Відкрити головне меню

Вальтер Геріке (нім. Walter Gericke; нар. 23 грудня 1907, Білдерлаге (Бад-Гандерсгайм) — пом. 19 жовтня 1991, Альсфельд, Гессен) — німецький офіцер, оберст повітряно-десантних військ Німеччини в роки Другої світової війни 19391945. Відзначився у битвах на Криті та при Анціо в Італії, за що був удостоєний звання кавалера Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям. У післявоєнний час генерал-майор Бундесверу, командир 1-ї повітряно-десантної дивізії Німеччини. Автор творів про стрибки з парашутом.

Вальтер Геріке
Walter Gericke
Bundesarchiv Bild 183-2005-0808-506, Walter Gericke.jpg
Народження 23 грудня 1907(1907-12-23)
Німецька імперія Білдерлаге (Бад-Гандерсгайм), Ганновер
Смерть 19 жовтня 1991(1991-10-19) (83 роки)
Бізонія Альсфельд, Гессен
Громадянство Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Німеччина Німеччина
Приналежність Ordnungspolizei flag.svg поліція порядку
Вермахт Вермахт
Bundeswehr Kreuz.svg Бундесвер
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Bundeswehr Kreuz.svg Люфтваффе
Рід військ військова поліція, повітряно-десантні війська
Роки служби 19291945
1956-1965
Звання Wehrmach Lw Oberst 1945h.svg оберст
Dienstgrad Bundeswehr LW Generalmajor infobox.svg генерал-майор
Командування II.-й парашутний батальйон 6-го парашутного полку
11-й парашутний полк
11-та парашутна дивізія
21-ша парашутна дивізія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Значок парашутиста Люфтваффе Нарукавна стрічка «Крит»
Вальтер Геріке у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Вальтер Геріке народився 23 грудня 1907 у невеличкому містечку Білдерлаге (присілок Бад-Гандерсгайм) у прусській провінції Ганновер.

3 квітня 1929 В.Геріке поступив на службу до поліції порядку Веймарської республіки, а з 1933 року перевівся до регулярної поліції. 31 серпня 1935 отримав звання обер-лейтенанта поліції, й вже через місяць у зв'язку зі створенням спеціального підрозділу ВПС з колишніх офіцерів поліції під проводом Г.Герінга, перевівся до цій частини. Згодом він став командиром роти у парашутному батальйоні полку «Генерал Герінг».

На початок Другої світової війни гауптман В.Геріке був командиром 4-ї роти 1-го парашутно-десантного полку 7-ї повітряної дивізії. У бойових діях молодий офіцер вперше взяв участь під час проведення операції «Везерюбунг» — вторгнення німецького Вермахту до Данії та Норвегії. 9 квітня 1940 його парашутна рота десантувалася поблизу мосту Шторштромс[de] між данськими островами Фальстер і Зеландія, який після швидкоплинного бою опанувала.

За особливі успіхи і відвагу В.Геріке був нагороджений Залізним хрестом II. класу.

10 травня 1940, у перший день кампанії на Заході, рота гауптмана В.Геріке десантувалася парашутним способом поблизу автодорожнього моста в Дордрехті. За проявлену мужність і сміливість офіцер отримав Залізний хрест першого класу.

20 травня 1941 командир IV.-го батальйону окремого десантно-штурмового полку генерал-майора Майнделя гауптман В.Геріке десантувався на грецький острів Крит поблизу Малеме. Основним завданням його батальйону було захоплення й утримання аеродрому в Малеме й численних доріг, мостів і позицій зенітної артилерії, розташованої на околицях місцевої столиці — міста Ханья. За мужність й яскраві лідерські якості офіцер був удостоєний вищої нагороди — Лицарського хреста Залізного хреста.

Взимку 1941–1942 військова частина, де служив командиром батальйону В.Геріке була передислокована на Східний фронт. Брав участь у боях на Міусі та на Волхові. Згодом переведений на захід, його призначили командиром навчального батальйону у Франції.

У вересні 1943 року, після капітуляції Італії, майор В.Геріке командував II. батальйоном 6-го парашутно-десантного полку, що скоїв напад на штаб-квартиру італійської армії в Палаццо Орсіні в Монтеротондо й заарештував італійське військове керівництво. 12 грудня 1943 за це він був нагороджений Німецьким хрестом у золоті.

У жовтні 1943 року продовжував командування своїм батальйоном у складі новоутвореного 11-го парашутно-десантного полку і вів активні бойові дії проти союзного десанту на початку 1944 року в битві при Анціо. 17 вересня 1944 оберст-лейтенант В.Геріке за особливі заслуги у битві при Анціо був удостоєний дубового листя до Лицарського Хреста.

Потім він служив керівником школи підготовки I.-го парашутного корпусу в Італії. Наприкінці війни одночасно командував зновствореними 11-ю та 21-ю парашутними дивізіями Люфтваффе, що билися в Нідерландах та на півночі Німеччини.

Після капітуляції 8 травня 1945 року перебував у британському полоні, звідки був звільнений 9 листопада 1946 року.

Після війни працював на текстильній фабриці, й серед іншого був головою кооперативу благодійного та житлового-господарчого будівництва у Альсфельді. У 1952 році він був обраний до міської ради.

Восени 1956 року Вальтер Геріке повернувся на військову службу і був прийнятий у званні оберста до складу Бундесверу. Під його керівництвом в Альтенштадті (Верхня Баварія) була організована школа підготовки повітряно-десантних та аеромобільних підрозділів німецької армії[de].

12 вересня 1961 йому присвоєне звання бригадного генерала, 1 жовтня 1962, він замінив генерал-майора Ганса Кроха (також учасник висадки на Крит) на посаді командира 1-ї повітряно-десантної дивізії Бундесверу. 25 вересня 1963 Геріке був підвищений до генерал-майора.

25 березня 1965 президент Гайнріх Любке особисто вручив генерал-майору Вальтеру Геріке за значний внесок у створення та розбудову Бундесверу Великий Хрест ордену «За заслуги перед ФРН».

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 1: A-K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.
  • Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985.ISBN 978-3-423-05944-2.(нім.)
  • Kurowski, Franz (1995). Knights of the Wehrmacht Knight's Cross Holders of the Fallschirmjäger. Atglen, PA: Schiffer Military. ISBN 978-0-88740-749-9.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована
 
командир 11-ї парашутної дивізії

5 квітня — до середини квітня 1945
Наступник:
?
Попередник:
сформована
 
командир 21-ї парашутної дивізії

5 квітня — до кінця війни
Наступник:
капітуляція
Командування військовими формуваннями (установами)
Бундесверу
Попередник:
генерал-майор
Ганс Крох
 
командир
1-ї парашутної дивізії

1 жовтня 1962 — 31 березня 1965
Наступник:
генерал-майор
Губерт Шоннек