Вальтер Блюме
Вальтер Блюме | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Walter Blume | |||||||
Лейтенант Блюме під час Першої світової війни | |||||||
Народився | 10 січня 1896 Гіршберг, Сілезія, Німецька імперія | ||||||
Помер | 27 травня 1964 (68 років) Дуйсбург, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН | ||||||
Поховання | Celle War Cemeteryd[1] | ||||||
Країна | Німеччина Німецький Райх | ||||||
Національність | німець | ||||||
Діяльність | льотчик-винищувач, бортінженер | ||||||
Alma mater | Технічний університет Ганновера | ||||||
Галузь | авіабудування | ||||||
Заклад | «Arado Flugzeugwerke» | ||||||
Вчене звання | Професор | ||||||
Членство | Асоціація німецьких інженерівd | ||||||
Війна | Перша світова війна | ||||||
Військове звання | підпоручик | ||||||
Відомий завдяки: | • німецький ас Першої світової війни • конструктор літальних апаратів | ||||||
Нагороди | |||||||
Вальтер Блюме у Вікісховищі |
Вальтер Блюме (нім. Walter Blume; 10 січня 1896, Гіршберг, Німецька імперія — 27 травня 1964, Дуйсбург, ФРН), німецький льотчик-ас Першої світової війни, інженер та авіаційний конструктор провідних авіабудівних компаній, зокрема «Albatros Flugzeugwerke» та «Arado Flugzeugwerke»[2].
Ранні роки
ред.Вальтер Блюме народився у Гіршберзі 10 січня 1896. Навчався у вищому реальному училищі. Рано почав цікавитися авіацією. У 1913, за власними кресленнями, побудував з друзями «голуба», що планує, на який пізніше передбачалося вбудувати мотор. Від січня 1914, після закінчення школи, працює інженером-практикантом на машинобудівний фабриці[3].
Перша світова війна
ред.З початком Першої світової війни пішов добровольцем на фронт. Проходив службу у 5-му Сілезькому батальйоні єгерів. 19 вересня 1914 потрапив на Східний фронт. У жовтні 1914 в бою під Елком був поранений у верхню частину стегна. Через місяць повернувся в стрій і отримав звання обер-єгеря. Одночасно написав заяву про перехід до авіації. Від 30 червня 1915, проходив річне навчання в льотній школі[3].
Від 18 червня 1916 по 20 січня 1917 літав на двомісному біплані-розвіднику Aviatik у складі FA 65, потім у FA (A) 280. За бойові заслуги 24 липня 1916 нагороджено Залізним Хрестом 2-го класу. У серпні 1916 отримав звання віце-фельдфебель[4].
Від січня 1917 у лавах винищувальної ескадрильї Jasta 26 (нім. Jagdstaffel 26). 31 січня 1917 — лейтенант. Свою першу перемогу здобув 10 травня 1917. 14 серпня 1917 отримав Залізний Хрест 1-го класу. 29 листопада 1917, під час бою з Bristol F.2 Fighter британської 48-ї ескадрильї (англ. No. 48 Squadron RAF), отримав серйозне поранення у груди. Був госпіталізований більше ніж на три місяці. 5 березня 1918 повернувся на фронт. Після недовгого перебування в складі FEA 3, що діяла над сектором фронту в Шампані — від 14 березня 1918 і до кінця війни 11 листопада командир винищувальної ескадрильї Jasta 9. Здобув в її лавах 22 перемоги, загалом, у повітряних боях, здобув 28 перемог, переважно над винищувачами. У загальному заліку німецьких асів посів 39-те місце[2].
7 серпня 1918 Вальтера Блюме нагороджено Лицарським Орденом дому Гогенцоллернів, а 2 жовтня 1918 — Орденом «За заслуги».
Звільнився з військової служби 15 січня 1919.
Список повітряних перемог Вальтера Блюме[2][5] | ||||
---|---|---|---|---|
№ з/п | Дата та час | Збитий літак | В/ч супротивника | Місце події |
1 | 10 травня 1917 15:10 | DH4 | 55 Sqdn | Гузанкур |
2 | 28 травня 1917 13:30 | Sopwith Pup (B1715) | 66 Sqdn | Поруч Малінкурту |
3 | 11 липня 1917 21:00 | Sopwith Triplane (№ 5357) | 10N Sqdn | Комин |
4 | 14 серпня 1917 17:40 | DH4 | 45 Sqdn | Холлебеке |
5 | 24 жовтня 1917 12:50 | Sopwith Triplane (№ 5476) | 1N Sqdn | У озера Зіллебеке |
6 | 05 листопада 1917 14:37 | RE8 | - | У озера Зіллебеке |
7 | 21 квітня 1918 17:20 | SPAD | - | Ширі-Урскам |
8 | 16 травня 1918 18:00 | SPAD | - | на П/С від Елінкура |
9 | 30 травня 1918 | SPAD | - | - |
10 | 13 червня 1918 | Bréguet 14 | - | Сен-П'єр-Егль |
11 | 28 червня 1918 | SPAD | - | - |
12 | 15 липня 1918 12:10 | SPAD | - | Марей |
13 | 16 липня 1918 12:20 | Nieuport | - | - |
14 | 18 липня 1918 | SE 5a | 32 Sqdn | |
15 | 21 липня 1918 | SPAD | - | - |
16 | 25 липня 1918 | Sopwith Camel | - | - |
17 | 31 липня 1918 | SPAD 2 | - | Олізі |
18 | 6 серпня 1918 | SPAD 2 | Базош | |
19 | 21 серпня 1918 12:28 | SPAD | - | Міссі-о-Буа |
20 | 25 серпня 1918 12:00 | SPAD 2 | - | Суассон |
21 | 31 серпня 1918 18:40 | SPAD | - | Жувіньї |
22 | 31 серпня 1918 19:00 | SPAD | - | Жувіньї |
23 | 3 вересня 1918 10:30 | SPAD | - | Фім |
24 | 14 вересня 1918 11:55 | SPAD 2 | - | Лаффо |
25 | 14 вересня 1918 12:00 | SPAD | - | Бре |
26 | 26 вересня 1918 12:15 | SPAD 2 | - | Соммпі-Таюр |
27 | 2 жовтня 1918 10:15 | SPAD | - | Ге |
28 | 8 жовтня 1918 16:40 | Sopwith Camel | 209 Sqdn | Ремокур |
Конструктор
ред.Влітку 1919 Блюме стає диспетчером польотів навчальної зони Рейхсверу у Доберітці (нім. Döberitz), у березні та квітні 1920 у 10-й кур'єрській ескадрильї Рейхсверу в якості пілоту-добровольця. Влітку літав у Голландії.
