Вікіпедія

Доломіт

породотвірний мінерал класу карбонатів, CaMg(CO₃)₂
(Перенаправлено з Вапняк гіркий)
Ця стаття про мінерал. Про гірську породу див. Доломіт (гірська порода). Про інші значення див. Доломіт (значення).

Доломі́т — породотвірний мінерал класу карбонатів, подвійна вуглекисла сіль кальцію і магнію.

Доломіт
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураDol[2]
Хімічна формулаCaMg(CO₃)₂[3]
Клас мінералуКарбонати
Nickel-Strunz 105.AB.10[4]
Dana 814.2.1.1
Генезисгідротермальний, осадовий
Ідентифікація
Колірсірувато-білий
Форма кристалівромбоедрична, призматична, таблитчаста
Сингоніятригональна сингонія[5]
Спайністьдосконала по {1011}
Зламнапівраковистий
Твердість3,5—4,0
Блискскляний
Прозорістьпрозорий, напівпрозорий
Колір рисибілий
Густина2,9—3,2
Оптичні властивості кристалів
Подвійне променезаломленняδ = 0,179-0,181
Інші характеристики
Названо на честьДеода Грате де Долом'є[6]
Особливі характеристикив катодних променях випромінює помаранчево-червоним, деякі відміни флюоресцують в УФ
CMNS: Доломіт у Вікісховищі
Псевдоморфоза доломіту по кальциту
Доломіт

Етимологія та історія

ред.

Швидше за все, мінеральний доломіт вперше описав Карл Лінней у 1768 році. 1791 року його описав французький натураліст і геолог Деода Грате де Долом'є (1750—1801): спочатку в будівлях старого міста Риму, а пізніше за зразками, зібраними в горах, відомих під назвою Доломітові Альпи Північна Італія. Ніколас-Теодор де Соссюр вперше назвав мінерал доломітом у березні 1792 року.

У минулому доломіт також називали гірким шпатом, але він не має гіркого смаку.

Відкриття доломіту є особливо цікавим випадком у науці: історіографія приписує це швейцарському мінералогу Горацію-Бенедикту де Соссюру[7]. Він зробив хімічний аналіз у 1792 р. зі своїм сином Ніколасом-Теодором[8]. Однак вже в 1791 р. інший французький мінералог Деода Грате де Долом'є виявив інший тип вапняку в Тірольських Альпах. Ніколас-Теодор де Соссюр, нащадок відомої родини швейцарських геологів, а тому дуже добре інтегрований у наукові кола того часу, назвав цю нову скелю на свою пам'ять. Але родовище доломіту в Долом'є насправді було відкрите 12-ма роками раніше тосканським мінералогом-металургом Джованні Ардуіно (1713—1795). Хоча Долом'є і де Соссюр аналізували доломіт як багатий алюмінієм, Ардуїно зі свого боку визначив його як магнієвий вапняк. Крім того, він відразу ж формалізував фундаментальну гіпотезу, яка і сьогодні пояснює утворення цієї породи: заміщення кальцію магнієм у звичайному вапняку: «доломітові відкладення повинні бути результатом хімічної реакції на дні океану».

Загальний опис

ред.

Хімічна формула: CaMg(CO3)2, або MgCO3 • CaCO3. Містить 30,4 % CaO; 21,8 % MgO і 47,8 % CO2. Домішки: Fe2+, Mn2+, Co2+, Pb, Zn.

Твердість 3,5—4,0; густина 2,9—3,2 г/см³. Сингонія тригональна. Колір сірувато-білий. Блиск скляний.

Мінерал використовують для виробництва скла та вогнетривів.

Види доломіту

ред.

Розрізняють:

  • доломіт залізистий (анкерит);
  • доломіт кальціїстий (містить більше кальцію, ніж звичайно; нормальне співвідношення — Ca : Mg = 1);
  • доломіт кобальтистий (рожевий доломіт із родовища Пржибрам (Чехія) з вмістом СоО до 3,17 %);
  • доломіт магніїстий (містить магнію щодо кальцію більше, ніж у нормальному доломіті [Mg : Ca = (або більше) 1:1]);
  • доломіт марганцевистий (кутнагорит);
  • доломіт свинцевистий (доломіт із родовища Крейч (Каринтія, Австрія), містить свинець);
  • доломіт цинковисто-свинцевистий (містить 5-10 % ZnCO3).

Округлі конкреції доломіту у вугілля — вугільні кулі.

Застосування

ред.
  • Вогнетривкі матеріали.
  • Флюси у металургії.
  • Сировина в хімічній промисловості, скляному виробництві.
  • Засіб боротьби з комахами. Тонко мелений доломіт викликає абразивні матеріали і абразивна обробка руйнування хітинових покривів у комах. Найсильніший вплив відбувається у місцях зчленувань.
  • Плити та вироби з доломіту для обробки приміщень, облицювання як зовні, так і всередині.
  • Доломітове борошно використовується для розкислення (вапнування) грунт. Доломітове борошно не тільки знижує кислотність ґрунту, але й насичує його кальцієм та магнієм (удобрює).
  • Використовувався (разом з бором, свинцем та глиною) при засипанні активної зони четвертого енергоблоку при ліквідації Аварії на Чорнобильській АЕС[9].
  • Окварцований доломіт використовували давні люди для створення кам'яних знарядь. На стоянці [Богатирі/Синя балка]] в черепі кавказького носорога еласмотерія, який жив 1,5-1,2 млн років тому, знайшли застряглу пікоподібну зброю з окварцованого доломіту.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
  4. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. ↑ mineralienatlas.de
  6. ↑ Saussure N. T. Analyse de la dolomie. // Journal de physique et le Radium — 1792. — Vol. 40. — P. 161–173. — ISSN 0368-3842
  7. ↑ A system of mineralogy, Volume 2, par Robert Jameson, p. 462. 1820
  8. ↑ Earth and planetary sciences, Volume 330, Numéros 1-6 Par Académie des sciences (France), 2000
  9. ↑ .ru/VV/JOURNAL/NATURE/OLD/BIGBANG.HTM Ліквідація наслідків чорнобильської катастрофи }} / Природа, № 11, 1990

Література

ред.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Доломіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Доломіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
  • Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Доломіт&oldid=43130809