Великий Молодьків

село в Україні, у Новоград-Волинській міській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області

Вели́кий Молодьків (до 1921 року — Молодьків-Осичний, у 1921—23 роках — Молодьків) — село в Україні, у Новоград-Волинській міській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Чисельність населення становить 832 особи (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

село Великий Молодьків
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Громада Новоград-Волинська міська громада
Код КАТОТТГ UA18080150050074146
Основні дані
Засноване 1577
Перша згадка 1577 (447 років)
Колишня назва Молодьків-Осичний, Молодьків
Населення 832 (2001)
Площа 2,441 км²
Густота населення 340,84 осіб/км²
Поштовий індекс 11761
Географічні дані
Географічні координати 50°35′08″ пн. ш. 27°25′09″ сх. д. / 50.58556° пн. ш. 27.41917° сх. д. / 50.58556; 27.41917Координати: 50°35′08″ пн. ш. 27°25′09″ сх. д. / 50.58556° пн. ш. 27.41917° сх. д. / 50.58556; 27.41917
Середня висота
над рівнем моря
222 м
Найближча залізнична станція Звягель I
Відстань до
залізничної станції
19 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Шевченка, 16, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11708
Карта
Великий Молодьків. Карта розташування: Україна
Великий Молодьків
Великий Молодьків
Великий Молодьків. Карта розташування: Житомирська область
Великий Молодьків
Великий Молодьків
Мапа
Мапа

Загальна інформація ред.

Розташоване за 20 км від районного центру, м. Звягель, за 19 км від залізничної станції Звягель I[1].

Населення ред.

У 1843 році в селі проживало 214 осіб (105 чоловіків та 109 жінок), дворів — 26[2].

Станом на 1885 рік в селі мешкало 456 осіб, налічувалося 90 дворових господарств[3].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 762 особи, з них: православних — 716, чоловіків — 391, жінок — 371[4].

Наприкінці 19 століття кількість населення становила 620 осіб, дворів — 120[5], у 1911 році — 875 жителів[6], у 1923 році — 210 дворів та 1 113 мешканців[7], станом на 4 січня 1927 року — 1 196 осіб, дворів — 127[2].

Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 200 осіб, дворів — 336[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 882 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 832 особи[8].

Історія ред.

На полях біля села було 6 курганів, на одному з них 6 кам'яних хрестів. Вперше згадується 1577 року як село, що належало до Корецького замку, за яке землевласники платили від 7 димів та 3 городників. У 1599 році селом, у якому було 42 двори, володів Іван Голуб, клієнт князя Корецького, з 1866 року належало Марії Романівні Потоцькій[6][2].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке сільце Піщівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Були заїзд, школа[3].

Наприкінці 19 століття — сільце Піщівської волості Новоград-Волинського повіту, за 18 верст від повітового центру, м. Новоград-Волинський. Входило до православної парафії у Дідовичах (4 версти). Діяла школа грамоти, заснована близько 1870 року священником Яроцьким, розміщувалася у громадському приміщенні[5][9].

У 1911 році в селі була земська випозичальня рільничих машин, сільський склад селекціонованого насіння та позичкова каса[6].

До 1921 року — Молодьків-Осичний, у 1921—1923 роках — Молодьків. У 1923 році увійшло до складу новоствореної Великомолодьківської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Пищівського (згодом — Ярунський) району Житомирської (згодом — Волинська) округи, адміністративний центр ради[10]. Розміщувалося за 7 верст від районного центру, с. Піщів[7].

У 1937—38 роках заарештовано 41 мешканця села[2].

На фронтах Німецько-радянської війни воювали 195 селян, 10 — у партизанських загонах, з них 91 загинув, 110 нагороджені орденами й медалями. На їх честь на братській могилі встановлено обеліск Слави.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 2,7 тис. га земель, в тому числі 2,1 тис. ріллі. В основному вирощували озиму пшеницю, цукровий буряк, картоплю. Тваринництво м'ясо-молочного напрямку. 52 колгоспники нагороджені орденами й медалями СРСР.

В селі були середня школа, будинок культури, бібліотека, пологовий будинок, медичний пункт, дитячі ясла, два магазини[1].

4 серпня 1958 року село, в складі сільської ради, передане до Новоград-Волинського району Житомирської області[10].

У листопаді 2007 року у селі демонтували пам'ятник Володимиру Леніну[11].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Великомолодьківської сільської ради включено до складу Новоград-Волинської міської територіальної громади Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[12].

Відомі люди ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в Історія міст і сіл Української РСР. Великий Молодьків, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 2 червня 2023.
  2. а б в г Дідух, В., Нікітюк, В., Якубовська,Т. Історія містечка Ярунь та його околиць до середини ХХ ст. Тернопіль, 2016. с. 39-40, 105, 130. Процитовано 3 червня 2023. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  3. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 228. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 24. Процитовано 3 червня 2023.
  5. а б Mołotków 3.) M. Osiczny… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 350. (пол.)
  6. а б в Цинкаловський О. Молодьків // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 114.
  7. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 189. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 3 червня 2023.
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 3 червня 2023.
  9. Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 172. Процитовано 2 червня 2023.
  10. а б Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 221. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 3червня 2023.
  11. Новоград-Волинський відзвітував про демонтаж пам'ятників Леніну в районі. [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.] «Журнал Житомира». 26.09.2008.
  12. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 30 травня 2022.

Посилання ред.