Бугорков Степан Степанович
Степан Степанович Бугорко́в (нар. 27 грудня 1920, Кременки — пом. 17 листопада 1991, Луганськ) — російськомовний український радянський письменник і поет; член Спілки письменників України з 1953 року. Батько художника Сергія Бугоркова.
| Бугорков Степан Степанович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
27 листопада 1920 Кременки, Q4161213?, Ардатовський повіт[d], Нижньогородська губернія, Російська СФРР | |||
| Помер |
17 листопада 1991[1] (70 років) Луганськ, Українська Радянська Соціалістична Республіка | |||
| Поховання | Гостра могила | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Діяльність | письменник, поет | |||
| Сфера роботи | белетристика[1] і поезія[1] | |||
| Alma mater | Карагандинський педагогічний інститутd (1950) | |||
| Заклад | Луганская правда | |||
| Мова творів | російська | |||
| Членство | Спілка радянських письменників України | |||
| Партія | ВКП(б) | |||
| Діти | Бугорков Сергій Степанович | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
  | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 27 грудня 1920 року в селі Кременках (нині Дивеєвський район Нижньогородської області, Росія) в селянській сім'ї[2]. Закінчив Саратовське військово-медичне училище.
Призваний до Червоній армії 7 жовтня 1940 року[3]. Брав участь у німецько-радянській війні. Починав війну старшиною-санінструктором 227-го полку військ НКВС, 1943 року перевівся до редакції газети 52-ї дивізії НКВС. 14 лютого 1943 року, у складі своєї дивізії, брав участь у відвоюванні Ворошиловграду (нині Луганськ). Член ВКП(б) з 1944 року. Демобілізувався у званні капітана.
Після закінчення війни оселився у Ворошилограді[4]. 1950 року заочно закінчив Карагандинський учительський інститут. З 1948 року завідував відділом культури обласної газети «Ворошиловградская правда», довкола якої зібрав літераторів міста й очолював літературне об'єднання до створення у 1965 році Луганської обласної організації Спілки письменників України. Помер у Луганську 17 листопада 1991 року. Похоаваний у Луганську на цвинтарі «Гостра могила» поруч із Владиславом Титовим[4].
Твори ред.
- поетичні книги
- «На переднем крае» (1949);
- «Мои друзья» (1952);
- «Горячие сердца» (1958);
- «Встреча с юностью» (1962);
- «Голубые расстояния» (1970);
- «Весенние ливни» (1973);
- «В борьбе за народное дело» (1977);
- «Холодная мята» (1980);
- збірки оповідань
- «Девушка у колодца» (1964);
- «Лесная девушка» (1968);
- «Солдатки» (1979; 1984);
- «Жаркое лето» (1989).
Відзнаки ред.
- Луганська обласна премія імені «Молодої гвардії» (1962);
- Грамота Президії Верховної Ради УРСР[2];
- Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[3];
Примітки ред.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б Бугорков Степан Степанович / Луганская республиканская универсальная научная библиотека имени Максима Горького. (рос.)
- ↑ а б Бугорков Степан Степанович / Память народа.(рос.)
- ↑ а б Бугорков Степан Степанович — луганский поэт и прозаик / Республиканский центр детско-юношеского туризма и краєведения [Архівовано 2022-09-24 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- В. М. Грачова. Бугорков Степан Степанович // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 240. — 536 с. — ISBN 5-88500-003-4.
- Г. С. Довнар. Бугорков Степан Степанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.