Білокриниця (Підгаєцька міська громада)
село в Україні, в Підгаєцькому районі Тернопільської області
Білокрини́ця — село Підгаєцької міської громади, Тернопільського району, Тернопільської області. До 1990 року належало до Бережанського району. Поштове відділення — Новосілківське. Адміністративний центр колишньої Білокриницької сільради.
| село Білокриниця | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Підгаєцька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040370020066852 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1490 |
| Населення | 605 |
| Площа | 18,722 км² |
| Густота населення | 32.31 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48012 |
| Телефонний код | +380 3542 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°16′57″ пн. ш. 25°12′36″ сх. д. / 49.28250° пн. ш. 25.21000° сх. д.Координати: 49°16′57″ пн. ш. 25°12′36″ сх. д. / 49.28250° пн. ш. 25.21000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
390 м |
| Водойми | р. Коропець |
| Відстань до районного центру |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48000, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м Підгайці, вул Шевченка, буд. 39 |
| Карта | |
  Білокриниця | |
 Білокриниця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Населення — 603 особи (2003).
Географія ред.
Розташоване на березі річки Коропець у західній частині району, за 7 км від центру громади - міста Підгайці, і 36 км від найближчої залізничної станції Потутори.
У селі є 12 джерел.
Історія ред.
Згадується 2 січня 1447 року в книгах галицького суду[1]. Відтак є писемна згадка від 1490 року. При селі були хутори Поплави та Мазурський.
За Австро-Угорщини і Польщі функціонувала чотирикласна школа.
- 1787 в селі було 780 жителів, 130 дворів;
- 1900 – 292 двори, 1722 жителі;
- 1910 – 1896 жителів;
- 1921 – 358 дворів, 1906 жителів;
- 1931 – 429 дворів, 2023 жителі;
- 1935 – 1816 жителів: 1296 поляків, 504 українці, 16 євреїв. 1866 р. в селі було збудовано дерев’яну церкву, яка згоріла 1935 р.
- Діяли філії українських товариств “Просвіта” (1906 р.), “Сільський господар”, “Рідна школа” та 6 польських громадських об’єднань.
- До 1939 р. у селі були фільварок (1096 морґів поля; власник – Юліуш Роттенберґ), ґуральня, три млини, дві молочарні (польська й українська), ощадно-позичкова каса, каса Стефчика, реміза (пожежна служба), 9 крамниць, 9 кузень, 13 ткачів, 3 олійниці, громадська толока (40 морґів поля).
- Від 5 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. – під німець-кою окупацією; нацисти вивезли на примусові роботи до Німеччини 106 осіб. У роки німецької окупації в селі діяла польська підпільна організація Армії Крайової (керівник – Франко Красновський). На фронтах німецько-радянської світової війни:
- загинули — Казимир Гайдук (1908 р. н.), Іван Гбур (1923 р. н.), Онуфрій Медюх (1908 р. н.), Іван Полиняк (1903 р. н.), Василь Сорока (1907 р. н.);
- пропали безвісти – Панько Прачук (1910 р. н.), Іван Ружницький (1904 р. н.), Михайло Сигільницький (1918 р. н.), Микита Стояк (1906 р. н.), Михайло Стульківський (1919 р. н.), Петро Фофуліт (1910 р. н.), Микола Хмурич (1904 р. н.). До ОУН та УПА належали Степан Гривняк (1919 р. н.), Іван Сорока (р. н. невід.), Михайло Сорока (1925 р. н.), Дмитро Штогрин (1924 р. н.) й ін.
- За участь в ОУН і УПА жителів хутора Поплави вивезли у Сибір, а житлові будинки знищили.
- На хуторі Мазурському проживало польське населення, яке також депортували в Сибір.
- 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підгаєцької міської громади.[2]
- 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підгаєцького району, село увійшло до складу Тернопільського району.[3]
Населення ред.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 603 особи[4]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[5].
Пам'ятки ред.
Є церква святої Параскеви П'ятниці (1939).
У селі є також пам'ятники та пам'ятки:
Освіта ред.
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.
Економіка ред.
Діють:
- сільсько-господарське ТзОВ «Світанок» і «Білокриницьке»
- фермерське господарство «Висока гора».
Відомі люди ред.
- Теодор П'юрко — письменник і журналіст, греко-католицький крилошанин у Львові.
- Михайло Сорока — український правозахисник, громадсько-політичний діяч, керівник ОУН-Північ, організатор повстань у таборах ГУЛАГ.
- Василь Галаса — український громадсько-політичний діяч, полковник УПА.
- о.Роман Ґаладза — парох парафії УГКЦ Святого пророка Іллі у м. Брамптон, Онтаріо, Канада, батько Лариси Ґаладзи, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні (з 2019).
Примітки ред.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.153, №1729 [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.] (лат.)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література ред.
- І. Буняк, В. Уніят. Білокриниця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.— С. 136.
- Білокриниця [Текст] / У. Коропецька, М. Стульківський, Д. Дембіцький, // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 169—170 : фот.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |