Відкрити головне меню

В'язове (Конотопський район)

село на Конотопщині

В'язове́ — село в Україні, Сумській області, Конотопському районі.

село В'язове
Покровська церква. 1759-78 рр.
Покровська церква. 1759-78 рр.
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Конотопський район
Рада/громада В'язівська сільська рада
Код КОАТУУ 5922081501
Облікова картка В'язове 
Основні дані
Населення 988
Поштовий індекс 41650
Телефонний код +380 5447
Географічні дані
Географічні координати 51°12′41″ пн. ш. 33°22′48″ сх. д. / 51.21139° пн. ш. 33.38000° сх. д. / 51.21139; 33.38000Координати: 51°12′41″ пн. ш. 33°22′48″ сх. д. / 51.21139° пн. ш. 33.38000° сх. д. / 51.21139; 33.38000
Середня висота
над рівнем моря
144 м
Водойми р. Єзуч
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Дубов'язівка
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 41650, Сумська обл., Конотопський р-н, с. В'язове, вул. Клубна, тел. 59-4-85
Сільський голова Сіренко Людмила Григорівна
Карта
В'язове. Карта розташування: Україна
В'язове
В'язове
В'язове. Карта розташування: Сумська область
В'язове
В'язове
В'язове. Карта розташування: Конотопський район
В'язове
В'язове

Центр В'язівської сільської ради, до складу якої входять також села Жигайлівка (Джигаївка), Совинка, Червоний Яр.

Зміст

ГеографіяРедагувати

Село В'язове знаходиться на лівому березі річки Єзуч, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Дубинка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Жигайлівка, на протилежному березі — села Совинка і Червоний Яр. Село розташоване за 15 км від райцентру. По селу протікає пересихаючий струмок з загатами. Уздовж річки проведено кілька іригаційних каналів. Поруч проходять автомобільна дорога Т 1910 і залізниця, станції Дубов'язівка ​​та В'язове.

НазваРедагувати

Існує кілька легенд походження його назви. Одна з них говорить про те, що в ті далекі часи, коли почали «заново» заселяти наш край, перші жителі прийшли із заходу та півночі України. Місцевість була рівнинна та порізана балками і ярами, але дуже мало було дерев. І вирішили вони посадити тут дерева, які вже знали (дуб, липу, сосну), і одне невідоме дерево, що подарували їм чумаки, коли проїжджали валками по об'їзній дорозі.

Минав час, багато саджанців не прижилося, тільки деревце, подароване чумаками, добре прижилося. Навкруг дерева проростали паростки, і люди відразу ж їх розсаджували. Пройшов час, і село стало потопати в зелені. Проїздили якось знову чумаки через це село, і люди запитали в них: як же зветься те дерево, що прижилося в них? Один із старих чумаків пригадав, що дерево зветься в'яз. І на честь цього дерева, що дало людям тепло взимку і тінь у спеку, назвали вони своє село В'язове. Друга стверджує, що розташоване воно на березі річки, де було в'язке, топке болото.

За третьою легендою назва села пішла від прізвища місцевого пана В'язовченка. Ще одна версія пов'язана з тим, що в XVII столітті з Конотопа сюди вивозили в'язнів і поселяли у цьому краї.

Історичні відомостіРедагувати

У другій половині XVII століття на березі річки Єзуч виникло поселення. З півночі місцевість захищала річка Єзуч, з півдня, заходу і сходу — глибокі яри (у наш час ці яри пересипані дамбами і створені штучні ставки).

Перша школа в селі В'язовому була відкрита в 1897 році

За даними на 1862 рік у власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 1977 осіб (984 чоловіки та 993 жінки), налічувалось 220 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі, центрі Бочечанської волості, мешкало 2048 осіб, налічувалось 307 дворових господарств, існувала православна церква та цегельний завод[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 — померло не менше 14 людей — та 1946–1947 роках[3].

СьогоденняРедагувати

На території сільради здійснюють діяльність: В'язівська сільська рада, сільськогосподарські підприємства «ЗАТ Міжрайонагропостач», ТОВ «Червоний яр», ТОВ «Колос-К»', релігійна громада УПЦ. МП, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-III ст., сільський Будинок культури та бібліотека, приватні крамниці та поштове відділення.

Пам'яткиРедагувати

У центрі В'язового стоїть старовинний пам'ятник — церква, яку почали будувати 1859 року на місці старої дерев'яної. Щоб міцніша була будівля, у вапно додавали яйця. Храм будувався довго — 16 років. 1878 року церква почала діяти. Храм Покрови Божої Матері збудували у вигляді хреста з куполом і дзвіницею. На жаль, первинний вигляд церкви не зберігся.

ПерсоналіїРедагувати

В селі народилися:

  • Діброва Григорій Володимирович — краєзнавець Сумщини, член Спілки журналістів України, голова Роменської міськрайонної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
  • Стороженко Микола Андрійович — народний художник України, живописець, графік, дійсний член-кореспондент Академії мистецтв України, професор Академії образотворчого мистецтва і архітектури.

У В'язівській школі навчалися:

  • Стороженко Микола Андрійович — заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, професор, академік.
  • Стороженко Василь Андрійович — радник юстиціі в Генеральній прокуратурі України
  • Кучеренко Валерій Васильович — кандидат технічних наук, викладач Харківського політехнічного інституту
  • Скринник Михайло Антонович — кандидат філософських наук,
  • Андрос Євгеній Іванович — кандидат філософських наук, батько письменника та еко-активіста Андроса Олега Євгенійовича,
  • Білецька Ірина Вікторівна — заслужений працівник охорони здоров'я,
  • Тищенко Григорій Дмитрович — фізик, доктор технічних наук,
  • Книш Микола Петрович — директор Ленінградського (нині Санкт — Петербуржського) машинобудівного заводу.[4]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати