Матвієнко Валентина Іванівна
Валентина Іванівна Матвієнко, до шлюбу Тютіна (нар. 7 квітня 1949, Шепетівка, Хмельницька область, Українська РСР) — радянська і російська політична діячка та дипломатка українського походження. Голова Ради Федерації Федеральних Зборів РФ з 21 вересня 2011 року.
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
Заступниця Голови Уряду РФ (1998—2003). Губернатор і голова Уряду Санкт-Петербурга (2003—2011). Член бюро Вищої ради партії «Єдина Росія»[1]. Повний кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною».
Почесний громадянин Санкт-Петербурга (2017)[2]. Почесний громадянин Кисловодська (2019).
Позбавлена державних нагород України та інших форм відзначення, заборонено в'їзд на територію України відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року[3].
Біографія
ред.
Народилася 7 квітня 1949 року в Шепетівці Хмельницької області. Батько — Іван Тютін, з Мокшанського району Пензенської області, мати — Ірина Бублєй. Валентина Матвієнко до 18 років жила і навчалася в УРСР.
- 1966 — закінчила середню школу зі срібною медаллю, у 1967 — з червоним дипломом — Черкаське медичне училище.
- У 1972 році закінчила Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут.
- 1972—1977 — завідувачка відділу, секретарка, перша секретарка Петроградського райкому ВЛКСМ, Ленінград.
- 1977—1984 — секретарка, друга секретарка, перша секретарка Ленінградського обкому ВЛКСМ.
- 1984—1986 — перша секретарка Красногвардійського райкому КПРС.
- 1985 — закінчила Академію суспільних наук при ЦК КПРС.
- 1986—1989 — заступниця голови виконкому Ленінградської міської Ради народних депутатів з питань культури та освіти.
- 1989—1990 — народна депутатка СРСР від Союзу радянських жінок, голова комітету ВР СРСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства.
- 1991 — закінчила курси удосконалення керівних дипломатичних працівників при Дипломатичній академії МЗС СРСР.
- 1991 — посол СРСР на Мальті.
- 1992—1994 — посол РФ на Мальті.
- 1994—1995 — посол із надзвичайних доручень МЗС Росії.
- 1995—1997 — директор Департаменту МЗС Росії по зв'язках із суб'єктами Федерації, парламентом і громадськими організаціями.
- 1995—1997 — член колегії МЗС Росії.
- Жовтень 1997 року — вересень 1998 року — посол Росії в Греції.
- Вересень 1998 року — березень 2003 року — заступниця голови уряду РФ.
- З 19 березня 2003 року — представниця президента Росії у Північно-Західному федеральному окрузі.
- 5 жовтня 2003 року перемогла на виборах на пост губернатора Санкт-Петербурга.
- 31 серпня 2011 року увійшла до складу Ради Федерації, 21 вересня була обрана на пост Голови Ради Федерації.
- З 22 вересня 2011 року — постійний член Ради безпеки РФ[4].
- З 11 липня 2012 року — член Державної ради РФ[5].
- 1 березня 2014 року публічно підтримала у Раді Федерації розміщення російських військ в Україні.[6]
- У червні 2018 року активно підтримала законопроєкт про підвищення віку виходу на пенсію, особливо підкреслюючи актуальність даної міри[7].
- У липні 2018 року Матвієнко запропонувала провести реформу ФСВП.
- Після обрання 8 вересня 2019 року губернатором Санкт-Петербурга Олександра Беглова, він делегував Матвієнко до Ради Федерації від уряду Санкт-Петербурга.
- 25 вересня 2019 року обрано втретє на посаду голови Ради Федерації. Альтернативних кандидатур при голосуванні не було.
7 листопада 2023 року Валентина Матвієнко зпропонувала створити «міністерство щастя». Воно нібито повинно давати оцінку, наскільки той чи інший закон робитиме росіян щасливими.[8][9]
«Я мрію… Навіть пропонувала: створімо у Росії міністерство щастя. Те відомство, через яке проходитимуть всі рішення і закони на предмет того, чи робить це людей щасливішими», — заявила Матвієнко.
