Вікіпедія

Варавва Олексій Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Варавва.

Олексій (Олекса) Петрович Варавва (також Варава; псевдоніми — Олекса Кобець, Олексій Воронин) (* 29 березня 1882, Лазірці, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія —† 5 вересня 1967, Боффало, Нью-Йорк, США)— український письменник, поет і редактор, член Об'єднання українських письменників «Слово», Брат Григорія Варавви.

Олексій (Олекса) Петрович Варавва, (також Варава)
ПсевдонімОлекса Кобець, Олексій Воронин
Народився29 березня 1882(1882-03-29)
Лазірці, Канівський район, Україна
Помер5 вересня 1967(1967-09-05) (85 років)
Баффало, Нью-Йорк, США
ГромадянствоСША США
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник
Мова творівукраїнська
Жанрвірш, оповідання нарис, переклад
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

ред.

Олексій Петрович Варавва народився 29 березня 1882 року в с. Ла́зірці, Канівського району Черкаської області. Батьки Варавва Петро Минович та Варавва Марія Власівна — селяни[1].

Воював на фронтах Першої світової війни в Польщі та Карпатах. Потрапив у полон у роки Першої світової війни, перебував у таборі м. Фрайштадт (Австрія). Образи війни та полону описав у автобіографічному творі «Записки полоненого», що був заборонений та вилучений із книгарень та бібліотек.[2]

Потім повернувся у Канів, працював у повітовій земській управі. Навчався у Києві в Вищому економічному інституті ім. М. І. Туган-Барановського. Був редактором газети «Каневские ведомости». Редагував літературно-мистецький двотижневик «Нова громада» (1922—1927, Київ—Харків), потім кооперативний місячник «Сільський господар» у Харкові[3].

Під час німецького наступу у Другій світовій війні залишився у Харкові, та працював у газеті «Нова Україна» (1941—1944). 1943 із сім'єю емігрував до Західної Європи, пербував у таборі у Шляйсгаймі поблизу Мюнхена. Потім виїхав до США (1950). Заробляв фізичною працею. Вийшовши на пенсію в 1953, вчителював в українських школах м. Баффало, заснував власну школу українознавства.

Помер 5 вересня 1967 р. у м. Баффало (США), похований на цвинтарі св. Матвія.

Творчість

ред.

Автор поетичних збірок «Ряст» (1913), «Під небом чужим» (1919), «З великих днів», роману «Записки полоненого» (1931, 1933 та ін. видання), творів для дітей «Сходить сонце» (1961), кіносценаріїв. Член Об'єднання українських письменників «Слово». У 1930-х перейшов на переклади російської класичної літератури.

Окремі видання:
  • Кобець О. Записки полоненого. Пригоди і враження учасника першої світової війни. Вид. п'яте.– К.: Глобус, 1993.
  • Кобець О. Коли задзвонить великий дзвін… — Нью-Йорк, 1954. — 23 с.
  • Кобець О. Незабутні дні і люди // Хроніка 2000. — 1993. — Ч. 1-2(3-4). — С. 104—116.
  • Кобець О. Христова ялинка. — Нью-Йорк, 1952. — 29 с.
  • Кобець О. Ряст. — Черкаси, 1993.
  • Кобець О. Чайка. Збірка для дітей. — Ганновер, 1946. — 22 с.

Вшанування

ред.
  • Канівською міською радою з 1993 року було започатковано Літературний конкурс імені Олекси Кобця.
  • Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 514 В від 26.07.2024 "Про перейменування об'єктів топонімії населених пунктів Харківського району Харківської області" вулицю Генерала Слюсаренка в Мерефі, перейменували на вулицю Олекси Кобця[4].

Примітки

ред.
  1. ↑ Автобіографії, 2015, с. 71.
  2. ↑ Знатні люди Канева. Who-is-Who.com.ua. Процитовано 16 листопада 2009. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)[недоступне посилання з червня 2019]
  3. ↑ Надія і Осип Зінкевичі, ред. (2006). Український декламатор: Збірка віршів для української молоді. Київ: Смолоскип.
  4. ↑ https://kharkivoda.gov.ua/dokumenti/rozporyadzhennya/3521/3555/127690

Посилання

ред.

Література

ред.
  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Бурій В. Життєвий і творчий шлях Олексія Варавви: до 120-річчя від дня народження / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2012. — 8 черв. — С. 4.
  • Бурій В. Слово про Олексу Кобця / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2002. — 4 квіт. — С. 4. Те саме // Шевченків край (Звенигородка). — 1994. — 8 жовт. — С. 4.
  • Боднарук І. Автор популярної пластової пісні // Між двома світами. — Донецьк: Укр. культурологічний центр, 1996. — С. 48-52.
  • Варавва Олекса // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 208.
  • Вітошинська О. Записки пацифіста // Визвольний Шлях. — 1960. — Кн. 10. — С. 1196—1198.
  • Лоза М. Олекса Варавва (О. Кобець) // Збірник праць і матеріалів на пошану Василя Лева (1903—1991) / Ред.: О. Купчинський та ін. — Л.; Нью-Йорк; Париж та ін., 1996. — С. 200—241.
  • Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Варавва_Олексій_Петрович&oldid=43550980