Відкрити головне меню

Бікалутамід

хімічна сполука
Bicalutamide.svg
Бікалутамід
Систематизована назва за IUPAC
(RS)-N-[4-cyano-3-(trifluoromethyl)phenyl]-3-[(4-fluorophenyl)sulfonyl]-2-hydroxy-2-methylpropanamide
Класифікація
ATC-код L02BB03
PubChem 2375
Хімічна структура
Формула C18H14F4N2O4S 
Мол. маса 430,373 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність НД
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 7 діб
Екскреція Нирки, Жовч
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата БІКАЛУТАМІД,
«Гетеро Лабз Лімітед»,Індія
UA/14356/01/02
30.04.2015-30/04/2020
КАСОДЕКС,
«Корден Фарма ГмбХ»,Німеччина
UA/0185/01/01
02.08.2013-02.08.2018
КАЛУМІД,
ВАТ «Гедеон Ріхтер»,Угорщина
UA/2632/01/02
24.10.2014-24.10.2019
[1]


Бікалутамід (англ. Bicalutamide, лат. Bicalutamidum) — синтетичний лікарський препарат, який відноситься до нестероїдних антагоністів андрогенів[2][3], що застосовується перорально.[4][5][6] Уперше препарат синтезований у США в лабораторії компанії «Schering-Plough» в 1967 році, і початково розглядався як антибактеріальний засіб.[7][8] Пізніше встановлено, що він має антиандрогенні властивості. Новий препарат у подальшому досліджувався британською компанією ICI[9][10], та уперше запатентований у 1982 році.[11] У подальшому, після входження ICI до складу компанії «AstraZeneca», клінічні дослідження та маркетинг нового препарату робила вже ця компанія, яка розпочала випуск бікалутаміду під торговою маркою «Касодекс».[6]

Фармакологічні властивостіРедагувати

Бікалутамід — синтетичний лікарський засіб, який відноситься до нестероїдних антагоністів андрогенів. За хімічним складом є рацемічною сумішшю двох енантіомерів (S-бікалутаміду та R-бікалутаміду).[2][3] Механізм дії препарату полягає у блокуванні андрогенних рецепторів у клітинах-мішенях (простати, гіпоталамусу, гіпофізу і сім'яних міхурців), що призводить до інгібування зв'язування андрогенів з рецепторами, наслідком чого є блокування біологічних ефектів андрогенів, одним із яких є гальмування росту пухлини в передміхуровій залозі, а також попередження розвитку метастазування пухлини.[4][5][6] Бікалутамід не має іншої ендокринної активності, і при його застосуванні не спостерігається пригнічення статевої функції[4][5], розвиток остеопорозу та астенічний синдром.[2] Бікалутамід застосовується для лікування раку простати, у тому числі метастатичного, в поєднанні з хірургічним лікуванням або застосуванням агоністів гонадотропін-рилізинг гормону, а також для лікування хворих, які мають непереносимість до інших видів лікування або несприйнятливість інших видів терапії[4][5][6], причому бікалутамід мав більшу ефективність та меншу кількість побічних ефектів при застосуванні у хворих раком простати, ніж інші нестероїдні антагоністи андрогенів флутамід і нілутамід.[3][2]

ФармакокінетикаРедагувати

Бікалутамід добре всмоктується після перорального застосування, проте біодоступність препарату не досліджена.[12] Максимальна концентрація R-бікалутаміду досягається протягом 31—39 годин після прийому препарату, S-бікалутамід всмоктується значно швидше.[13][14] Бікалутамід добре (на 96—99 %) зв'язується з білками плазми крові. Даних за проникнення препарату через плацентарний бар'єр та в грудне молоко немає. Бікалутамід метаболізується у печінці з утворенням переважно неактивних метаболітів. Виводиться флутамід з організму у однаковій кількості як із сечею, так і з жовчю. Період напіввиведення препарату складає у середньому 7 діб, і цей час може збільшуватися при порушеннях функції печінки або нирок.[4][5][6]

Покази до застосуванняРедагувати

Бікалутамід застосовують для лікування раку простати, у тому числі метастатичного, в поєднанні з хірургічним лікуванням або застосуванням агоністів гонадотропін-рилізинг гормону, а також для лікування хворих, які мають непереносимість до інших видів лікування або несприйнятливість інших видів терапії.[4][5]