Санкції
ред.Згідно з рішенням Шепетівської міської ради та громади міста від 2 березня 2014 року Матвієнко занесена на дошку ганьби міста під номером один[10] (Рада Федерації РФ під її головуванням дала дозвіл Володимиру Путіну на введення російських військ на територію України)
За публічну підтримку введення військ на територію суверенної країни[11], заклики про порушення автономії та демократичного ладу суверенної країни на Валентину Матвієнко накладено ряд санкційних обмежень.[12]
6 квітня 2022 року Валентина Матвієнко додана до санкційного списку США.[13]
За дії щодо анексії Криму до Матвієнко застосовані санкції ЄС — їй заборонено в'їзд до країн Євросоюзу та заморожені всі активи на його території[14]. 13 березня 2023 Валентина Матвієнко додана до сайнкційного списку Євросоюзу.[15]
Звання та нагороди
ред.- Дипломатичний ранг: посол Росії (1997)
- Лауреатка Всеукраїнської премії «Жінка III тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2009).
- Дійсна державна радниця Санкт-Петербурга 1 класу.
- Орден Святого апостола Андрія Первозванного (28 березня 2019) — за визначні заслуги перед Батьківщиною та багаторічну плідну державну діяльність.[16]
- Герой праці Російської Федерації (7 квітня 2024) — за особливі трудові заслуги перед державою та народом[16]
22 листопада 2024 року позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення згідно Указу Президента[17].
Знання мов
ред.Крім російської, володіє українською, німецькою й англійською мовами.
Примітки
ред.- ↑ Бюро Вищої ради Партії. Єдина Росія. Архів оригіналу за 27 листопада 2013. Процитовано 17 вересня 2013.
- ↑ Патріарх Кирил і Матвієнко стали почесними громадянами Петербурга. РБК. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
- ↑ Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
- ↑ «Про внесення зміни до складу Ради Безпеки РФ, затверджений Указом Президента РФ від 25 травня 2008 року № 836». Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 28 січня 2019.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 11 липня 2012 року № 946 «Питання Державної ради Російської Федерації». Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 25 липня 2012.
- ↑ Совет Федерации разрешил Путину ввести войска на Украину. Lenta.RU (рос.). Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ Матвієнко закликала не затягувати з проведенням пенсійної реформи. РБК. 20 червня 2018. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 10 липня 2018.
- ↑ В РФ придумали створити "міністерство щастя" (відео). www.unian.ua (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
- ↑ У Росії пропонують створити “міністерство щастя”. Українська правда (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
- ↑ Реакція Шепетівки на події в Криму // Сайт міста Шепетівка. — 3 березня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ FBI. Матвиенко Валентина Ивановна. Myrotvorets.center (ru-RU) . Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ МАТВІЄНКО Валентина Іванівна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 березня 2023. Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ Russia-related Designations and Designations Updates; Issuance of Russia-related General Licenses (англійською) . Процитовано 09.03.2023.
- ↑ Обнародован дополненный список 12 граждан РФ и Украины, против которых ЕС ввел санкции // Уніан. — 21.03.2014. [Архівовано 22 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ LI2023075EN.01013401.xml. eur-lex.europa.eu. Процитовано 13 листопада 2023.
- ↑ а б Указ Президента Российской Федерации от 07.04.2024 № 239 ∙ Официальное опубликование правовых актов. publication.pravo.gov.ru. Процитовано 9 квітня 2024.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №779/2024 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Посилання
ред.- Життєпис на офіційному порталі адміністрації (рос.)
- Посилання, анотації
- «Прощай, великий город!» [Архівовано 12 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Интервью «Эхо Москвы» [Архівовано 1 червня 2011 у Wayback Machine.] — 06.07.2007
- Интервью «Эхо Москвы» [Архівовано 7 березня 2009 у Wayback Machine.] — 07.07.2008
| Попередник: | губернатор Санкт-Петербурга 2003—2011 |
Наступник: |
| Яковлєв Володимир Анатолійович | Полтавченко Георгій Сергійович |