Теодор Остеркамп (нім. Theodor Osterkamp; нар. 15 квітня 1892, Дюрен — пом. 2 січня 1975, Баден-Баден) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант Люфтваффе (1944). Кавалер Pour le Mérite (1918) та Лицарського хреста Залізного хреста (1940). Учасник Першої та Другої світових війн, один з найкращих асів Першої світової війни з 32 збитими літаками противника. Один з небагатьох льотчиків, що стали асами у двох світових війнах.

Теодор Остеркамп
Theodor Osterkamp
Bundesarchiv Bild 183-R22853, Theodor Osterkamp.png
Прізвисько «Дядько» (нім. Onkel)
Народження 15 квітня 1892(1892-04-15)
Німецька імперія Дюрен, Рейнська провінція
Смерть 2 лютого 1975(1975-02-02) (82 роки)
Німеччина Баден-Баден, Баден-Вюртемберг
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність War Ensign of Germany (1903–1919).svg Кайзерліхмаріне
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил War Ensign of Germany (1903–1919).svg Кайзерліхмаріне
Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ піхота
Роки служби 1914-1944
Звання WMacht Lw OF7 GenLt h 1945.svg Генерал-лейтенант Люфтваффе
Командування Jagdgeschwader 51
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
За поранення (нагрудний знак)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний кубок для переможця у повітряному бою
Балтійський хрест
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Нарукавна стрічка «Африка»
CMNS: Теодор Остеркамп у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Теодор Остеркамп народився на світ 15 квітня 1892 в місті Дюрен у Рейнській провінції. Потім його батько, фабрикант, переїхав до Дессау, де він закінчив гімназію. Напередодні Першої світової війни, Тео навчався лісової справи.

Перша світова війнаРедагувати

У серпні 1914 року під час військово-лікарської комісії його визнали занадто хворобливим для кайзерівської армії, й тому Теодора записали до лав авіації Імперських ВМС (нім. Marineflieger) на курси повітряних спостерігачів. Наступні два роки він служив у 2-му розвідувальному авіаційному підрозділі флоту (нім. 2. Marine-Fliegerabteilung), що діяло вздовж узбережжя Фландрії, а 13 липня 1916 був підвищений в офіцери з отриманням звання лейтенант-цур-зее.

У березні 1917 року він поступив до Путцигу на курси перепідготовки на льотчика-винищувача і 14 квітня 1917 року по закінченні навчання направлений у 1-шу Саксонську морську винищувальну авіагрупу (нім. Marine-Jagdstaffel 1 (MFJ I). 15 жовтня 1917 року Остеркамп призначений командиром 2-ї морської винищувальної авіаційної групи MFJ II і залишався на цій посаді всю війну. Він літав на самих різних винищувачах — «Альбатросах» D.III і D.V, «Фоккері» D.VII і, нарешті, на монопланах «Фоккер» D.VIII. Кольорами його підрозділу були жовтий і чорний, його особистою ознакою на літаку були жовті й чорні кільця навколо фюзеляжу. 11 липня 1918, вже будучи досвідченим льотчиком-винищувачем, Остеркамп очолив проведення випробувань літаків Junkers J 7 і J 9.

Бойові успіхи Остеркампа принесли йому чимало нагород, включаючи Залізний хрест 1-го класу і Лицарський хрест ордену дому Гогенцоллернів із мечами, отриманий 20 серпня 1917 р. 2 вересня 1918 року він був нагороджений вищим орденом Німецької імперії «Pour le Mérite», останнім серед німецьких військовиків часів Великої війни за здобуті у повітряних боях 23 перемоги. Загалом він записав на власний рахунок 32 перемоги над англійськими та французькими пілотами.

ІнтербеллумРедагувати

14 лютого 1919 року Теодор Остеркамп був прийнятий почесним членом Асоціації авіації Німеччини. У цьому ж році разом з іншими добровольцями Йозефом Якобс і Готтардом Заксенбергом у складі оперативної авіаційної групи Фрайкора брав участь у боях проти більшовиків, що намагалися окупувати Балтійські країни.

З 1931 році він працював диспетчером в аеропорту міста Кіль. У 1933 році взяв активну участь у відродженні нових військово-повітряних сил Німеччини та створенні 1-ї авіаційної винищувальної школи (нім. Jagdfliegerschule 1). Паралельно Остеркамп також брав участь у другому, третьому і четвертому Міжнародному туристичному авіаційному конкурсі «Challenge 1930» в 1930 році (11-е місце), «Challenge 1932» в 1932 році (12-е місце) і «Challenge 1934» в 1934 році (5-те місце).

Друга світова війнаРедагувати

19 вересня 1939 року Теодор Остеркамп прийняв командування над 51-ю винищувальною ескадрою JG 51. На цій посаді він залишався до 23 липня 1940, здобувши ще 4 перемоги під час битви за Францію і дві в перші дні битви за Англію (1 червня 1940 бомбардувальник Bristol Blenheim і 13 липня «Спітфайр»). 22 серпня 1940 був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста з одночасним присвоєнням військового звання генерал-майор.

«Дядя Тео», як його з повагою прозвали його підлеглі пілоти-винищувачі, оскільки, будучи асом Першої світової війни, з успіхом літав і в роки Другої світової, обіймав різні командні посади, зокрема, очолював винищувальні сили (Jagdfliegerführer 2) 2-го повітряного флоту в Північній Франції. 1 серпня 1942 року він призначений командиром Особливого командування Люфтваффе «Африка» (нім. Luftgaustab z.b.V. Afrika), а 5 квітня 1943 року командиром Винищувального командування «Сицилія» (нім. Jagdfliegerführer Sizilien). 31 грудня 1944 року він вийшов у відставку частково через його критичні висловлювання на адресу Верховного командування.

2 січня 1975 року у віці 82 років Теодор Остеркамп помер у Баден-Бадені.

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Див. такожРедагувати

Інші пілоти обох світових війнРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914—1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). — М.: Эксмо, 2006. — 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована
 
командир 51-ї винищувальної ескадри

25 листопада 1939 — 23 липня 1940
Наступник:
оберст-лейтенант
Вернер Мельдерс
Попередник:
?
командувач
1-го винищувального командування

23 липня — 31 грудня 1940
Наступник:
?
Попередник:
генерал-майор
Курт-Бертрам фон Дорінг
командувач
2-го винищувального командування

1 грудня 1940 — липень 1941
Наступник:
оберст
Йоахим-Фрідріх Гут
Попередник:
генерал-майор
Штефан Френліх
командувач винищувального командування
«Африка»

10 — 12 квітня 1942
Наступник:
генерал авіації
Отто Гоффман фон Вальдау
Попередник:
сформоване
командувач винищувального командування
«Сицилія»

5 квітня — 15 червня 1943
Наступник:
генерал-лейтенант
Адольф Галланд