Вікіпедія

Браян Кокс (фізик)

англійський фізик, колишній музикант

Браян Едвард Кокс (англ. Brian Cox, нар. 3 березня 1968) — англійський фізик, професор фізики елементарних частинок Школи фізики й астрономії Університету Манчестера.[10][11] Публічно відомий як ведучий науково-популярних програм, зокрема серії Wonders of…[12][13][14] й автор науково-популярних книг, таких як Why Does E=mc²? та The Quantum Universe. Автор або співавтор понад 950 наукових публікацій.[15]

Браян Кокс
Ім'я при народженніангл. Brian Edward Cox
Народився3 березня 1968(1968-03-03)[1][2][3] (56 років)
Олдем, Великий Манчестер, Велика Британія[4][5]
Країна Велика Британія
Місце проживанняБаттерзіd
Діяльністьфізик, викладач університету, музикант, телеведучий, астроном, клавішник, кінопродюсер
Галузьфізика елементарних частинок[6], фізика[6], keyboard instrument performanced[6] і електронна клавіатура[6]
Alma materМанчестерський університет, Hulme Grammar Schoold і University of Manchester Institute of Science and Technologyd
Науковий керівникРобін Маршалd
Знання мованглійська[7][6][8]
ЗакладМанчестерський університет
ЧленствоЛондонське королівське товариство[9]
Magnum opusЧому E=mc²?d, Квантовий всесвітd, Людський всесвітd і Чудеса Сонячної системиd
Конфесіяатеїзм
У шлюбі зДжіа Мілліновічd
Нагороди
IMDbID 2207118
Сайтapolloschildren.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кокс.

Кокса називають природнм наступником Девіда Аттенборо і Патріка Мура у наукових передачах на Бі-Бі-Сі.[16][17] До своєї академічної кар'єри, Кокс був клавішником музичних гуртів D: Ream і Dare.

Раннє життя та освіта

ред.
 
Браян Кокс у жовтні 2013

Кокс народився 3 березня 1968 року в Королівській лікарні Олдема[en] і проживав у Чаддертоні, Олдем, з 1971.[18][19][20] Його батьки працювали в Йоркширському банку, мати касиром, а батько менеджером середньої ланки.[21] Браян згадує щасливе дитинство в Олдемі, у якому були танці, гімнастика, спотинг за літаками і навіть автобусами. Навчався у приватній гімназії Галм[en][22] в Олдемі з 1979 по 1986 рік.[23][24][25] У багатьох інтерв'ю і в одному з епізодів Wonders of the Universe[26] він розповів, що коли йому було 12 років, книга «Космос» від Карла Сагана стала ключовим чинником, що спонукав його стати фізиком. У шоу The Jonathan Ross Show він зазначив, що якось провалив екзамен з математики: «Я отримав „D“ … Так дізнався, що треба багато займатись».[27]

Музика

ред.

У 1980-х і на початку 90-х Кокс був клавішником рок-гурту Dare.[28] Dare випустили з ним два альбоми: Out of the Silence (1988) і Blood from Stone (1991). Пізніше він приєднався до гурту D: Ream,[29] кілька хітів якого опинилися в UK chart.

Вища освіта

ред.

Під час своєї музичної кар'єри, Кокс вивчав фізику в Манчестерському університеті. Він отримав диплом бакалавра з відзнакою та диплом магістра фізики. Після розпаду D: Ream у 1997, він закінчив докторантуру з фізики високоенергетичних часточок в тому ж університеті.[30] Свою дисертацію на тему Double Diffraction Dissociation at Large Momentum Transfer писав під керівництвом Робіна Маршала[30][31] на основі свого дослідження про експеримент H1 в Hadron Elektron Ring Anlage (HERA)[30][32] — прискорювачі часток в лабораторії DESY у Гамбурзі.[33]

Кар'єра

ред.

Дослідження

ред.

