну Дніпра. Бере початок в Сновському районі. Протікає територією Корюківського та Менського районів Чернігівської області.

Мена
Kyselivka Menska rika Mena bilya ostrova.jpg
Річка Мена в селі Киселівка
51°24′46″ пн. ш. 32°06′26″ сх. д. / 51.412858000028° пн. ш. 32.10733000002777260° сх. д. / 51.412858000028; 32.10733000002777260
Витік Щокоть
Гирло Десна
• координати 51°24′46″ пн. ш. 32°06′26″ сх. д. / 51.412858000028° пн. ш. 32.10733000002777260° сх. д. / 51.412858000028; 32.10733000002777260
Басейн басейн Десни[d]
Країни: Flag of Ukraine.svg Україна
Прирічкові країни: Україна Україна
Регіон Чернігівська область
Довжина 70 км
Площа басейну: 775 км²
Притоки: річки: Кут, Короська, Остреч, Сивуха, Удідка, Сидорівка, Бабка, Іржавець, Дягова Конотоп.
GeoNames, Global Geosites 701371

Довжина — 70 км, середня глибина — 1,5—2 метри. Найбільша глибина — 5 метрів. Ширина — 5—10 метрів.

Зміст

Походження назвиРедагувати

  • За однією з версій, назва «Мена» (з наголосом на другому складі, зустрічається «Міна») пов'язана з правовим терміном «мена», з обміном полонених, товарів, торгівлею. Від цього походить, мабуть, і назва колись повноводної (видно по залишках круч) річки Мена — судноплавного шляху до Десни і Дніпра.
  • Однак відомий краєзнавець радянських часів О.Знойко висунув іншу версію: назва річки Мени та міста Мени походить від назви бога-Місяця, якому поклонялись праукраїнці-язичники. У слов'ян не лише збереглися обряди на честь Місяця, який вічно змінюється (вмирає і воскресає), а й стародавні назви-топоніми. У протослов'ян існували паралельні назви «мен» і «місяць» ще з доби індоєвропейської спільності.

Литовською мовою місяць і донині зветься «мену» (mėnuo), українською «місяць», старослов'янською — «мъсяць» (з вимовою місяць), болгарського «месец», словенською — «mésec», сербо-хорватською — «мjëсêц», чеською — «měsic», словацькою — «mesiac», польською — «miesiąс», у латишів — «mẽnesis», давньопрусською — «menins», білоруською — «місик». Українське «місяць» етимологічно і семантично тотожне з тракійсько-кіммерійським «Men» і походить ще з індоєвропейського mēs- (mēns-).

  • Є версія, за якою назва річки Мена і відповідно міста, розташованого на ній, походить від слова «мен», бо тут колись давно жив князь, якого звали Урустай-Мен (Урусуп-Мен).[джерело?]
  • Ще є версія, що назва походить від балтського men~kas «дрібний, слабкий».[1]

ГеографіяРедагувати

 
Сучасна «дамба» на р. Мена в селі Киселівка

Бере початок у селі Щокоть Сновського району. Протікає з півночі на південь через такі населені пункти: с. Низківка, Веселе, санаторій Остреч, місто Мену, с. Феськівку, Киселівку, Осьмаки, хутір Дубровку.

Впадає в Десну. Притоки: ліві — річки Короська, Сивуха, Удідка, Сидорівка, Бабка, Остреч, праві — Сперш, Іржавець, Дягова, Конотоп.

СудноплавністьРедагувати

У 18—19 ст. річка була важливим судноплавним шляхом і мала ширину 25—50 м і середню глибину 8—14 м. Нині річка має штучне регулювання за допомогою 7 шлюзів. До 1960-х рр. була судноплавною.

ФаунаРедагувати

Риби, які водяться: краснопірка, плітка, окунь, карась китайський, карась білий, в деяких місцях зустрічається карась червоний (золотистий), лин, щука, піскар, гірчак, удідка, чебачок амурський, ротан, в невеликій кількості постійно, а також під час нересту в річку в великій кількості можуть заходити такі види риб, як сазан річковий, плоскирка (густера), в'язь, верховодка (уклейка), жерех, йорж.

Ссавці: пацюк чорний і пацюк сірий, ондатра, в невеликій кількості — бобер, хохуля.

Птахи: сіра чапля, бекас, дупель, кулик болотяний (пастушок), вальдшнеп, кроншнеп, деркач, бугай водяний, водяна курочка, дикі качки, лелеки.

Земноводні: вуж звичайний і водяний, жаба ставкова, ропуха.

ПриміткиРедагувати

Мережні ресурсиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Географічна енциклопедія України
  • Знойко Олександр. Міфи Київської землі та події стародавні. — К.: Молодь, 1989. — С. 123—124.
  • Калібаба Д. П., Соляник В. С. Наша рідна Менщина. — Мена: «Домінант», 2003. — 176 с.