Теодор Остеркамп

Теодор Остеркамп
Теодор Остеркамп
Theodor Osterkamp
Прізвисько	«Дядько» (нім. Onkel)
Народження	15 квітня 1892; Дюрен, Рейнська провінція
Смерть	2 лютого 1975 (82 роки); Баден-Баден, Баден-Вюртемберг
Країна	Німецька імперія; Веймарська республіка; Третій Рейх
Приналежність	Кайзерліхмаріне; Рейхсвер; Вермахт
Вид збройних сил	Кайзерліхмаріне; Люфтваффе
Рід військ	піхота
Роки служби	1914-1944
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	Jagdgeschwader 51
Війни / битви	Перша світова війна:; Західний фронт; Латвійська війна за незалежність; Війна за незалежність Естонії; Друга світова війна; Західний фронт Французька кампанія (1940); Битва за Британію; Середземноморський і Африканський ТВД Італійська кампанія;
Нагороди	Нарукавна стрічка «Африка»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу	Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
	Теодор Остеркамп у Вікісховищі

Теодор Остеркамп (нім. Theodor Osterkamp; нар. 15 квітня 1892, Дюрен — пом. 2 січня 1975, Баден-Баден) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант Люфтваффе (1944). Кавалер Pour le Mérite (1918) та Лицарського хреста Залізного хреста (1940). Учасник Першої та Другої світових війн, один з найкращих асів Першої світової війни з 32 збитими літаками противника. Один з небагатьох льотчиків, що стали асами у двох світових війнах.

Біографія

Теодор Остеркамп народився на світ 15 квітня 1892 в місті Дюрен у Рейнській провінції. Потім його батько, фабрикант, переїхав до Дессау, де він закінчив гімназію. Напередодні Першої світової війни, Тео навчався лісової справи.

Військова кар'єра

Перша світова війна

У серпні 1914 року під час військово-лікарської комісії його визнали занадто хворобливим для кайзерівської армії, й тому Теодора записали до лав авіації Імперських ВМС (нім. Marineflieger) на курси повітряних спостерігачів. Наступні два роки він служив у 2-му розвідувальному авіаційному підрозділі флоту (нім. 2. Marine-Fliegerabteilung), що діяло вздовж узбережжя Фландрії, а 13 липня 1916 був підвищений в офіцери з отриманням звання лейтенант-цур-зее.

У березні 1917 року він поступив до Путцигу на курси перепідготовки на льотчика-винищувача і 14 квітня 1917 року по закінченні навчання направлений у 1-шу Саксонську морську винищувальну авіагрупу (нім. Marine-Jagdstaffel 1 (MFJ I). 15 жовтня 1917 року Остеркамп призначений командиром 2-ї морської винищувальної авіаційної групи MFJ II і залишався на цій посаді всю війну. Він літав на самих різних винищувачах — «Альбатросах» D.III і D.V, «Фоккері» D.VII і, нарешті, на монопланах «Фоккер» D.VIII. Кольорами його підрозділу були жовтий і чорний, його особистою ознакою на літаку були жовті й чорні кільця навколо фюзеляжу. 11 липня 1918, вже будучи досвідченим льотчиком-винищувачем, Остеркамп очолив проведення випробувань літаків Junkers J 7 і J 9.

Бойові успіхи Остеркампа принесли йому чимало нагород, включаючи Залізний хрест 1-го класу і Лицарський хрест ордену дому Гогенцоллернів із мечами, отриманий 20 серпня 1917 р. 2 вересня 1918 року він був нагороджений вищим орденом Німецької імперії «Pour le Mérite», останнім серед німецьких військовиків часів Великої війни за здобуті у повітряних боях 23 перемоги. Загалом він записав на власний рахунок 32 перемоги над англійськими та французькими пілотами.

Інтербеллум

14 лютого 1919 року Теодор Остеркамп був прийнятий почесним членом Асоціації авіації Німеччини. У цьому ж році разом з іншими добровольцями Йозефом Якобсом і Готтардом Заксенбергом у складі оперативної авіаційної групи Фрайкора брав участь у боях проти більшовиків, що намагалися окупувати Балтійські країни.

З 1931 році він працював диспетчером в аеропорту міста Кіль. У 1933 році взяв активну участь у відродженні нових військово-повітряних сил Німеччини та створенні 1-ї авіаційної винищувальної школи (нім. Jagdfliegerschule 1). Паралельно Остеркамп також брав участь у другому, третьому і четвертому Міжнародному туристичному авіаційному конкурсі «Challenge 1930» в 1930 році (11-е місце), «Challenge 1932» в 1932 році (12-е місце) і «Challenge 1934» в 1934 році (5-те місце).

Друга світова війна

19 вересня 1939 року Теодор Остеркамп прийняв командування над 51-ю винищувальною ескадрою JG 51. На цій посаді він залишався до 23 липня 1940, здобувши ще 4 перемоги під час битви за Францію і дві в перші дні битви за Англію (1 червня 1940 бомбардувальник Bristol Blenheim і 13 липня «Спітфайр»). 22 серпня 1940 був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста з одночасним присвоєнням військового звання генерал-майор.

«Дядя Тео», як його з повагою прозвали його підлеглі пілоти-винищувачі, оскільки, будучи асом Першої світової війни, з успіхом літав і в роки Другої світової, обіймав різні командні посади, зокрема, очолював винищувальні сили (Jagdfliegerführer 2) 2-го повітряного флоту в Північній Франції. 1 серпня 1942 року він призначений командиром Особливого командування Люфтваффе «Африка» (нім. Luftgaustab z.b.V. Afrika), а 5 квітня 1943 року командиром Винищувального командування «Сицилія» (нім. Jagdfliegerführer Sizilien). 31 грудня 1944 року він вийшов у відставку частково через його критичні висловлювання на адресу Верховного командування.

2 січня 1975 року у віці 82 років Теодор Остеркамп помер у Баден-Бадені.

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест 2-го класу (вересень 1915)
Хрест Фрідріха (Ангальт) (30 липня 1916)
Залізний хрест 1-го класу (24 вересня 1916)
Лицарський хрест королівського ордена дому Гогенцоллернів з мечами (20 серпня 1917)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу (27 квітня 1918) — отримав 2 нагороди одночасно за 10 збитих літаків.
Лицарський хрест ордена Альберта Ведмедя (Ангальт) з мечами (1 червня 1918)
Pour le Mérite (2 вересня 1918)
Почесний кубок для переможця у повітряному бою
Нагрудний знак спостерігача морської авіації
Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Міжвоєнний період

Балтійський хрест
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач

Друга світова війна

Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
Лицарський хрест Залізного хреста (22 серпня 1940)
Нарукавна стрічка «Африка»

Див. також

Інші пілоти обох світових війн

Гаррі фон Бюлов-Боткамп — також ас обох війн.
Отто Гене
Еріх Мікс
Стенлі Вінсент

Література

Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914—1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). — М.: Эксмо, 2006. — 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067

Посилання

Osterkamp, Theodor. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
Theo Osterkamp (англ.)
Theodor Osterkamp (англ.)
Osterkamp, Theodor — нагороди генерал-майора Остеркампа (англ.)
Теодор Остеркамп(рос.)
OSTERKAMP, Theodor (Остеркамп, Теодор) — морской летчик-ас(рос.)

Примітки

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: сформована	командир 51-ї винищувальної ескадри 25 листопада 1939 — 23 липня 1940	Наступник: оберст-лейтенант Вернер Мельдерс
Попередник: ?	командувач 1-го винищувального командування 23 липня — 31 грудня 1940	Наступник: ?
Попередник: генерал-майор Курт-Бертрам фон Дорінг	командувач 2-го винищувального командування 1 грудня 1940 — липень 1941	Наступник: оберст Йоахим-Фрідріх Гут
Попередник: генерал-майор Штефан Френліх	командувач винищувального командування «Африка» 10 — 12 квітня 1942	Наступник: генерал авіації Отто Гоффман фон Вальдау
Попередник: сформоване	командувач винищувального командування «Сицилія» 5 квітня — 15 червня 1943	Наступник: генерал-лейтенант Адольф Галланд