Кокс працював у PPARC[коли?] і був членом групи високоенергетичної фізики в Манчестерському університеті, а також працював над експериментом ATLAS у Великому адронному колайдері (LHC)[34][35] в CERN[36][37][38][39] поблизу Женеви. Працює над науково-дослідним проектом експерименту FP420 у міжнародній співпраці над покращенням ATLAS та експерименту Compact Muon Solenoid (CMS)[40][41] через встановлення додаткових, менших детекторів на відстані 420 метрів від точок взаємодії в основних експериментах.[42][43][44][45]

Кокс є співавтором кількох книжок на тему фізики, зокрема Why does E=mc2?[46] та The Quantum Universe, обидві з Джеффом Форшоу.[47] Під його або спільним з ним керівництвом захистилося кілька докторантів.[48][49][50][51][52][53]

Радіо- і телепередачі

ред.
 
Браян Кокс на Science Foo Camp у 2008

Кокс брав участь у багатьох радіо- і телепередачах BBC,[54] зокрема In Einstein's Shadow,[55] серіалі Horizon,[56] («The Six Billion Dollar Experiment», «What on Earth is Wrong with Gravity?», «Do You Know What Time It Is?», та «Can we Make a Star on Earth?») та як озвучувач програм BBC Bitesize. На початку 2010 був ведучим п'ятичастинної передачі Wonders of the Solar System на BBC Two та її продовження, Wonders of the Universe, з чотирьох частин, яке почало виходити 6 березня 2011.[57] Wonders of Life, яку він описує як «погляд фізика на історію життя/природи», вийшла в ефір у 2013.[58]

Був співведучим Space Hoppers, а також з'являвся у Dani's House на CBBC.[59]

Кокс також вів тричастинну програму BBC під назвою Science Britannica, у якій він досліджував внесок британських вчених за останні 350 років, а також відношення британської науки і її сприйняття громадськістю.[60]

Також був співведучим Stargazing Live, триденної передачі наживо про астрономію у січні 2011 року, разом з фізиком і коміком Дарою О Бріеном з ведучим Джонатаном Россом[en] в гостях[61]. Другий і третій випуск з рядом гостей вийшли в ефір у січні 2012 та січні 2013 року.[62]

З листопада 2009 року Кокс разом з коміком Робіном Інсом веде «комедійний науковий журнал» на BBC Radio 4 під назвою The Infinite Monkey Cage.[63] У гостях програми були коміки Тім Мінчін, Алексей Сайл[en], Дара О Бріен, науковці Еліс Робертс із шоу BBC The Incredible Human Journey та астрофізик Ніл Деграсс Тайсон.[64] Кокс також з'являвся у Nine Lessons and Carols for Godless People Інса. Він регулярно пише для ранкового шоу на BBC 6 Music з Шоном Ківені[en]. 24 липня 2009 був в епізоді подкасту Роберта Ллевеліна[en] під назвою CarPool.[65]

Кокс не раз виступав на TED з розповідями про Великий адронний колайдер та фізику часточок.[66][67] У 2009 журнал People включив його до списку «Найсексуальніших нині живих чоловіків».[68] У 2010 про нього йшлося в The Case for Mars від Symphony of Science[en]. У листопаді 2010 року з'явився в Apple Store у Ковент-Гардені в рамках реклами нової електронної книжки та його нової телепередачі.[69]

Кокс виступав перед Королівським телевізійним товариством[en] у 2010 році з меморіальною лекцією на честь Г'ю Велдона на тему «Science, a Challenge to TV Orthodoxy», в якій розглянув проблеми висвітлення науки й новин про науку у медіа; згодом її показали по BBC Two. 4 березня дискутував з біографом Річардом Голмсом про дослідження Мері Шеллі людського бажання наділяти життям неживі об'єкти і можливість самої концепції, у 19 столітті і тепер.[70]

6 березня 2011 року Кокс став гостем у ювілейному 700-му випуску передачі Патріка Мура The Sky at Night. У ньому він сказав, що все життя є фанатом цієї передачі, і вона надихала його, щоб стати фізиком. 10 березня 2011 року виступив з 10-ю меморіальною лекцією на честь Дугласа Адамса.