У 1921 допомагав професору Георгу Маделунгу (нім. Georg Madelung; 31 липня 1889 — 17 серпня 1972) у розробці проекту планера «Вампір», що заклав основні тенденції у сучасному планеризмі.
Після війни Блюме навчається на авіаційного інженера в Технічному університеті Ганновера і завершує свою освіту в 1922. Літав на планерах на горі Вассеркуппі.
Влітку 1922 працює над проектами літаків в компанії «Rumpler Flugzeugwerke». У 1923 Блюм і Хентзен (нім. Hentzen) побудували два невеликих літака в Адлерсхофі біля Берліну, що обладнані мотоциклетними двигунами. Перший літак було розбито під час польоту. Влітку 1925 взяв участь у першому німецькому повоєнному «пробному» польоті на спортивному літаку фірми «Юнкерс». У 1925—1926 був призначений на посаду консультанта з авіаційної техніки у Управління озброєнь сухопутних сил (нім. Heereswaffenamt) Рейхсверу[6].
Від листопаду 1926 і до кінця 1931 у компанії «Albatros Flugzeugwerke». Замінив на посаді головного конструктора Роберта Шуберта (нім. Robert Schubert). Переробляє Albatros L 68 та створює навчально-тренувальний літак Albatros L 75 Ass, що призначався для підвищення кваліфікації льотчиків. Перший політ відбувся у 1928[7].
Arado Flugzeugwerke
ред.Від 1 січня 1932 технічний директор у «Arado Flugzeugwerke» — німецькому виробнику авіаційної техніки. Розпочав свою роботу із вдосконалення розробленого Вальтером Ретелем (нім. Walter Rethel) навчально-тренувального літака Arado Ar 66. На початку 1933 призначено головним інженером-конструктором цієї компанії, від січня 1938 член Правління компанії. Працював над створенням таких моделей, як Арадо Ar 95, Ar 96 та Ar 196[8].
10 грудня 1937, за значний внесок у зміцнення оборони Рейху, отримав звання «Лідера військової економіки» (нім. Wehrwirtschaftsführers)[9].
У наступні роки, Блюме відповідав за створення перших реактивних літаків, які довго вдосконалювали і в підсумку прийшли до створення першого в світі серійного реактивного бомбардувальника Ar 234 Blitz (укр. Блискавка). Ці літаки були першими реактивними бомбардувальниками, що брали участь у реальних бойових діях[6]. До кінця Другої світової війни Блюме запропонував модернізувати «Блискавку», забезпечивши літак чотирма реактивними двигунами, однак проект не було реалізовано.
Від 1 липня 1943 — головний конструктор «Арадо». 12 жовтня 1944 Альберт Шпеєр нагородив Вальтера Блюме званням професора.
Повоєнний період
ред.У 1953, з метою відродження авіаційної промисловості, заснував інженерний офіс легких конструкцій та механіки рідини в Дуйсбурзі. Але в нього не вистачало колишніх висококваліфікованих фахівців, які б бачили майбутнє німецького літакобудування[10].
У середині 1950-х почав роботу над проектом чотиримісного легкого суцільнометалевого моноплана. Прототип Blume Bl.500 був побудований фірмою Focke-Wulf і зробив перший політ 14 березня 1957[11]. Але спроба відновити один із своїх колишніх проектів Arado Ar 79, у вигляді Blume Bl 502 для цивільної авіації, не справила очікуваного комерційного успіху і згодом він утримувався від подібних розробок.
Деякий час працював у авіакомпанії «Weser Flugzeugbau». Брав участь у розробці франко-німецького консорціума середнього військово-транспортного літака Transall C-160 (перший політ 25 лютого 1963).
Дружина — Марія Блюме (Scheidt)[6].
Вальтер Блюме помер 27 травня 1964 у Дуйсбурзі, у віці 68 років, поховано на Військовому кладовищі в Целле[12].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в theaerodrome.com. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ а б РетропланЪ. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ airaces. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ Літаки супротивника з 1 по 6 збито в лавах Jasta 26, з 7 по 28 — в Jasta 9
- ↑ а б в web.archive
- ↑ «Куточок неба». Архів оригіналу за 13 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ germanaircraftwwii. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ fliegerweb. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ arado196. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ airspot. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ findagrave.com
Зовнішні зображення | |
---|---|
В парадному однострої | |
Ернст Гайнкель, Ернст Удет, Вальтер Блюме, Лухт та Віллі Мессершмітт, 1938 | |
В робочому кабінеті | |
На місті поховання |
Джерела з інтернету та література
ред.- airspot Arado Flugzeugwerke
- Список німецьких асів Першої світової [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Норман Френкс — Німецькі аси Першої світової війни 1914—1918
- luftarchiv
- Ar 240 [Архівовано 4 листопада 2014 у Wayback Machine.]