Стовпець-Букачі
Стовпець-Букачі (також — Букачі, Букачі-Стовпець, рос. дореф. Букачи, Стовпецъ, пол. Bukacze) — колишня колонія (слобода) у Потіївській волості Радомисльського повіту Київської губернії та Потіївській сільській раді Потіївського району Малинської, Коростенської і Волинської округ.
| колонія Стовпець-Букачі | |
|---|---|
| Країна | Українська РСР |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Радомисльський повіт Потіївський район |
| Громада | Потіївська волость Потіївська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 79 (1900) |
| Зняте з обліку | до 1 жовтня 1941 року |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°36′24″ пн. ш. 28°58′52″ сх. д.H G O |
| Водойми | р. Кошарня |
| Найближча залізнична станція | Житомир |
| Карта | |
_location_map.svg)  Стовпець-Букачі | |
 Стовпець-Букачі | |
| Мапа | |
| |
Населення ред.
Наприкінці 19 століття кількість населення становила 62 особи, з них 30 чоловіків та 32 жінки, дворів — 7[1], або 12 дворів та 79 мешканців[2].
Історія ред.
У середині 19 століття — південна частина села Потіївка Потіївської волості Радомисльського повіту Київської губернії[3].
Наприкінці 19 століття — власницьке сільце Потіївської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, де розміщувалася також найближча поштово-телеграфна станція — 23 версти, до найближчої залізничної станції Житомир — 50 верст, до найближчої поштової (земської) станції в Облітках — 6 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво. У поселенні числилося 22 десятини землі, яка належала місцевій селянській спілці. Застосовували трипільну сівозміну[1].
За Географічним словником Польського Королівства — слобода Потіївської волості Радомисльського повіту; лежала за 22 версти від Радомисля, над річкою Кошарня. Становила південну частину Потіївки, належала до православної парафії у Потіївці[2].
У 1923 році увійшла до складу новоствореної Потіївської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Потіївського району Малинської округи.
Знята з обліку населених пунктів до 1 жовтня 1941 року[4].
Примітки ред.
- ↑ а б Список населенных мест Киевской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська дореф.) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: типографія Іванової, 1900. с. 1205. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ а б Bukacze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 270. (пол.)
- ↑ Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Україніка (російська дореф.) . Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 118. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ Упоряд. Р.Ю. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 215, 461. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 9 серпня 2023.