Кокс був науковим радником фільмуПекло. У DVD-релізі подано його аудіокоментар, в якому він обговорює наукову достовірність (і недостовірність) зображеного у фільмі. Він також з'явився у спеціальному випуску Megaworld: Switzerland на Discovery Channel. У 2013 вів ще один сезон «Wonders of Life».

14 листопада 2013 на BBC Two вийшла передача The Science of Doctor Who на честь 50 річниці Доктора Хто, у якій Кокс говорить про таємниці подорожей в часі. Лекцію було записано в лекторії Фарадея Королівського інституту. Згодом BBC показло також його лекції Human Universe і Forces of Nature.

Фільмографія

ред.
Рік Назва Роль Примітки
2005–09 Horizon Сам/Ведучий епізоди:
  • Einstein's Equation of Life and Death (2005)
  • Einstein's Unfinished Symphony (2005)
  • The Six Billion Dollar Experiment (2007)
  • What on Earth is Wrong with Gravity (2008)
  • Do You Know What Time It Is (2008)
  • Can we Make a Star on Earth (2009)
2008 The Big Bang Machine Ведучий
2010 Wonders of the Solar System Ведучий
Dani's House Сам
Would I Lie to You? Учасник дискусії
2011–12 QI Учасник дискусії епізоди:
  • Series I, Episode 7 «Incomprehensible» (21 жовтня 2011)
  • Series J, Episode 12 «Justice» (7 грудня 2012)
2011–present Stargazing Live Співведучий усі 6 випусків
2011 Wonders of the Universe Ведучий
A Night with the Stars Ведучий
The One Show Гість
The Sky at Night Гість 700-го випуску
The Graham Norton Show Гість Series 8, Episode 16
The Horizon Guide: Moon Ведучий
2012 The Jonathan Ross Show Гість
Doctor Who Сам «The Power of Three»
2013 Wonders of Life Ведучий
Science Britannica Ведучий вересень 2013. BBC Two
Conan Гість епізод 437
The Science of Doctor Who Ведучий BBC Two
In Search of Science Ведучий епізоди:
  • Method and Madness
  • Frankenstein's Monster
  • Money
2014 Monty Python Live Сам
Human Universe Ведучий BBC Two
Space, Time & Videotape[71] Ведучий BBC Four
2016 Forces of Nature Ведучий BBC One
The Entire Universe Ведучий BBC Two
2017 Life of a Universe[72] Ведучий ABC

Дискографія

ред.
  • Dare — Out of the Silence (1988)
  • Dare — Blood from Stone (1991)
  • D: Ream — D: Ream on Volume 1 (1993)
  • D: Ream — In Memory Of… (2011)

Бібліографія

ред.
  • Why Does E=mc²? (And Why Should We Care?) у співавторстві з Джефом Форшоу[en] (2009)
  • Wonders of the Solar System (з Ендрю Коеном) (2010)
  • Wonders of the Universe (з Ендрю Коеном) (2011)
  • The Quantum Universe (And Why Anything That Can Happen, Does) з Джефом Форшоу (2011)
  • Wonders of Life: Exploring the Most Extraordinary Phenomenon in the Universe (з Ендрю Коеном) (2013)
  • Human Universe (з Ендрю Коеном) (2014)
  • Forces of Nature (з Ендрю Коеном) (2016)
  • Universal: A Guide to the Cosmos з Джефом Форшоу (2016)[73]

Нагороди і відзнаки

ред.

