Бєляєв Петро Петрович

Бєляєв Петро Петрович (18051864) — декабрист, мічман Гвардійського екіпажу. Учасник повстання на Сенатській площі в 1825 році. Брат Бєляєва Олександра Петровича.

Бєляєв Петро Петрович
86 portraits of Decembrists 127.jpg
Народився 1805
Помер 1864
Саратов, Російська імперія
Поховання Воскресенське кладовище Саратоваd
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність декабристи, військовослужбовець
Alma mater Морський кадетський корпус
Брати, сестри  • Бєляєв Олександр Петрович
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня
Бєляєв Олександр Петрович. Грудень 1832 — січень 1833 р. Акварель Бестужева М. О. Автограф Бєляєва Петра.

БіографіяРедагувати

Народився в с. Єршово Чембарского повіту Пензенської губернії. Батько — Петро Гаврилович Бєляєв, відставний колезький радник, мати — Шарлотта Вереніус, шведка, Пензенська поміщиця. Виховувався в Морському кадетському корпусі (1819 - 1822). Після закінчення корпусу призначений мічманом в Гвардійський екіпаж (1822-1825).

Член Товариства офіцерів Гвардійського екіпажу (з 1824 року). У 1825 році був прийнятий Завалішиним в Орден відновлення. Членом Північного товариства не був. Учасник збройного виступу на Сенатській площі.

Засуджений за IV розряду до 12 років каторги, яку відбував у Читинському острозі і в Петровському заводі. У 1832 році переведений на поселення в Ілгінскій завод Іркутського округу, в 1833 році - в Мінусинськ. Отримав в 1839 році дозвіл вступити рядовим в Кавказький корпус. Звільнено від служби підпоручиком в 1846 році. Жив під наглядом у Саратові. У 1849 році збудував і керував приватним буксирним параплавом «Самара», здійснював рейси від Рибінська до Астрахані[1], пізніше був керуючим конторою пароплавного товариства «Кавказ і Меркурій» в Саратові. За амністією 1856 року звільнений від нагляду.

Помер у Саратові, похований на Воскресенському кладовищі.[2]

ПриміткиРедагувати

  1. Дворянские революционеры и разночинцы-демократы. Декабристы-Астраханцы. Н.Г.Чернышевский.[недоступне посилання з травня 2019]
  2. Воскресенское кладбище. Архів оригіналу за 18 березень 2012. Процитовано 2 травень 2011. 

ДжерелаРедагувати

  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с.19 (рос.)
  • Зильберштейн И. С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988