Відкрити головне меню

Брусни́ця — село в Україні, в Чернівецькій області, Кіцманському районі. Адміністративний центр - Брусницька сільська рада[1], якій підпорядковані села Діброва, Зеленів, Кальнівці, Остра, Чортория. Населення — 2088 мешканців.

село Брусниця
Пам’ятка садово-паркового мистецтва «Парк Брусницький»
Пам’ятка садово-паркового мистецтва «Парк Брусницький»
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район/міськрада Кіцманський район
Рада/громада Брусницька сільська рада
Код КОАТУУ 7322581501
Основні дані
Населення 2088
Поштовий індекс 59350
Телефонний код +380 3736
Географічні дані
Географічні координати 48°20′58″ пн. ш. 25°35′51″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
232 м
Водойми річка Брусниця
Місцева влада
Адреса ради 59350 Чернівецька обл., Кіцманський р-н, с. Брусниця, вул. Буковинська, 30 , тел. 5-43-21
Карта
Брусниця. Карта розташування: Україна
Брусниця
Брусниця
Брусниця. Карта розташування: Чернівецька область
Брусниця
Брусниця
Брусниця. Карта розташування: Кіцманський район
Брусниця
Брусниця

Брусниця у Вікісховищі?

Зміст

ГеографіяРедагувати

Відстань до обласного центру 39 км. Брусниця розміщена біля річки Брусниці, поруч з дорогою Чернівці — Вашківці і місцевою залізницею Чернівці — Вижниця.

Вулиці:

Миколайчука, Смерекова, Головна, Буковинська, Брусницька, Шевченка, Дружби, Кобилянської, Захарюка, Михайлюка, І.Франка, 28Червня, Перемоги, Космонавтів, Б.Хмельниськово, Буковинського віча, Брусницька, Зелена, Молодіжна, Дружби, Смерекова, Церковна.

Провулки : Федьковича, Захарюка, 28 Червня, Довбуша, Миколайчука, Нагірний, І.Франка.

Природні ресурсиРедагувати

На території села розташовані родовища глини (кар'єр для цегляного та кахельного заводу) та мінеральних вод.

Брусницьке родовище мінеральних водРедагувати

Брусницьке родовище мінеральних вод представлене сірководневими водами типу “Мацеста” з загальною концентрацією сірководню від 50 до 300 мг/л та лікувально-питною содовою водою типу “Єсентуки-4” з мінералізацією в межах 2,4-6,6 мг/л[2]. Запаси цілющих вод родовища великі: 195 м. на 1 добу.

На базі родовища виробляється мінерально-столова вода "Брусницька".

ІсторіяРедагувати

Заснування села. Походження назвиРедагувати

Назва Брусниця (Барбівці) — від латинського слова barbus — вусата риба. Місцеве населення, в супереч цьому, розповідає, що назва утворилася від прізвища Барбір. Перша письмова згадка як про село Барбівці відноситься до 1558 року.

ЕкономікаРедагувати

В селі функціонують селянські фермерські господарства по вирощуванні зернових культур.

Підприємства:

ТОВ "Дружба", ТОВ "Брусницьке" - вирощування зернових та технічних культур

ПП "Козьма" - виробництво профнастилу та металочерепиці, вирощування саджанців

ПП "Ярітай" - вироби з деревини

Соціальна сфераРедагувати

ОсвітаРедагувати

ШколаРедагувати

Брусницький загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів імені І.Миколайчука (директор - Гуля Ольга Кузьмівна). Приміщення школи побудоване 1969 року. 15 листопада 1988 року Постановою Верховної Ради УРСР школі присвоєно ім’я І. Миколайчука.

КультураРедагувати

Будинок культури (збудований в 1961 р.). Працює самодіяльний драматичний колектив, який отримав звання народного[3], також працює дитячий театр.

БібліотекаРедагувати

До 1961 р. бібліотека Брусниці була розміщена в мальовничому єврейському будиночку в центрі села. Це була хата-читальня. Налічувала в своєму фонді до 4 тис. екз. книг, які користувалися великим попитом серед жителів села. Бібліотекарем працювала Ольга Шаповал. Постійно проводилися читацькі конференції, усні журнали.