За свої зусилля з популяризації науки Кокс отримав чимало нагород. У 2002 його обрано іноземним членом The Explorers Club і в 2006 він отримав від British Association Премію лорда Кельвіна. Отримаував престижну Royal Society University Research Fellowship з 2006 по 2013.[74] Часто виступає з лекціями, був ключовим спікером на австралійському науковому фестивалі у 2006, у 2010 отримав Премію Кельвіна від Інституту фізики за свою роботу з донесення чудес фізики до людей.[75] Став кавалером Ордену Британської імперії (OBE) за службу науці під час святкувань дня народження королеви у 2010.[76][77] 15 березня 2011 року отримав нагороду як Найкращий ведучий та Найкраща наукова/природничо-історична передача від Королівського телевізійного товариства за Wonders of the Universe. 25 березня 2011 отримав нагороду як найкращий ведучий на Broadcasting Press Guild Awards, а Wonders of the Solar System була названа найкращою документальною пердачею 2010 року.[78][79]

У липні 2012 року Кокс став почесним доктором Університету Гаддерсфілда[en].[80] Пізніше цього ж року отримав президентську медаль Інституту фізики від Патріка Стюарта, після чого виступив з промовою щодо цінності освіти в наукці і потреби більше інвестувати в майбутні покоління науковців.[81] 5 жовтня 2012 став почесним доктором Відкритого університету за «винятковий внесок в освіту та культуру».[82] У 2012 році також отримав Премію Майкла Фарадея від Королівського товариства «за свою відмінну роботу з комунікації науки».[83] Став членом Королівського товариства (FRS) у 2016.

Особисте життя

ред.

У 2003 році одружився з американською популяризаторкою науки Джіа Міліновіч у Дулуті (Мінесота). Їхній перший син, Джордж, народився 26 травня 2009,[джерело?] його друге ім'я — «Eagle» на честь місячного модуля Аполлона-11. Міліновіч також має сина Мокі. Родина проживає у Баттерсі[en].[84][85] Коксу не подобається, коли його називають атеїстом, однак зазначає, що «не має персональної віри».[86] У 2009 році він долучився до створення благодійної книжки The Atheist's Guide to Christmas.[87] Він гуманіст, і «видатний прихильник» Британської гуманістської асоціації.[88] Фанат Олдем Атлетік. Як ведучий Бі-Бі-Сі, заробляє £250,000 — £299,999.[89]

