Білевич Йосип Донатович
Йосип Донатович Білевич (нар. 9 жовтня 1866, с. Дмитрово, Полоцький повіт, Білорусь — пом. 16 жовтня 1942, м. Краків, Польща) — військовик Армії УНР.
| Йосип Донатович Білевич | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майор (1917) Генерал-хорунжий | ||||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||||
| Народження | 9 жовтня 1866 с. Дмитрово, Полоцького повіту, Вітебської губернії | |||||||||||
| Смерть | 16 жовтня 1942 (76 років) Краків,  Польща | |||||||||||
| Alma Mater | Перший Московський кадетський корпус | |||||||||||
| Військова служба | ||||||||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} УНР | |||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна | |||||||||||
| Командування | ||||||||||||
| начальник Учбового запасного куреня 3-ї Залізної стрілецької дивізії | ||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||||||||
| ||||||||||||
Біографія
ред.Народився у с. Дмитрово Полоцького повіту Вітебської губернії. Походив з дворян. Білорус за походженням, римо-католик.
На службі РІА
ред.Закінчив 1-й Московський кадетський корпус (1885), 3-тє Олександрівське військове училище (1887), вийшов підпрапорщиком до 3-го Кавказького стрілецького батальйону. З 26 липня 1904 р. був наглядачем польового госпіталю у Харбині. 28 липня 1906 р. повернувся на службу до батальйону Закінчив Офіцерську стрілецьку школу (1908).
З 26 лютого 1909 р. — підполковник з переведенням до 9-го стрілецького полку (Жмеринка), з яким незабаром вирушив на Першу світову війну. З 23 квітня 1915 р. — полковник, командир 45-го піхотного Азовського полку.
З 13 січня 1917 р. — генерал-майор за бойові заслуги. З 6 червня 1917 р. — начальник бригади 12-ї піхотної дивізії. Під час війни був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій 25 травня 1916), Георгіївською зброєю (за бій 26 листопада — 2 грудня 1914), усіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою, Сербською зіркою Кара-Георгієвича IV ступеня.
На службі УНР
ред.З березня 1918 р. — командир бригади 3-ї пішої дивізії Армії УНР (колишньої 12-ї піхотної). З 13 серпня 1918 р. — помічник начальника 3-ї пішої дивізії Армії Української Держави. З січня 1919 р. перебував у резерві старшин Дієвої армії УНР. 3 19 березня 1919 р. — командир 2-ї запасної бригади Дієвої армії УНР (розформована 13 квітня 1919 р.).
З 1 липня 1919 р. — начальник штабу залоги Камянця-Подільського. З 16 листопада 1919 р. перебував у резерві старшин Дієвої армії УНР. З 19 квітня 1920 р. — начальник Учбового запасного куреня 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. З 10 жовтня 1920 р. був приділений до начальника постачання 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.
Помер та похований у Кракові на Раковицькому цвинтарі. Могила збереглася: поле LXXV, ряд 13, поховання 11, 50.077159°, 19.949941° [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.], похований разом з Тетяною Рубою 1913-1963[1].
Джерела
ред.- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Білевич Йосип Донатович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 651. — С. 86; Спр. 653. — С. 89; Оп. 1. — Спр. 68. — С. 7-8; РГВИА. — ф. 409. — Оп. 1. — п/с 4022; Список полковников 1914. — С. 1375.
- ↑ Парнікоза, Іван. Раковицький цвинтар, українські поховання. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.