З 1961 р. бібліотека розташувалася в новому будинку культури, розмістившись у трьох кімнатах: читальний зал, кімната юного читача та книгосховище. Завідуючою бібліотеки стала Титаренко Валентина. Уже в 1968 р. фонд бібліотеки налічував 8 300 книг. З 1986 по 2012 р. зав. бібліотекою працювала Понич Марія. З 2012 р. бібліотекарем є Понич Юрій. Бібліотечний фонд складає 23 647 екземплярів книг. Обслуговується більше як 700 користувачів. В наявності є комп’ютер, підключено мережу Інтернет. При бібліотеці створено і працює Клуб за інтересами "Дитячий театр книги "Веселка"[4].

МузейРедагувати

Музей історії села Брусниця відкрито 26 червня 1983 року. Створення музею передувала важка пошукова, дослідницька робота, громадську раду, очолив учитель історії, заслужений працівник культури УРСР, уродженець Брусниці, Захарій Григорович Михайлюк. Всього було зібрано понад 1100 музейних предметів.

Охорона здоров'яРедагувати

Обласна лікарня реабілітаційного лікування (головний лікар - Бойко Дмитро Ілліч), на базі якої функціонує санаторій-курорт.

Бальнеологічний санаторійРедагувати

В селі з 1967 р працює бальнеологічний санаторій «Брусниця». Базується на Брусницькому родовищі мінеральних вод. В санаторії лікують опорно-руховий апарат (артроз, остеохондроз, грижі Шморя, поліартрити, ревматизм), шлунково-кишковий тракт (виразкова хвороба, гастрити, панкреатити), захворювання нервової системи, захворювання статевих жіночих органів (особливо безпліддя та запальні процеси) та захворювання серцево-судинної системи.

Засновником і керівником санаторію є Заслужений лікар України - Бойко Дмитро Ілліч.

Обласною постійно радою ведуться пошуки шляхів розвитку санаторного комплексу[5].

Релігійне життяРедагувати

У східній частині села знаходиться місцева архітектурна пам'ятка - дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці 1887 року. Церква не зовсім звичайна для буковинських дерев'яних храмів: вона однокупольна, хрещата в плані. Є двоярусна дерев'яна дзвіниця.

Пам'яткиРедагувати

Брусницький паркРедагувати

У XIX столітті був закладений парк, який у теперішній час є пам'яткою садово-паркового мистецтва «Брусницький парк». У парку зростають дерева різного віку і складу, які розташовані окремими екземплярами, невеличкими групами та у вигляді алей. Рельєф парку рівнинний, на його території є невеличкий ставок. Серед екзотичних дерев — сосна Веймутова, ялина звичайна, туя західна, липа дрібнолиста, каштан кінський та інші. Парк має санітарно-гігієнічне, оздоровче, естетичне значення як бальнеологічний фактор Брусницької водолікарні.

Пам'ятник загиблимРедагувати

Пам'ятник складається з чотирьох композиційно пов'язаних частин: скульптури воїна Радянської Армії з дитиною і автоматом у руках, що символізує надійний захист держави, життя людей; високого пірамідального обеліска за спиною солдата, встановленого на широкій базі, високого бетонного цоколя. Бетонна споруда тонована під платинову бронзу. На головному фасаді обеліска — рельєфний напис: "Ніхто не забутий, ніщо не забуто". На бокових сторонах бази обеліска вмонтовані мармурові плити, на яких викарбувані списки загиблих воїнів-односельчан 128 чоловік. Пам'ятник відлитий з бетону висотою 9,36 м. Навколо пам'ятника — асфальтом покриті доріжки, клумби засаджені квітами, низенька залізна огорожа. Встановлений 1970 року.

Видатні людиРедагувати

Народилися:

  • Дзюба Тетяна Анатоліївна (дівоче прізвище Мурзенко, 1966 р.) — українська письменниця і журналіст
  • Савчук Євген Герасимович (народився 1947) - хоровий диригент і композитор. Лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1984). Народний артист УРСР (1990). Член-кореспондент АМУ, професор, голова хорового товариства України
  • Терлецький Сидір Іванович - актор, режисер, театральний діяч театру ім. Ольги Кобилянської

Навчалися:

  • Іван Миколайчук - український кіноактор, кінорежисер, сценарист, видатний діяч української кіноіндустрії

ПосиланняРедагувати