Примітки

ред.
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ Babelio — 2007.
  4. ↑ Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  5. ↑ (unspecified title) — doi:10.1093/WW/9780199540884.013.261949
  6. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ CONOR.Sl
  9. ↑ Fellows Directory
  10. ↑ Cox, Brian E. - Profile - INSPIRE-HEP. inspirehep.net (англ.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
  11. ↑ Prof Brian Cox - personal details. Архів оригіналу за 30 October 2015. Процитовано 30 грудня 2015.
  12. ↑ Professor Brian Cox на сайті IMDb (англ.)
  13. ↑ BBC – Search results for brian cox. BBC. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 6 лютого 2018.
  14. ↑ 'Brian Cox effect' leads to surge in demand for physics. The Daily Telegraph. 30 січня 2013. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 30 січня 2013.
  15. ↑ Prof Brian Cox – publications. University of Manchester. Архів оригіналу за 13 September 2016. Процитовано 18 серпня 2016.
  16. ↑ Sir David Attenborough says he would like to pass on the baton to Professor Brian Cox. The Daily Telegraph. 30 січня 2013. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 30 січня 2013.
  17. ↑ Brian Cox? He's no astronomer! Patrick Moore turns his telescope on the young pretender – and concedes he's really rather good (for an ex-rock star). Daily Mail. 24 січня 2012. Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 30 січня 2013.
  18. ↑ Cox, Prof. Brian Edward, (born 3 March 1968), Professor of Particle Physics, University of Manchester, since 2009; Royal Society Professor for Public Engagement in Science, since 2015 | WHO'S WHO & WHO WAS WHO (англ.). Процитовано 6 лютого 2018.
  19. ↑ Smith, David (14 вересня 2008). Putting the fizz into physics. The Observer. London. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 14 вересня 2008.
  20. ↑ Human Universe — 4. A Place in Space and Time
  21. ↑ The Times Saturday September 12th 2015 Weekend section.
  22. ↑ Oldham Hulme Grammar Alumni. Oldham Hulme Grammar School. Архів оригіналу за 18 December 2013.
  23. ↑ Congratulations to Professor Brian Cox OBE. Oldham Hulme Grammar School website. 17 червня 2010. Архів оригіналу за 8 March 2011. Процитовано 3 березня 2011.
  24. ↑ Alumni. Oldham Hulme Grammar School website. Oldham Hulme Grammar School. Архів оригіналу за 7 July 2013. Процитовано 23 травня 2013.
  25. ↑ Brian Cox: Science is not 'dominated by old men'. BBC News. 2 лютого 2011. Архів оригіналу за 25 лютого 2011. Процитовано 3 березня 2011.
  26. ↑ BBC Two Programmes – Wonders of the Universe. Архів оригіналу за 2 April 2011. Процитовано 29 березня 2011.
  27. ↑ Jonathan Ross welcomes Matt Smith to his Friday night show. BBC. 26 березня 2010. Архів оригіналу за 21 April 2014. Процитовано 4 жовтня 2012.
  28. ↑ Naughton, Philippe; Costello, Miles (24 лютого 2008). A Life in the Day: Dr Brian Cox. The Times. London. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 6 січня 2011.
  29. ↑ Caspar Llewellyn Smith (4 квітня 2010). Brian Cox: The man with the stars in his eyes. The Observer. London. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 6 грудня 2010.
  30. ↑ а б в Cox, Brian (October 1998). Double Distraction Dissociation at Large Momentum Transfer (PDF) (англ.). The University of Manchester. Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2014. Процитовано 6 лютого 2018.
  31. ↑ Marshall, Prof. Robin, (born 5 Jan. 1940), Professor of Experimental Physics, 1992–2005, Research Professor of Physics and Life Sciences, since 2005, University of Manchester | WHO'S WHO & WHO WAS WHO (англ.). Процитовано 6 лютого 2018.
  32. ↑ Cox, B. (2005). A review of forward proton tagging at 420m at the LHC, and relevant results from the Tevatron and HERA. 753: 103—111. arXiv:hep-ph/0409144. doi:10.1063/1.1896693.
  33. ↑ Professor Brian Cox. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 6 лютого 2018.
  34. ↑ Cox, B.; Forshaw, J.; Lee, J.; Monk, J.; Pilaftsis, A. (2003). Observing a light CP-violating Higgs boson in diffraction. Physical Review D. 68 (7). arXiv:hep-ph/0303206. Bibcode:2003PhRvD..68g5004C. doi:10.1103/PhysRevD.68.075004.
