Біа́с (гінді ब्यास; пенджаб. ਬਿਆਸ; урду بیاس‎; санскр. विपाशा) — друга за важливістю річка у Пенджабі, притока Сатледжа; одна з п'яти річок, від яких Пенджаб («П'ятиріччя») отримав свою назву. Разом з іншими шістьома річками (Сарасваті, Сіндху, Шатадру, Вітаста, Парушні, Асікні) складає ведійське Семиріччя. Річка витікає з Гімалаїв у центральному Хімачал-Прадеш, протікає 470 км до Сатледжа та зливається з ним в індійському Пенджабі.

Біас
Beas (rivière).png
32°21′12″ пн. ш. 77°05′27″ сх. д. / 32.35344600002777327° пн. ш. 77.09088100002777821° сх. д. / 32.35344600002777327; 77.09088100002777821
Витік Хребет Беас-Кунде-Рі-Дхар
• координати 32.353446°00′00″ пн. ш. 77.090881°00′00″ сх. д. / 32.35345° пн. ш. 77.09088° сх. д. / 32.35345; 77.09088
Гирло Сатледж
• координати 31.15022°00′00″ пн. ш. 74.952053°00′00″ сх. д. / 31.15022° пн. ш. 74.95205° сх. д. / 31.15022; 74.95205
Басейн Сатледж/Інд/Аравійське море
Країни: Індія
Регіон Хімачал-Прадеш/Пенджаб
Довжина 470
Площа басейну: 20 303 км²
Притоки: Ухл
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 1276635
CMNS: Біас у Вікісховищі

НазваРедагувати

Річку також називають Арджікуджа — у Ведах чи Віпаша у давньоіндійських текстах і Гіфасис у стародавніх греків[1].

Сучасна назва Біас, вірогідно, походить від зміненої санскритської назви Віпаш. Річка отримала назву Ві-паша, що означає буквально та, що звільнила зв'язаного, тобто, легенда пов'язує річку з Васіштою. Останній, сумуючи через смерть 100 синів, зв'язав себе й пірнув у воду. Утім, лишень він упав до річки, всі вузли самі розв'язались, і він не помер.

Іноді річку помилково називали на пам'ять про ведійського В'ясу, кого називають покровителем річки і кажуть, що він створив її з озера В'яс Кунд[2].

ГеографіяРедагувати

 
Річка і гори. Вид з Ван Віхар, Маналі

Річка бере початок біля Рохтанг Ла у штаті Хімачал-Прадеш та зливається з Сатледжем біля Харіке Патан на південь від Амрітсара у Пенджабі. Сатледж тече пакистанським Пенджабом та впадає в Інд біля Мітханкота.

ІсторіяРедагувати

Річка, відома грекам як Гіфасис (грец. Ὑφάσιος)[3], позначає східну межу завоювань Александра 326 до н. е.

Відповідно до Кав'я-міманса[4] Раджашекхари, землі царства Гуджара-Пратіхари за правління Магіпали I розширились до верхнього повороту річки на північному заході[5].

Каскад ГЕСРедагувати

На річці розташовано ГЕС Ларджі, ГЕС Понг, ГЕС Мукеріан I, ГЕС Мукеріан II, ГЕС Мукеріан III, ГЕС Мукеріан IV, ГЕС Мукеріан Stage II.

ПриміткиРедагувати

  1. Beas The Imperial Gazetteer of India, v. 7, стор. 138
  2. Wasini Pandey, Bindhy. Geoenvironmental hazards in Himalaya. Pg.58 (Google Books). Процитовано 2009-05-29. 
  3. Індіка (Арріан), л.4
  4. Kavyamimansa of Rajasekhara, ch. XVII, стор. 94
  5. Rama Shankar Tripathi (1989). History of Kanauj: To the Moslem Conquest. Motilal Banarsidass Publ. с. 262–264. ISBN 81-208-0404-X, ISBN 978-81-208-0404-3. 

ПосиланняРедагувати