Уліско Василь Андрійович
Василь Андрійович Уліско (28 січня 1915 — 26 квітня 1956) — радянський військовий льотчик, гвардії підполковник, Народний герой Югославії.
| Василь Андрійович Уліско | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народження | 28 січня 1915 Україна | ||||||||
| Смерть | 26 квітня 1956 (41 рік) Українська РСР, СРСР | ||||||||
| Поховання | Лук'янівський військовий цвинтар | ||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | ||||||||
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР | ||||||||
| Рід військ |  Бомбардувальна авіація | ||||||||
| Роки служби | 1933—1956 | ||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||
| Звання |  Підполковник авіації | ||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди | СРСР:
Югославія
| ||||||||
Біографія
ред.Народився 28 січня 1915 року в Україні. Українець[1].
 Меморіальна дошка в Озерному |
 Могила Василя Уліско |
В Червоній армії з 1933 року. Призваний Волноваським райвійськомісаріатом Сталінської облаті[1]. Закінчив школу авіаторів, а потім був направлений в бомбардувальну авіацію.
Брав участь в німецько-радянській війні з червня 1941 року, був штурманом в бомбардувальній авіації. 8 липня 1941 року, на Західному фронті, був важко поранений в голову[1]. Член ВКП(б) з 1943 року[1].
В 1944 році гвардії майор Василь Уліско брав участь в операціях з надання допомоги Народно-визвольній армії Югославії.
Після війни продовжував служити в ВПС СРСР. Трагічно загинув 26 квітня 1956 року при виконання службових обов'язків. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.
Нагроди
ред.Нагороджений радянськими орденами Леніна, Червоного Прапора, Червоної Зірки, іншими орденами і медалями[2]. Рішенням Антифашистського віче національного визволення Югославії від 21 червня 1945 року його нагороджено орденом Народного героя Югославії.
Примітки
ред.Література
ред.- Народни хероји Југославије, «Партизанска књига» Љубљана, «Народна књига» Београд, «Побједа» Титоград, 1982 (серб.).