  35. ↑ Cox, B.; Forshaw, J.; Heinemann, B. (2002). Double diffractive higgs and di-photon production at the Tevatron and LHC. Physics Letters B. 540 (3–4): 263—268. arXiv:hep-ph/0110173. Bibcode:2002PhLB..540..263C. doi:10.1016/S0370-2693(02)02144-5.
  36. ↑ Браян Кокс на TED(англ.)
  37. ↑ Brian Cox. Brian Cox: CERN's supercollider – TED Talk. ted.com. Архів оригіналу за 27 листопада 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
  38. ↑ Brian Cox. Brian Cox: What went wrong at the LHC – TED Talk. ted.com. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
  39. ↑ Brian Cox. Brian Cox: Why we need the explorers – TED Talk. ted.com. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
  40. ↑ Chatrchyan, S.; Khachatryan, V.; Sirunyan, A. M.; Tumasyan, A.; Adam, W.; Aguilo, E.; Bergauer, T.; Dragicevic, M.; Erö, J.; Fabjan, C.; Friedl, M.; Frühwirth, R.; Ghete, V. M.; Hammer, J.; Hoch, M.; Hörmann, N.; Hrubec, J.; Jeitler, M.; Kiesenhofer, W.; Knünz, V.; Krammer, M.; Krätschmer, I.; Liko, D.; Majerotto, W.; Mikulec, I.; Pernicka, M.; Rahbaran, B.; Rohringer, C.; Rohringer, H. та ін. (2012). Observation of a new boson at a mass of 125 GeV with the CMS experiment at the LHC. Physics Letters B. 716: 30. arXiv:1207.7235. Bibcode:2012PhLB..716...30C. doi:10.1016/j.physletb.2012.08.021.
  41. ↑ Butterworth, J. M.; Cox, B. E.; Forshaw, J. R. (2002). WW scattering at the CERN LHC. Physical Review D. 65 (9). arXiv:hep-ph/0201098. Bibcode:2002PhRvD..65i6014B. doi:10.1103/PhysRevD.65.096014.
  42. ↑ FP420 R&D Project, FP420 [Архівовано 5 квітня 2008 у Wayback Machine.], 16 October 2007. Retrieved 5 April 2011
  43. ↑ Brian Cox publications indexed by the Scopus bibliographic database, a service provided by Elsevier. (subscription required)
  44. ↑ arXiv.org Search. arxiv.org. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 6 лютого 2018.
  45. ↑ brian cox – Search Results – INSPIRE-HEP. inspirebeta.net. Архів оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 6 лютого 2018.
  46. ↑ Cox, Brian; Forshaw, Jeff (2010). Why Does E=mc2? : (And Why Should We Care?). Cambridge, MA: Da Capo Press. ISBN 978-0-306-81876-9.
  47. ↑ Cox, Brian; Forshaw, Jeff (2011). The Quantum Universe : everything that can happen does happens. London: Allen Lane. ISBN 978-1-84614-432-5.
  48. ↑ Edwards, Tamsin Louisa (2006). Diffractively produced Z bosons in the muon decay channel in pp̄ collisions as s, and the measurement of the efficiency of the DØ Run II luminosity monitor (Дипломна робота PhD). University of Manchester. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
  49. ↑ Jones, Graham (2011). Measurement of dijet production at √s = 7 TeV with the ATLAS detector (Дипломна робота PhD). University of Manchester. Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 6 лютого 2018.
  50. ↑ Monk, James William (2006). Study of central exclusive production (PDF) (Дипломна робота PhD). University of Manchester. Архів оригіналу (PDF) за 26 червня 2019. Процитовано 6 лютого 2018.
  51. ↑ Nasteva, Irina Naskova (2006). Exclusive Higgs production and decay to WW(*) at the LHC and semiconductor tracker studies for the ATLAS detector (Дипломна робота PhD). University of Manchester. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
  52. ↑ Osorio Oliveros, Andres Felipe (2006). WW scattering studies for a future linear collider (Дипломна робота PhD). University of Manchester. Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 6 лютого 2018.
  53. ↑ Pilkington, Andrew Denis (2006). Central exclusive production in TeV energies (Дипломна робота PhD). University of Manchester. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
  54. ↑ Prof Brian Cox. uktv.co.uk. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
  55. ↑ In Einstein's shadow. BBC. January 2005. Архів оригіналу за 28 червня 2008. Процитовано 6 вересня 2008.
  56. ↑ Sue Rider Management, Professor Brian Cox [Архівовано 3 лютого 2018 у Wayback Machine.]. Retrieved 6 September 2008
  57. ↑ Wonders of the Solar System [Архівовано 4 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Retrieved 4 April 2010
  58. ↑ Brian Cox answers your questions about life, the universe and everything. The Guardian. London. 24 березня 2011. Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
  59. ↑ Space Hoppers [Архівовано 3 серпня 2018 у Wayback Machine.]. Retrieved 4 April 2010
  60. ↑ Science Britannica. BBC. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
  61. ↑ Neilan, Catherine (25 листопада 2010). Ross returns to BBC for Stargazing series. Broadcast. Архів оригіналу за 16 березня 2011. Процитовано 25 листопада 2010.
  62. ↑ Speech by Saul Nassé, Controller of Learning. 27 вересня 2010. Архів оригіналу за 2 грудня 2010. Процитовано 6 грудня 2010.
  63. ↑ Bowbrick, Steve (28 червня 2010). Live chat: science fiction vs science fact. BBC Radio 4. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 6 липня 2010.
  64. ↑ The Infinite Monkey Cage Christmas Special, The Infinite Monkey Cage – BBC Radio 4. BBC. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
  65. ↑ CarPool, Brian Cox on CarPool [Архівовано 23 квітня 2009 у Wayback Machine.], 24 July 2009. Retrieved 19 September 2009.
  66. ↑ Brian Cox. TED. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 6 січня 2011.
  67. ↑ Brian Cox: CERN's supercollider. TED. March 2008. Архів оригіналу за 27 листопада 2017. Процитовано 7 липня 2014.
  68. ↑ Perkins, Ceri (February 2009). ATLAS physicist voted sexiest in the world. ATLAS eNews. Архів оригіналу за 23 July 2011. Процитовано 7 липня 2014.
  69. ↑ Landmark Apple Store Event for Professor Cox [Архівовано 31 березня 2013 у Wayback Machine.], press release from HarperCollins, 24 November 2010. Retrieved 6 December 2010.
  70. ↑ Brian Cox To Reveal Frankenstein Science. westendtheatre.com. 23 листопада 2010. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  71. ↑ BBC Four - Brian Cox: Space, Time & Videotape. BBC. 9 листопада 2014. Архів оригіналу за 4 листопада 2023. Процитовано 11 листопада 2023. (англ.)
  72. ↑ Life of a Universe. Australian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
  73. ↑ 1968-, Cox, Brian,. Universal : a guide to the cosmos. London. ISBN 9781846144363. OCLC 965118761.
  74. ↑ Anon (2016). Professor Brian Cox OBE FRS. London: Royal Society. Архів оригіналу за 29 April 2016. One or more of the preceding sentences incorporates text from the royalsociety.org website where:
  75. ↑ 2010 Kelvin medal and prize. Institute of Physics. 2014. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 7 липня 2014.
  76. ↑ Professor Brian 'chuffed' with OBE. The Sun. London. 12 червня 2010. Архів оригіналу за 19 листопада 2010. Процитовано 6 лютого 2018.
  77. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 59446. p. 9. 12 червня 2010.
  78. ↑ Cox, Brian; Cohen, Andrew (2010). Wonders of the Solar System. London: Collins. ISBN 978-0-00-738690-1.
  79. ↑ Cox, Brian; Cohen, Andrew (2011). Wonders of the Universe. New York: Harper Design. ISBN 978-0-06-211054-1.
  80. ↑ Brian Cox receives degree from Sir Patrick Stewart. BBC. Архів оригіналу за 27 жовтня 2012. Процитовано 12 листопада 2012.
  81. ↑ IOP Awards 2012: Professor Brian Cox delivers a key note speech. Архів оригіналу за 15 квітня 2013. Процитовано 6 лютого 2018.
  82. ↑ Conferment of Honorary Degrees and Presentation of Graduates (PDF). The Open University. 2012. Архів оригіналу (PDF) за 21 February 2014. Процитовано 7 липня 2014.
  83. ↑ The Royal Society Michael Faraday Prize. Royal Society. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 17 жовтня 2012.
  84. ↑ Gordon, Jane (11 грудня 2010). In a taxi with ... physicist Professor Brian Cox. Daily Mail. Архів оригіналу за 28 November 2012. Процитовано 4 лютого 2014.
  85. ↑ Falk, Ben (2012). The Wonder of Brian Cox – The Unauthorised Biography of the Man Who Brought Science to the Nation. John Blake Publishing Ltd. ISBN 978-1-84358-953-2. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
  86. ↑ Woods, Mark (9 вересня 2016). Professor Brian Cox condemns 'toxic' rows between science and religion. Christian Today. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  87. ↑ Authors read their contributions to Ariane Sherine's book. The Guardian. London. 2 грудня 2009. Архів оригіналу за 2 February 2017.
  88. ↑ Professor Brian Cox OBE. British Humanist Association. Архів оригіналу за 16 May 2011. Процитовано 31 березня 2011.
  89. ↑ BBC pay: How much do its stars earn?. 19 липня 2017. Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Браян_Кокс_(фізик)&oldid=43687741