Вагай (річка)

Вагай 57°58′34″ пн. ш. 68°59′24″ сх. д. Витік с. Вагай, Омутінський район Тюменської області, Росія • координати 56°32′42″ пн. ш. 67°11′33″ сх. д. • висота, м 128 м Гирло біля с. Вагай, Вагайський район Тюменської області, Росія, 55 км вище Тобольська (ліва притока Іртиша) • координати 57°58′34″ пн. ш. 68°59′24″ сх. д. • висота, м 37 м Басейн Іртиш→Об→Карське море→Північний Льодовитий океан Країни:  Росія Прирічкові країни: Росія: Тюменська область Регіон Тюменська область Довжина 555 км Площа басейну: 23 000 км² Середньорічний стік 22 м³/с Притоки: Ємець (пр.), Балахлей (пр.), Агітка (пр.), Ашлик (л.)

Дані вимірювання стоку (м³/с) січень: 3,44 лютий: 3,12 березень: 3,19 квітень: 78,61 травень: 98,18 червень: 27,86 липень: 11,74 серпень: 9,19 вересень: 8,24 жовтень: 9,26 листопад: 6,53 грудень: 4,30 с. Чорне (70 км від гирла), 1957–1990

Вага́й — річка у Росії, ліва притока Іртиша (басейн Обі), тече у Тюменській області на півдні Західно-Сибірської рівнини.

Фізіографія

Вагай бере початок у торф'яному болоті на висоті 128 м над рівнем моря за декілька кілометрів на північний захід від села Вагай Омутінського району Тюменської області. Спочатку тече на схід; приблизно за 100 км від витоку зливається з правою притокою Ємцем і різко повертає на північ, після чого його русло стає дедалі більш звивистим. Вагай зберігає північний напрямок, подекуди відхиляючись до північного сходу, до самого злиття с Іртишем.

Вагай зливається з Іртишем біля однойменного села Вагай, центра Вагайського району, за 100 км вище по течії Іртиша від міста Тобольськ (по прямій 55 км), на висоті 37 м над рівнем моря. У гирлі річка має близько 100 м завширшки; швидкість плину  0,3 м/с.

Найважливіші притоки: Ємець, Балахлей, Агітка — справа, Ашлик — зліва. Басейн Вагаю займає вододіл між басейнами значно крупніших приток Іртиша — Тобола (зліва) та Ішима (справа).

Гідрологія

Довжина річки 555 км, площа басейну 23 000 км². Середньорічний стік, виміряний у середній течії за 70 км від гирла біля села Чорне (в місці злиття з Агіткою), становить 22 м³/с (за результатами вимірянь у 1961—1999 роках). Багаторічний мінімум стоку спостерігається у лютому (3,12 м³/с), максимум — у травні (98,18 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (1,2 м³/с) спостерігався у липні 1976, абсолютний максимум (397 м³/с) — у травні 1987.

Вагай замерзає на початку листопада, скресає наприкінці березня — початку квітня. Живлення переважно снігове. Більша частина річного стоку відбувається в період танення снігів з квітня до початку червня; решту часу річка дуже маловодна.

Інфраструктура

У нижній течії Вагай судноплавний для дрібних суден, але річка не включена до офіційного переліку водних шляхів. У минулому річка використовувалась для лісосплаву.

Вагай тече по території Омутінського, Голишманівського, Аромашевського і Вагайського районів Тюменської області. Місцевість по його берегам порівняно густо населена; у верхів'ях переважає сільське господарство, у низов'ях розвинене лісівництво. Міських поселень на річці немає, але існує багато сіл та селищ, в тому числі три районних центри: Омутінське у верхів'ях, Аромашево у середній течії і однойменне з річкою село Вагай за декілька кілометрів від гирла. Ще одно село Вагай знаходиться в Омутінскому районі біля витоку. Також на річці розташовані села Шабаново, Усть-Ламенка, Чорне та інші.

Транссибірська магістраль на відрізку між станціями Вагай (2283 км) і Голишманово (2350 км) проходить приблизно паралельно верхній течії Вагаю, який в цьому місці тече у східному напрямку, по його правому берегу. Федеральна автодорога Р402 Тюмень — Омськ перетинає Вагай в безпосередній близькості від витоку і прямує удовж Вагаю по його лівому берегу до Усть-Ламенки, де знову перетинає річку.

Історія

В місці злиття Вагаю з Іртишем у серпні 1585 року загинув козацький отаман Єрмак, завойовник Сибірського ханства.

Див. також

• Найдовші річки Росії

Джерела

• Вагай (річка в Тюменській області) // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
• R-ArcticNET [Архівовано 16 вересня 2006 у Wayback Machine.], дані виміряння стоку: Нововиграшна [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Чорне [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

Ліві притоки Іртиша
→ → Ішим →	→ Вагай →	→ Тобол → →