Аравійське море

регіон північної частини Індійського океану, поблизу Індії, Пакистану, Ірану, Оману та Ємену

Аравійське море (англ. Arabian Sea) — напівзамкнене окраїнне море Індійського океану, між півостровами Сомалі, Аравійським та Індостан[1]. Омиває береги Ємену, Оману, ОАЕ, Ірану, Пакистану, Індії, Джибуті, Сомалі. Площа 3683 тис. км²[1]. Середня глибина 2734 м, найбільша — 5203 м[2][3]. Об'єм води 10 070 тис. км³. Солоність морської води досить висока — 35,8-36,5 ‰[1][3].

Аравійське море
16° пн. ш. 64° сх. д. / 16° пн. ш. 64° сх. д. / 16; 64
Розташування Індійський океан
Прибережні країни Індія, Іран, Мальдіви, Оман, Пакистан, Сомалі і НДРЄ
Довжина 2400 км
Ширина 2400 км
Найбільша глибина 5800 м
Середня глибина 2734 м
Площа 3 862 000 км²
Впадаючі річки Інд, Дашт
Впадаюча річка Bhadar Riverd, Bharathappuzhad, Hingol Riverd, Інд, Kali Riverd, Mahi Riverd, Нармада, Sabarmatid, Chaliyard, Daman Ganga Riverd, Kadalundi Riverd, Karamana Riverd, Lyari Riverd, Mahé Riverd, Mandovi Riverd, Mindhola Riverd, Netravati Riverd, Sharavathid, Ulhas Riverd, Valapattanam Riverd, Chakra Riverd, Chapora Riverd, Дашт, Габd, Korapuzhad, Malan Riverd, Mithi Riverd, Oshiwara Riverd, Ozat Riverd, Raval Riverd, Сарасваті, Souparnika Riverd, Varahi Riverd і Zuari Riverd
Мапа
CS: Аравійське море у Вікісховищі

Назва

ред.

Аравійське море у різні часи було відоме європейським та азійським мореплавцям під різними назвами: Еритрейське[4], Сіндху Сагар (море Сіндху)[5], Зелене, Оманське, Перське та Індо-Арабське море[6].

Фізико-географічне положення

ред.
 
Аравійське море

Межі й протоки

ред.

Острови

ред.

Островів мало, усі вони розташовані поблизу берегів. Найбільші групи островів: Сокотра, Лаккадівські[1].

Береги

ред.

Береги високі, скелясті, місцями низовинні дельтові, місцями зручні бухти й затоки[2]. Найбільші затоки[2]:

Річковий стік

ред.

Найбільшою річкою басейну Аравійського моря є Інд, що впадає на північному сході[3].

Геологія і рельєф дна

ред.

Тектоніка

ред.

Характер залягання гірських порід земної кори в Аравійському морі, закономірність поєднань та взаємодії її структурних елементів різного порядку, від дрібних складок та розривів — до розломів, викликають досить сильні землетруси. Так, 01 березня 2024 року, о 19:29:45 (за київським часом), Головним центром спеціального контролю ДКАУ зареєстровано дуже сильний землетрус магнітудою 5,9 балів (за шкалою Ріхтера) з району розлому Оуена, Аравійське море, гіпоцентр якого залягав на глибині 10 км[7].

Рельєф дна

ред.

Донні відклади

ред.

Корисні копалини

ред.

Клімат

ред.

Східна і південна акваторія моря лежать в субекваторіальному, а північна і західна — в тропічному кліматичному поясі[8]. Умовна межа проходить по лінії від Африканського рогу до дельти Інду[9]. У східній частині влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. У літньо-осінній період часто формуються тропічні циклони[9]. Західна частина моря знаходиться під впливом тропічних повітряних мас. Це жарка посушлива зона з великими добовими амплітудами температури повітря. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони[9]. Атмосферні опади: на заході в умовах тропічного клімату 25-125 мм на рік; на сході — до 3000 мм[3].

Зима

ред.

Зима — ясна, суха.

Літо

ред.

Літо — хмарне, дощове, з штормовими вітрами і тропічними циклонами (квітень — листопад).

Гідрологія

ред.

Температура води

ред.

Температура води від +22 +29 °C.

Водні маси

ред.

Під впливом глибинних вод Червоного моря і Перської затоки в Аравійському морі на глибинах до 1500 м температура морської води перевищує +5 °C, солоність — більша за 35,0 ‰[3].

Конвекція

ред.

Морські течії

ред.

Течії в поверхневому шарі спрямовані взимку на південний захід, в північній частині моря утворюється антициклональний колообіг; влітку — на північний схід, в північній частині моря — циклональний колообіг[1][3].

Припливи й хвилювання

ред.

Припливи — неправильні, подобові (до 5,1 м).

Льодовий режим

ред.

Гідрохімія

ред.

Солоність

ред.

Солоність — 35,8—36,5 ‰.

Біологія

ред.

В акваторії моря виділяють наступні екорегіони в індо-західнотихоокеанській морській зоогеографічній провінції: Аденської, Перської і Оманської заток, східноаравійське і західноіндійське узбережжя, район Мальдівських островів[10].

З зоогеографічного погляду донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до індо-західнопацифічної області тропічної зони[11].

Водяться дюгонь, летючі риби, тунець, меч-риба, оселедці, вітрильники[1].

Історія

ред.

Господарське використання

ред.

Судноплавство

ред.

Порти

ред.

Порти: Мумбаї (Бомбей), Карачі, Абадан, Аден[1][2].

Рибальство

ред.

Розвинуте рибальство (тунець, меч-риба та інша).

Енергетика

ред.

Нафтовидобувна промисловість

ред.

Рекреація і туризм

ред.

Геополітична складова

ред.

Дослідження

ред.

Стихійні лиха

ред.

Екологія і охорона природи

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г д е ж Аравійське море // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. а б в г Аравийское море // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
  3. а б в г д е (рос.) Аравийское море // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — 563 с.
  4. The Periplus of the Erythraean Sea:Travel and Trade in the Indian Ocean by a Merchant of the First Century. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 25 червня 2014.
  5. Geographica Indica — The Arabian Sea. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 11 березня 2021.
  6. Аравийское море // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  7. 01 березня 2024 року зареєстровано землетрус з району розлому Оуена, Аравійське море. 01.03.2024
  8. Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  9. а б в (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  10. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  11. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Література

ред.
  • (рос.) Богданов Д. В. Океаны и моря накануне XXI века (Человек и окружающая среда). — М. : Наука, 1991. — 128 с. ISBN 5-02-002065-6.
  • (рос.) Суховей В. Ф. Моря мирового океана. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980. — 288 с.
  • (рос.) Муромцев А. М. Основные черты гидрологии Индийского океана. — Л., 1959.
  • (англ.) Wooster W. S., Schaefer М. В., Robinson М. К., Atlas of the Arabian sea for Fishery Oceanography, La Jolla, 1967.

Посилання

ред.