Брониця (Камінь-Каширський район)

село в Камінь-Каширському районі Волинської області України

Бро́ниця — село в Україні, у Камінь-Каширській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Село розташоване на рівнині, що прилягає до піщано-кременистого підвищення.

село Брониця
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Камінь-Каширський район
Громада Камінь-Каширська міська громада
Код КАТОТТГ UA07040010030038312
Облікова картка с. Брониця 
Основні дані
Населення 1310
Площа 2,693 км²
Густота населення 486,45 осіб/км²
Поштовий індекс 44535
Телефонний код +380 3357
Географічні дані
Географічні координати 51°39′12″ пн. ш. 25°09′44″ сх. д. / 51.65333° пн. ш. 25.16222° сх. д. / 51.65333; 25.16222Координати: 51°39′12″ пн. ш. 25°09′44″ сх. д. / 51.65333° пн. ш. 25.16222° сх. д. / 51.65333; 25.16222
Середня висота
над рівнем моря
151 м
Водойми Броницьке водосховище
Місцева влада
Адреса ради вул. Шевченка, 1, с. Брониця, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл., 44535
Карта
Брониця. Карта розташування: Україна
Брониця
Брониця
Брониця. Карта розташування: Волинська область
Брониця
Брониця
Мапа
Мапа

CMNS: Брониця у Вікісховищі

Історія

ред.

За словами старожилів, опитаних парафіяльним літописцем, село засноване не раніше кінця першої половини XVIII століття. Місцевість зайнята селом, раніше була вкрита суцільним лісом, що розташований від села Воєгоща у дві версти.

Одна з перших писемних згадок про село датується 1760 роком. Тоді назви Брониця і Запілля означали вулиці села Кримне, які були віддалені від нього на відстань понад 300 метрів.

В 1895 році в селі було збудовано церковноприходську школу.

У 1940 році в селі організували колгосп і назвали «17 вересня». Він об'єднував 44 господарства, 132 чоловіки. Також в документах того часу зазначено, що він мав 5 хлівів, 13 возів, 5 молотарок, 36 коней, 20 вуликів. Головою колгоспу обрали М. Рибку.

Друга світова війна залишила в селі трагічний слід. Ще в червні 1941 року окупанти розстріляли сім'ю колишнього бригадира колгоспу. У січні 1944 року під час боїв повстанців і партизанів спалено 32 будинки із 120. проживало тоді 600 осіб. Після вигнання нацистів чоловіче населення було мобілізовано на фронт. У «Книзі Пам'яті України» названі імена 20 жителів села, які загинули на фронтах Другої світової війни і поховані на чужій землі. Невідоме захоронення шести жителів села, вони і по нині рахуються такими, що пропали безвісти.

У 1962 році побудоване приміщення Будинку культури площею 170 кв.м., із залом на 80 місць. Приміщення сільської бібліотеки побудоване у 1964 році.

Дорога до села з твердим покриттям була побудована в 1967 році. У повоєнні роки в селі була станція «Кримне» вузькоколійної залізниці.

 
Пам'ятник землякам, загиблим у Другій світовій війні

У 1971 році у селі споруджено пам'ятник на честь полеглих односельчан. У центрі — скульптура воїна в казці та гімнастерці з дитиною на лівій руці. Зліва від пам'ятника встановлена стела з п'яти кубів. На трьох з них — горельєфне зображення жінки і воїнів. На двох — викарбувані імена 62 полеглих жителів сіл.

Побудоване наявне приміщення ФАПу в 1973 році площею 80 кв.м.

У 1984 році було побудоване нинішнє приміщення школи, яка має 16 класних кімнат. Площа — 34440 кв. м. У 2000 році у школі навчалося 490 дітей, працювало 42 вчителі.

Постаті

ред.
  • Шахно Володимир Романович (1979–2022)  – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув у тяжкому бою на Донеччині.
  • Хаймик Володимир Романович (1983-2024)   – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Життя обірвалося трагічно 14 серпня 2024 року у Луганській області. Похований 17 серпня 2024 року на місцевому кладовищі села Брониця.

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1175 осіб, з яких 593 чоловіки та 582 жінки.[1]

У 2000 році у селі Брониця налічувалося 1320 мешканців, було 336 сімей, 38 одинаків, 433 мешканці мали вік старший за працездатний. Дітей віком 1 — 14 років було 456, а тих, хто мав 15 — 17 років — 100.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1310 особа.[2]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,69 %
російська 0,31 %

Примітки

ред.
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.

Література

ред.
  • Бро́ниця // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.265

Посилання

ред.