Побічна діяРедагувати

При застосуванні бікалутаміду побічні ефекти спостерігаються рідше, ніж при застосуванні флутаміду і нілотаміду[2][3], найчастішими побічними ефектами при застосуванні препарату є[4][5]:

ПротипоказиРедагувати

Бікалутамід протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, для застосування в жінок і дітей. Протипоказане сумісне застосування препарату з терфенадином, астемізолом або цизапридом.[4][5]

Форми випускуРедагувати

Бікалутамід випускається у вигляді таблеток по 0,05 та 0,15 г.[6][15]

ПриміткиРедагувати

  1. Державний реєстр лікарських засобів України
  2. а б в г д Калумид (бикалутамид) в лечении больных местнораспространенным и диссеминированным раком предстательной железы (рос.)
  3. а б в г КЛИНИЧЕСКИЕ ПРЕИМУЩЕСТВА ПРИМЕНЕНИЯ БИКАЛУТАМИДА В ПРОТИВОВЕС ФЛУТАМИДУ ДЛЯ КОМБИНИРОВАННОЙ АНДРОГЕННОЙ БЛОКАДЫ У ПАЦИЕНТОВ С РАСПРОСТРАНЕННЫМ РАКОМ ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ: ИТОГОВЫЙ ОТЧЕТ ДВОЙНОГО СЛЕПОГО РАНДОМИЗИРОВАННОГО КООПЕРИРОВАННОГО ИССЛЕДОВАНИЯ (рос.)
  4. а б в г д е ж и https://compendium.com.ua/info/168953/kalumid/ (рос.)
  5. а б в г д е ж и https://www.vidal.ru/drugs/molecule/121 (рос.)
  6. а б в г д е Bicalutamide (англ.)
  7. Diamanti-Kandarakis E (Вересень 1999). Current aspects of antiandrogen therapy in women. Current Pharmaceutical Design 5 (9): 707–23. PMID 10495361. «Several trials demonstrated complete clearing of acne with flutamide.»  (англ.)
  8. Denis, Louis J; Griffiths, Keith; Kaisary, Amir V; Murphy, Gerald P (1 березня 1999). Textbook of Prostate Cancer: Pathology, Diagnosis and Treatment: Pathology, Diagnosis and Treatment. CRC Press. с. 55,279–280. ISBN 978-1-85317-422-3. Архів оригіналу за 3 червня 2016.  (англ.)
  9. Cadilla R, Turnbull P (2006). Selective androgen receptor modulators in drug discovery: medicinal chemistry and therapeutic potential. Curr Top Med Chem 6 (3): 245–70. PMID 16515480. doi:10.2174/156802606776173456.  (англ.)
  10. McPherson, Edwin M. (22 жовтня 2013). Pharmaceutical Manufacturing Encyclopedia (вид. 3rd). William Andrew Publishing. с. 627, 1695. ISBN 978-0-8155-1856-3. Архів оригіналу за 9 червня 2016.  (англ.)
  11. Engel, Jürgen; Kleemann, Axel; Kutscher, Bernhard; Reichert, Dietmar (2009). Pharmaceutical Substances: Syntheses, Patents and Applications of the most relevant APIs (вид. 5th). Thieme. с. 153–154. ISBN 978-3-13-179275-4.  (англ.)
  12. Dart, Richard C. (2004). Medical Toxicology. Lippincott Williams & Wilkins. с. 497, 521. ISBN 978-0-7817-2845-4. Архів оригіналу за 11 травня 2016.  (англ.)
  13. Casodex® (bicalutamide) Tablets. FDA. Архів оригіналу за 27 лютого 2017.  (англ.)
  14. Wellington K, Keam SJ (2006). Bicalutamide 150mg: a review of its use in the treatment of locally advanced prostate cancer. Drugs 66 (6): 837–50. PMID 16706554. doi:10.2165/00003495-200666060-00007. Архів оригіналу за 28 серпня 2016.  (англ.)
  15. https://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/121 (рос.)

ПосиланняРедагувати