Відкрити головне меню

Велика Кісниця

село в Ямпільському районі Вінницької області України

Вели́ка Кі́сниця — село в Україні, в Ямпільському районі Вінницької області.

село Велика Кісниця
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Ямпільський район
Рада/громада Великокісницька сільська рада
Код КОАТУУ 0525681301
Облікова картка Велика Кісниця 
Основні дані
Засноване 1700
Населення 3212
Площа 11,1 км²
Густота населення 289,37 осіб/км²
Поштовий індекс 24546
Телефонний код +380 4336
Географічні дані
Географічні координати 48°08′22″ пн. ш. 28°27′45″ сх. д. / 48.13944° пн. ш. 28.46250° сх. д. / 48.13944; 28.46250Координати: 48°08′22″ пн. ш. 28°27′45″ сх. д. / 48.13944° пн. ш. 28.46250° сх. д. / 48.13944; 28.46250
Середня висота
над рівнем моря
47 м
Водойми р. Дністер
Відстань до
обласного центру
150 км
Відстань до
районного центру
23,5 км
Місцева влада
Адреса ради 24532, с. Велика Кісниця, вул. Леніна, 82; тел. 2-65-44
Сільський голова Ганзюк Микола Мілентійович
Карта
Велика Кісниця. Карта розташування: Україна
Велика Кісниця
Велика Кісниця
Велика Кісниця. Карта розташування: Вінницька область
Велика Кісниця
Велика Кісниця

Населення становить 3212 осіб. Неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Молдовою Велика КісницяГрушка.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Велика Кісниця — за повір'ями, у давнину густонаселене містечко на річковому торговельному шляху, що проходив руслом найбільшої в регіоні річки Дністер, на березі якої, власне, розкинулось мальовниче село. За однією із версій назва походить від словосполучення Великі кості, яким нарекли цей історичний край нові поселенці XVI–XVII століття, що відновлюючи його знаходили великі людські захоронення.

Точної дати заснування села Велика Кісниця немає. Як показують археологічні розкопки, в середній течії Дністра вже 500–300 тисяч років тому жили люди. Безпосередньо на території села археологами знайдено палеолітичні знаряддя праці. У 1956 році були розкопані перші житла, що належать до Черняхівської культури III–IV ст. н. е. Це говорить про зародження праслов'янської культури на теренах сьогоднішнього села.

Існує легенда про те, що на місці села понад 700 років тому стояло турецьке місто Гаджід, засноване купцями.

Вперше під нинішньою назвою село згадується у писемних джерелах XVI століття. Як відомо, довгий час належало польській шляхті — князям Замойським, Конецпольським та Любомирським — аж доки його не відвоювали козаки. Через польсько-козацькі війни село неодноразово підлягало спустошенню, але завдяки сприятливому місцерозташуванню швидко заселялось і відновлювалось.

Використовуючи коментар до карти Боплана (30-ті рр. XVII ст.), де Кісниця значиться містом, а шрифт що позначає його на карті значно більший ніж ті якими позначені Ямпіль, Рашків, Буша (на той час уже відомі своїми фортецями), можна зробити висновок, що Кісниця займала одне з основоположних місць в житті тогочасного краю. Є також дані, що це було густонаселене місто з переважно дерев'яними спорудами, яке з часом було зруйноване великою повінню і тому не зберегло своїх слідів до наших днів.

Якщо ж говорити про заснування села яке ми з вами можемо спостерігати і сьогодні, то його переважно пов'язують із козацтвом, що належало до Брацлавського полку. Серед населення ходить багато легенд про козацьке минуле села, з них чільне місце займає розповідь про Козацький Яр. Йдеться в ній ось про що… Турецькі орди рушили на Україну, переправившись через Дністер поряд із селом. Дізнавшись про цю переправу, козаки разом з кіньми причаїлися в яру і пропустили ворога до села, де його вже чекали озброєні абияк селяни, що стали на захист рідних домівок. Зав'язався кривавий бій. Коли оборонці були вже вкрай знесилені з тилу увірвалися козаки. У цім бою загинуло багато наших славних пращурів, а ціна цій жертві — перемога, слава якої живе у віках. Більше того, у 2008 році Центром дослідження історії Поділля інституту історії України НАНУ була випущена історична карта «Вінничина козацька», де відзначено факт великої оборонної битви поблизу села Велика Кісниця, що відбулася у липні 1674 року, а це, імовірно, і є підтвердженням славнозвісної легенди про Козацький Яр.

Наприкінці XVIII століття село увійшло до Російської імперії, отримавши статус державного. На той час, як засвідчують писемні джерела, населення Великої Кісниці перевищувало 8 тисяч. Серед прихожан, зазначено, було чимало римо-католиків, юдеїв та греко-католиків. Греко-католицька церква Святого Миколая, збудована князем Любомирським (8 березня 1754), в проміжку з 1795 по 1798 рік була зруйнована великою повінню. Рятуючи церковний інвентар, загинув місцевий священик Василь Наливайко; в 1870 році на цьому місці було встановлено кам'яний хрест, який зберігся до наших днів. Поряд з хрестом в той час була побудована дерев'яна церква Успіння Божої Матері. 1813-го була збудована кам'яна церква Святого Миколая, а в 1861 році поряд з нею звели дзвіницю. Однак, жодна з цих пам'яток архітектури не уціліла.

З 1892 року у Великій Кісниці розпочала свою діяльність церковно-парафіяльна школа, проте, відомо, що ще раніше тут було засновано міністерське народне училище, а саме — 1871 року. Є також відомості щодо існування окремої єврейської школи.

Велика Кісниця, без перебільшення, займає важливе місце в регіоні. У 1924 році село, включене до складу Молдавської АРСР, стало центром району, до складу якого входили: Кетроси, Качківка, Вольфанівка, Цекинівка, Грушка та інші села Молдавської республіки. Тісні відносини з молдавським народом відбилися на традиціях та устрої цього села. Кісницька говірка, що гармонійно поєднує у собі особливості таких різних мовних сімей, добре відома далеко за межами району. На високому рівні у селі розвинуті городництво та виноградарство.

Сьогодні в районі Велику Кісницю називають селом тисячі світильників (на даний час це найосвітленіше село) та тисячі велосипедів, оскільки, через велику протяжність села, велосипедом користується чи не кожен мешканець.

На березі стародавнього Дністра можна спостерігати не лише чудові краєвиди, а й знайти залишки древніх причалів колишнього річкового порту, поряд з якими залишилися мури оборонної лінії Карбишева, часів Другої світової війни. На околицях села можна здійснити не менш захопливу прогулянку козацькими ярами, схили яких і досі дихають минулою славою. У селі збереглися і традиційні народні ремесла — від вишивки до плетіння лозою, що поєднують у собі досвід двох культур по обидва боки Дністра.

24 січня 2015 року у селі невідомі завалили пам'ятник Леніну.

Відомі уродженціРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати