Біловезький повіт
Біловезький повіт — повіт утворений 12 грудня 1920 року під Тимчасовим управлінням прифронтових і етапних територій з частини Пружанського (ґміни: Біловежа, Масієво та Сухопіль) і Берестейського повітів (ґміни: Половці, Верховиці, Дмитровичі та Дворці)[1]. Центром повітової влади було село Біловежа. Міст у повіті не було, а єдиним містечком була Наревка Мала (1205 мешканців у 1921 році)[2].
| Біловезький повіт | |
|---|---|
|
біл. Белавежскі павет | |
|
| |
| Адм. центр | Біловежа |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка
|
| Регіон | Білостоцьке воєводство |
| Підрозділи | 3 ґміни |
| Населення | |
| - повне | 17 879 осіб (1921) |
| - густота | 11,2 ос/км² |
| Площа | |
| - повна | 1602 км² |
| Дата заснування | 12 грудня 1920 |
| Дата ліквідації | 1 серпня 1922 |
| |
19 лютого 1921 року повіт увійшов до складу Білостоцького воєводства ІІ Польської Республіки. Тоді ж до Біловезького повіту повернулися ґміни Дмитровичі, Дворці (ліквідовані 1928 р.[3]), П(о)ловці (ліквідовані 1928[3]) та Верховиці[4]. Розпорядженням Ради Міністрів від 11 липня 1922 р. 1 серпня 1922 р. повіт, що складався лише з трьох сільських ґмін (Біловезької, Масієвої та Сухопіль), було ліквідовано, а ґміни, що входили до нього, увійшли до складу Більського повіту Білостоцького воєводства[5] (згодом — у 1926 р. — ґміна Сухопіль була включена до складу Пружанського повіту Поліського воєводства[6]).
Демографія
ред.Згідно з переписом 1921 року, у повіті мешкало 17879 осіб, у тому числі 8921 (49,9 %) білорусів, 7955 (44,5 %) поляків, 841 (4,7 %) євреїв, 117 (0,7 %) росіян, 36 (0,2 %) русинів, 5 німців, 2 естонців, 1 вірменин та 1 словак[2].
Релігії
ред.Згідно з переписом 1921 р., 14058 (78,6 %) жителів повіту були православними християнами, 2363 (13,2 %) римо-католики, 1349 (7,5 %) юдеї, 106 (0,6 %) протестанти, одна особа була мусульманином, 122 не встановлено[2].
Старости
ред.- Стефан Мазуркевич ( — 1923)[7]
Примітки
ред.- ↑ Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 43
- ↑ а б в Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. 5. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 21 серпня 2012.
- ↑ а б Dz.U. z 1928 r. poz.
- ↑ Dz.U. z 1921 r. poz.
- ↑ Dz.U. z 1922 r. poz.
- ↑ Dz.U. z 1926 r. poz.
- ↑ Ruch służbowy w Ministerstwie Spraw Wewnętrznych od 15 grudnia 1922 do 1 marca 1923 r. Nr 2 z 31 marca 1923: 23. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.