Булаї

село в Погребищенському районі Вінницької області України

Булаї́ — село в Україні, в Погребищенському районі Вінницької області. Населення становить 364 осіб.

село Булаї
Bulhaje.jpg
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Погребищенський
Рада/громада Надроссянська сільська рада
Код КОАТУУ 0523487202
Основні дані
Населення 364
Площа 0,298 км²
Густота населення 1221,48 осіб/км²
Поштовий індекс 22245
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°24′46″ пн. ш. 29°06′44″ сх. д. / 49.41278° пн. ш. 29.11222° сх. д. / 49.41278; 29.11222Координати: 49°24′46″ пн. ш. 29°06′44″ сх. д. / 49.41278° пн. ш. 29.11222° сх. д. / 49.41278; 29.11222
Середня висота
над рівнем моря
278 м
Водойми р. Рось
Місцева влада
Адреса ради 22245, с. Чапаєвка, вул. Спортивна, 42; тел. 2-77-48
Карта
Булаї. Карта розташування: Україна
Булаї
Булаї
Булаї. Карта розташування: Вінницька область
Булаї
Булаї

CMNS: Булаї у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Поселення належало шляхетській родині Збаразьких[джерело?].

З 1664 — Костянтину Вишневецькому, пізніше Потоцьким, Собанським.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Спичинецької волості Бердичівського повіту Київської губернії мешкало 653 особи, налічувалось 116 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок і винокурний завод[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 946 осіб (464 чоловічої статі та 482 — жіночої), з яких 932 — православної віри[2].

Октавія Здзіховська почала будувати тут палац за проєктом Владислава Домбровського. Палац добудували 1908 року.

1917 року палац повністю знищили.

Під час Другої світової війни село було окуповано фашистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село зайняте 1 січня 1944 року.[3]

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 364 осіб,[4] із них 100 % зазначили рідною мову українську.[5]

Населення Булаїв в різні роки
Рік 1897[2] 1989[6] 2001[4]
Кількість осіб 932 466 364

ПерсоналіїРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. а б рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-79)
  3. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К. : Наукова думка, 1965. — С. 47.
  4. а б Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2019. 
  5. 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  6. Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2018.