Відкрити головне меню

Бій за Дебальцеве — військове зіткнення між загоном Миколи Коняєва та донськими козаками в ніч з 26 на 27 грудня 1917 року.

Бій за Дебальцеве
Компанія Каледіна в Донбасі
Crop 135792221 O3MMG6.jpg
Похорон дружківських робочих загиблих в бою в Дебальцевому в грудні 1917[джерело?]
Дата: 26 грудня — 27 грудня 1917
Місце: Дебальцеве
Результат: Захоплення станції козаками
Сторони
Red flag.svg Центральний ревком Донбасу Flag of Don Cossacks.svg Область Війська Донського
Командувачі
М. М. Каняев осавул Чернецов
Військові сили
Повстанський загін Дружківки і Дебальцевого Загін Чернецова
Втрати
11 осіб вбито 20 осіб поранено невідомо

Однією із найбільших проблем для більшовиків відразу ж після їх приходу до влади в Росії була концентрація антибільшовицьких сил на Дону. Велика кількість донських козаків рухалась з фронту на Дон, пересуваючись залізницями через територію проголошеної 7 (20) листопада 1917 р. Української Народної Республіки. Основний трафік рухався через станцію Дебальцеве.

Більшовики вирішили встановити свій контроль над залізницею, що вела з України на Дон. 22 грудня 1917 р. станцію захопив червоногвардійський загін анархіста-синдикаліста Миколи Ко(а)няєва (до цього він очолював Криндачівську раду робітничих депутатів та дебальцевський осередок організації «Індустріальні робітники світу»/Воббліс). Це спричинило нагромадження ешелонів з демобілізованими донськими козаками перед станцією Дебальцеве, які не могли проїхати далі на Дон, адже більшовики погрожували роззброєнням та розстрілами.

Користуючись дружніми стосунками із Урядом УНР, Військовий уряд Області Війська Донського спрямовує у Дебальцеве свої збройні сили. 26 (за іншими даними — 31) грудня донські козаки прибули на станцію Дебальцеве ешелоном зі станції Звєрево. Після короткого бою більшовики-червоногвардійці розбіглися. Шлях донським козакам додому був відкритий.

За одними даними під час бою загинуло 11 заколотників. За іншими вони були узяті у полон та розстріляні. Серед загиблих більшовиків — їх командир М. М. Коняєв. Щоправда також існує версія, що Коняєва узяли у полон та 10 січня 1918 р. за рішенням військово-польового суду повісили у Новочеркаську. Семеро більшовиків було поховано у братській могилі в Дебальцевому, чотирьох інших поховали у Костянтинівці. «Історія міст і сіл УРСР» називає імена девятьох загиблих заколотників: П. Бербенець, М. Смичков, П. Озерний, О. Маслов, Фадеев, Ашуков, Горяїнов, І. Меренков, І. Шашков[1].

На честь Миколи Коняєва радянською владою у 1969 р. було встановлено памʼятний знак. Також у складі Дебальцевого існувало селище імені Коняєва. У м. Красний Луч була вулиця Коняєвська.

ВтратиРедагувати

У Дебальцевому 28 грудня 1917 загинув перший доброволець загону Чернецова, Полковников В. вихованець 7-го класу Донського військового училища.[2]

ПриміткиРедагувати

  1. http://ukrssr.com.ua/donetska/druzhkivka-donetska-oblast
  2. Донская волна. 1918, № 11. Ростов-на-Дону, 1918-1919 Стр 12

ДжерелаРедагувати

  • Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей / Под ред. Острогорского М. — Б.м.: Издательство «Пролетарий», 1929. — С. 197—350.
  • http://schtal.livejournal.com/13667.html
  • Октябрь в Донбассе // Каторга и ссылка. 1932. № 11/12. С. 189—191
  • http://mistervik.livejournal.com/55929.html